WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Духовно-національні виміри юридичної діяльності - Реферат

Духовно-національні виміри юридичної діяльності - Реферат


Реферат на тему
Духовно-національні виміри юридичної діяльності
План
1 Вплив духовності на професійну діяльність юриста
2 Дія кармічних законів у юридичній праці
3 Національні аспекти юридичної служби
4 Філософсько-наукові підходи до професійної практики юриста
Література
Методичні рекомендації для підготовки до семінарського заняття
Ключ-завдання: при підготовці до семінарського заняття необхідно вивчити матеріал особливої частини "Аспекти духовно-морального почуття юриста". Це стосується духовної, політичної, філософської та наукової культур юриста. Потрібно знати визначення кожного виду культур, їх компоненти, принципи та функції. Однак проводити дискусії потрібно по проблемних питаннях цих культур, їх місця у юридичній практиці.
1. У першому питанні плану "Вплив духовності на професійну діяльність юриста" необхідно висвітлити поняття законів Всесвіту, триєдину антропологічну природу людини, співвідношення духовності та релігійності, духовне право та його норми. Особливо звернути увагу на зміни та структурні елементи духовної культури юриста, пріоритет духовного над матеріальним, духовну місію юристів.
Визначальною думкою людини повинно бути те, що життя людини не є абсолютно земним, воно пов'язано з Всесвітом, всіма планетами. Життя на планеті Земля має одні виміри, один час, а на інших планетах - інший сенс. Тому у Всесвіті існує певна збалансованість вимірів, яку людина на Землі може порушувати своїм духом, думаючи, що людина є випадковою на Землі чи непотрібною.
Дух людини існує і впливає на душу і тіло, що знаходить своє відбиття на всіх думках, почуттях, вольових актах, на всьому, що відбувається у людській феноменальній свідомості. Він не тільки творить форми матеріальних, направляючи і визначаючи процес росту, але може сам приймати ці форми - матеріалізуватися. Для прояву духу немає ніяких норм часу, не потрібна жодна послідовність і причетний зв'язок відтворення в пам'яті пережитого, що необхідно для функції мозку. Дух зразу обнімає все і миттєво відтворює все в його цілісності. Він виступає за межі мозку зі всіх сторін і є сумою людської душі (чи її частини), що перебуває поза межами свободи. Фактично дух виступає третьою силою, яка виникає із співвідношення душі та розуму, він стримує і гармонізує їх, оскільки живе пізнанням. Тому вищою метою духу є пізнання особистої істини. Але занепад душі чи розуму призводить до занепаду духу, його грубості, жорсткості, до зниження процесу пізнання і людина стає подібною до тварини (звичайно, умовно).
Дух може існувати окремо від душі і тіла внаслідок спадковості духовних властивостей, тобто працювати без відома свідомості про його діяльність. Адже дуже складні інтелектуальні операції проходять повз людську свідомість, але переплітається із психічними актами: всі думки, почуття, вольові процеси пов'язані з життям духу.
Для умовної профілактики необхідно людині часто звільняти дух від тіла, оскільки всі вчинки (що відносяться до тіла) мають свої плоди у світі і впливають на дух і духовне тіло людини(чи тіло духу) утворюється із справ людини. Тому дух потрібно тренувати і він через перешкоди призводить людину до онтологічної мети, бо дух є тією субстанцією яка єднає людину з Всесвітом, що підкреслює його трансцендентальність. Різні установки, пов'язані з тілом шкодять духові, обмежуючи його природну свободу.
Юрист здійснює духовну місію. Він своїми діями, ставленням до громадян впливає на їх дух, оскільки його діяльність є складною, багатогранною, що в результаті може завершитись обмеженням чиєїсь свобідної волі, зламом духу. Повсякденне підвищення духовності юриста є онтологічною необхідністю і духовні зморшки потрібно зглажувати важким утюгом.
Духовність виступає важливою компонентою професійної діяльності юриста. Юрист завжди коливається між позитивним і природним правом, між свободою і необхідністю, між природою і своїм духом, але чим вища духовність, тим яскравіше виражена здібність вищого пізнання, більша справедливість прийнятого рішення. Духовний рівень передусім пов'язаний з внутрішнім, абсолютно-моральним світом людини. Духовність визначає силу інтелекту, але не є інтелектуальністю. Інтелект може і шкодити духовності.
Інтелект є виразом, проявом духу, але інтелект відноситься до духу як частина до цілого(людина може не думати, але віддає певну енергію, що є духом). Дух є могутнішим субстрактом пам'яті, ніж інтелект, мозок. Саме в дусі зберігається в повній недоторканості все багатство пам'яті. Інколи людина не пам'ятає суті справи, але вловивши її дух, висловлює своє ставлення до неї, а в результаті і до людей, називаючи це враженням.
Духовність також визначається й думкою людини. Думка як згусток енергії впливає на ритм життя. Істина духу, а не істина думки є істиною буття і свідомості. Дух, а також розум необхідно очищувати від посторонніх, негативних думок, оскільки думки із невідомості приходять і у невідомість йдуть, володіють телепатією як своєрідною вібрацією людської душі. Але обмеженість, "сліпота" поглиблює думки, що негативно впливає на почуття, свідомість, а також на тіло (фізичний стан, здоров'я).
У людини часто виникає духовна дисгармонія, руйнація природного режиму існування організму, яка часто приходить, потім появляється нова і т.д. Кожна дисгармонія залишає за собою слід на тілі у вигляді хвороб, але сильний дух людини вибудовує і направляє самооздоровчі процеси в організмі людини. Крім того, здоровий організм може збільшувати подачу енергії хворому. Тому лікар повинен лікувати людину, а не один окремо взятий симптом.
Руйнація здоров'я починається з негативної думки, яка є джерелом хвороби, платою за свій вибір, тілесним малюнком духу. Негативна думка, дух має у світі свій природний відбиток, виникає певну тенденцію. Негативна думка руйнує спочатку психічний захист, а потім власне здоров'я, даючи серйозний сигнал про незадовільний прояв духу, думок. Після такого сигналу неминуче повинна наступити ревізія - перегляд своїх вчинків і думок. Інколи хвороби допомагають людині вирішити її проблеми, адже людина живе не тільки у полоні самої себе, скільки у павутині залежностей. Духовні "стріли" у виді злості, зависті і образи та інше, випущені в сторону іншої людини, одночасно завдають удару на власних органах (серце, печінка, шлунок, суглоби і т. д.), а також руйнування деяких невидимих структур Всесвіту. Але від добре налаштованої (духовно захищеної) людини ці "стріли" повертаються до джерела негативної думки і хвороба починає прогресувати. У випадку духовної захищеності в момент повертання "стріли" поражають духовнонаближених осіб, здійснюючи своєрідний рикошет.
Але не кожна негативна думка веде до хвороби. Для того, щоб негативна думка "пустила корені", потрібно, щоб людина прийняла в себе цю думку, вибачилась, виявила скриту негативну думку. Звичайно, необхідно
Loading...

 
 

Цікаве