WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Аспекти духовно-національного почуття юриста - Реферат

Аспекти духовно-національного почуття юриста - Реферат

він визнає легітимним - з другого.
5. Філософська культура юриста
Філософська культура юриста - це ступінь осмислення законів буття і власної професійної діяльності, формування любові до істини, аналізу причинно-0наслідкових зв'язків у правових явищах та вироблення почуття природно-правової справедливості.
Компоненти: доцільність та потреба в юридичній діяльності, професійний інтерес, знання законів Всесвіту, усвідомлення цінностей позитивного права, використання духу (ідей) права, вироблення психологічної установки, любові, істини і справедливості, правовий світогляд.
Принципи: онтологічність, гармонійність, метафізичність, віра вторгнення у закони природи, екзистенційність, частковість пізнання, єдність об'єктивного і суб'єктивного,відсутність стабільної думки, герменевтичність, сходження від абстрактного до конкретного, стратегічність, відповідальність перед Природою, дистанційність.
Функції: виявлення істинних цінностей і світоглядних орієнтирів, пізнання природно-правових принципів світостворення, уникнення у сутність та закономірність природно-правових явищ, накопичення знань про людину і світ, осмислення фундаментальних проблем правової діяльності людини та здобутків природних наук, захист ірраціоналізму, усвідомлення процесу культурної діяльності людини та сутності права в ньому, формування нових принципів і методологій професійної діяльності.
Довідка: філософія (від грецьк. - любов до мудрості) особливий різновид духовної культури, призначення якого полягає в осмисленні основ природного і соціального світу, формоутворень культури і пізнання, людини та її сутності.
Звідси: наслідком цього осмислення є формування в сфері суспільної свідомості системи засадничих поглядів і світоглядних переконань, узагальнених уявлень і концептуальних побудов про сутність і граничні проблеми буття, людську присутність у ньому, можливості його осягнення людським розумом.
Примітка: необхідність філософського осмислення світу закорінена в самій природі людської життєдіяльності, в постійній потребі трансляції людського досвіду та самоутвердження особистості, пошуку цілеспрамовуючих ідей.
Нюанс: філософія націлена на вироблення системи ідей, які виражають певне ставлення людини до соціальної та олюдненої природної дійсності, духовного життя і тим самим визначають сукупність вихідних орієнтирів, що зумовлюють програму суспільної поведінки людини.
6. Наукова культура юриста
Наукова культура юриста - це ступінь творчого пізнавального процесу професійної діяльності як духовного явища, накопичення знань та ефективної наукової абстракції для постановки, вибору й розв'язання проблеми нормативної діяльності людини у правовому полі.
Компоненти: формування юридичних версій за допомогою практичного досвіду, емпіричного рівня дослідження та ролі відчуттів, розчленування цілого на частини, виведення наукової гіпотези як початкового стану створення конкретної правової теорії; вибір наукових принципів дослідження за допомогою власного теоретичного рівня підготовки, здатності до наукового пошуку, використання природних законів та визнання (в окремих місцях) надприродної сили; формування логічних висновків за допомогою творчого виконання повсякденного мислення, сприймання критики, невпинного пошуку істини як гармонійного цілого; використання експериментальної перевірки висновків за допомогою юридичного експерименту, опори на факти та їх перевірка.
Принципи: дослідницька активність і наполегливість, нестандартність пізнання, інтелектуальна власність, простота у вирішенні завдань, природна закономірність дій, синергетичність, езотеричність, випереджувальність.
Функції: розкриття власних здібностей і пізнавальних можливостей, вироблення цілісного відношення досвіду, пошук нових світоглядних орієнтацій, здійснення пошуку проблем і складних завдань, безкорисливе служіння ідеалам наукової істини, запобігання фальсифікації і практичного плагіату, уміння відстоювати свої наукові принципи і протистояння науковій моді, сприяння розширення наукових норм людини, приведення власних знань у користь для людства.
Довідка: наука - це соціально-значуща сфера людської діяльності, що спрямована на виробництво та систематизацію знань про закономірності існуючого засобами теоретичного обґрунтування та емпіричного випробування і перевірки пізнавальних результатів для розкриття їх об'єктивного змісту (істинності, достовірності, інтерсуб'єктивності).
Звідси: загальною межею науки як системи знань є опис, пояснення та прогнозування процесів та явищ дійсності, які становлять предмет її вивчення, на основі відомих і тих, що відкриваються нею, законів.
Примітка: базовими принципами науки є детермінізм, ідея об'єктивних закономірностей, наявності універсальності законів, що припускають певну єдинообразність спричинності в організації буття; припущення математичності світу; ідея елементаризму (наявності вихідних складових одиниць явищ типу атомів: чисел, хімічних елементів, біологічних видів чи архетипів) та трансформізму (вивчення об'єктів через аналіз їх змін); вимога відтворюваності досліджуваних ефектів за наявності відповідних умов; а також канали раціоналізму та визнання сталої цінності істинного знання, збереження його основного змісту в історії розвитку науки, певної спадкоємності результатів творчості.
Нюанс: не треба вважати себе носієм істини в останній інстанції; наука не заперечує наявність скритих природних і надприродних сил.
Література
1. Волченко В.Н. Миропонимание и экоэтика ХХІ века. Наука - Философия - Религия. - М., 2001.
2. Гончаренко С. Український педагогічний словник. К., 1997.
3. Горшнев В.М., Бенедик И.В. Юридическая деонтология. - Харьков, 1988, 1993.
4. Гусарев С.Д., Тихомиров О.Д. Юридическая деонтология. - К., 1999.
5. Этика: Энциклопедический словарь / Под ред. Р.Г. Акресяна и А.А. Гусейнова. - М., 2000.
6. Мерло-Понті М. Феноменологія сприйняття / Пер. з фр. - К., 2001.
7. Немов Р.С. Психология: Словарь-справочник: В 2 ч. - М., 2003.
8. Новая философская энциклопедия: В 4т. / Ин-т философии РАН, Нац. общ. - науч. фонд; 9. Научно-ред. совет: предс. В.С.Степин, заместители предс. А.А. Гусейнов, Г.Ю. Семигин, уч. секр. А.П. Огурцов. - М.: Мысль, 2001. - Т.2. - 638 с.
10 .Основы валеологии: В 3 кн. / Под ред. В.П. Петленко. - К., 1998-1999.
11. Потер К.Р. Объективное знание. Эволюционный перевод / Пер. с англ. - М., 2002.
12. Рікерр П. Сам як інший / Пер. із фр. - К., 2002.
13. Скакун О.Ф. Юридическая деонтология. Харбков, 2002.

 
 

Цікаве

Загрузка...