WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Аспекти духовно-національного почуття юриста - Реферат

Аспекти духовно-національного почуття юриста - Реферат


Реферат на тему
Аспекти духовно-національного почуття юриста
План
1. Духовна культура юриста
2. Кармічна культура юриста
3. Національна культура юриста
4. Політична культура юриста
5. Філософська культура юриста
6. Наукова культура юриста
Література
1. Духовна культура юриста
Духовна культура юриста - це сукупність засвоєння тих норм духовного права, оволодіння сукупністю духовних надбань людства у галузі науки, освіти, мистецтва та реалізацію цих цінностей у правових нормах на практиці.
Принципи: державність, моральність, догматичність, інтелектуальність, людяність, глибинність, поглинання, безмежність, відвернення від матеріального.
Функції: збагачення юристів гуманістичним світоглядом; формування духовних резервів нації; здійснення духовного відродження юристів; розвиток власних духовних вартостей; наповнення законів духовним змістом; сприйняття духовного змісту; виконання юристами духовної місії; поширення і розширення духовного простору юридичної діяльності; осмислення законів духовного світу; запобігання духовним потрясінням; управління внутрішнім життям юриста.
Довідка: дух - це потенціал творчої активності, того переходу від стану речей до стану ідей (і навпаки), що постійно здійснюється в середині діяльності. Дух характеризує самоздійснення суб'єкта, його здатність відтворювати себе у предметному світі (зокрема культури) та розпредмечувати цей світ через творчу особистість. Дух зберігає і захищає життя, підвищує, удосконалює ("одухотворює") тілесну діяльність. Він може це робити, тільки витісняючи життєві спрямування. Так, дух порушує гармонію органічного і протилежний тенденції життя удосконалювати людський вид шляхом жорстокості, що полягає в тому, що б не давати можливості слабким різновидностям брати участь у продовженні роду. Інколи він так сильно обтяжує індивіда, що починає страждати тілесне життя: висококультурні сімейства вимирають, якщо їх кров не оновлюється за рахунок сфери, не обтяженої духом.
До атрибутів духу належать: активність як самотворча діяльність на перетині буттєвості та свідомості; безпечність, тобто здатність до трансценденції, виходу з себе у все вищі ціннісні сфери, до перетину усіх кордонів; здатність, що репрезентується невичерпними можливостями та розуму суб'єкта; свобода як самодіяльність, як необмеженість самовідтворення, проективних сфер свого здійснення, шляхів затвердження своєї буттєвості; абсолютність як самоцінність та властивість самовизначення своїх предикатів, як неодмінного джерела усіх форм перетворення існуючого; самосвідомість у вигляді саморефлексивного мислення та самопокладання смислу.
Звідси: людина має триєдину антропологічну природу, яку можна подати у вигляді формули-схеми:
,
де Ю - особа юриста, - тіло, - душа, - дух, - любов. Величини , , , - векторні, спрямовані на регулювання дій юриста (стрілки вказують напрями впливу). Любов є основою формування уявлень про право, де пріоритетним виступає природне право.
Примітка: внаслідок появи людини у природі виникає духовне право. Духовне право юрист створює для себе особисто на основі сприйнятих норм природного права. Буття людини визначає абсолютне духовне право, а людське існування - відносне духовне право. Буття полягає у створенні людиною для себе захисту (потенційні можливості), що забезпечують життєдіяльність в умовах природних законів. Потенційні можливості, як абсолютність, розраховані на виконання людиною законів природи для свого розвитку. Або, людина створена так, що природні закони її повинні формувати еволюційно. Це і є абсолютне духовне право, в якому зафіксовані правові джерела існування.
Нюанс: людина є мікрокосмосом, мікрокопією Всесвіту. Людина входить у світ, але і світ входить у людину.
2. Кармічна культура юриста
Кармічна культура юриста - це ступінь безкорисливої, мотивованої його професійної діяльності у формі думок, пристрастей та вчинків з умілим використанням здобутків попередніх поколінь для підтримання правопорядку, в результаті якої природної відплатою наступає справедливе теперішнє і майбутнє положення в суспільстві.
Компоненти: духовно обґрунтована оцінка думок, пристрастей і вчинків; утвердження причинно-наслідкових зв'язків між діяннями в минулому, теперішньому і майбутньому; віра у переродження душі.
Принципи: цілісність буття й існування (онтології та деонтології), єдність видимого й невидимого, визначеність долі, космічна справедливість, автоматична відплата, умотивованість дій, духовно-моральна активність, передбачливість, синергетичність.
Функції: пізнання природного права, сприяння процесу духовно-моральної еволюції людства, визнання впливу власної карми на карму Планети, підтримання біоритмів життя людей, застереження від сприйняття випадковостей у житті людини сприймання закону пов'язаності людини з її проблемами, добір думок для впорядкування власної карми, застереження від професійних та життєвих помилок, пом'якшення покарання кармічним законом, вироблення умінь позитивного сприйняття кожної життєвої ситуації та природних явищ, схилення до анулювання власних духовно-матеріальних боргів.
Довідка: карма (санкр. karman - дія, діяння, справа, жертвоприношення, жеребкування) - одне із центральних понять індійської філософії, релігії та культури, природний закон, який в самому загальному виді означає вплив суми скоєних індивідом дій (тілесних, мовних, майнових, ентальних) на все її наступне життя і характер майбутнього народження (соціальний статус, стать, зовнішність, тривалість життя, благополучність, здоров'я і т.д.). Тобто карма - це результат людських добрих і поганих діянь та вчинків, які, за невблаганним законом причин та наслідків, викликають справедливу відплату як передумову наступного існування. Карму можна розуміти ще й як духовну працю з метою морального вдосконалення людини. В підсумку карма не лише визначає образи існування індивіда, а й його в справі подолання людської недосконалості й звільнення від тягаря безконечних перероджень.
Звідси: доктрина карми передбачає моральну картину оцінок вчинків людини, утвердження причинно-наслідкового зв'язку між діяннями істот в минулому, теперішньому і майбутньому, віру у переродження душі, яка приводить до перетворення земного життя у місце моральної віддачі і до розвитку ідеї моральної відплати в інших світах.
Примітка: оскільки в теперішньому існуванні людина вільна свідомо скоювати вчинки, які стануть відправними моментами її майбутнього життя, карма нероздільно пов'язана зі свобідною волею і цим відрізняється від
Loading...

 
 

Цікаве