WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Принципи, функції та компоненти юридичної деонтології - Реферат

Принципи, функції та компоненти юридичної деонтології - Реферат


Реферат на тему
Принципи, функції та компоненти юридичної деонтології
План
1. Принципи юридичної деонтології
2. Функції юридичної деонтології
3. Компоненти юридичної деонтології
Література
1. Принципи юридичної деонтології
Юридична деонтологія ґрунтується на відповідних принципах - гуманності, справедливості, милосерді тощо. Вони збігаються з принципами професійної етики юриста. Однак юридична деонтологія має і власні принципи.
Основним із них є нормативність. Це означає, що кожна професійна дія юриста підпорядкована певним нормам. Але це не обов'язково правові норми, які регулюють всю життєдіяльність особи. Йдеться про загальноприйняті моральні норми, особливо власні норми юриста, які він виробив під впливом різних чинників.
Принцип самостійності полягає в тому, що теоретичні положення юридичної деонтології стосуються кожної особи зокрема. Юрист самостійно формує свою поведінку, яка спрямована на підвищення ефективності правоохоронної діяльності щодо громадян і суспільства в цілому. Також самостійно виробляє у собі почуття внутрішнього імперативу службового обов'язку за велінням серця та покликом сумління.
Стосовно принципу індивідуальності наголосимо, що деонтологічна норма для кожного юриста - це його особистісна норма. Її не може використати інший юрист. Якщо така спроба і буде, то, хоча б частково, настануть зміни у самій нормі, і вона вже не характеризуватиметься індивідуальністю. Для будь-якого іншого юриста, який потрапить в аналогічну ситуацію, деонтологічна норма буде вже іншою.
Принцип неповторності особливо важливий у юридичній діяльності. Практика підтверджує, що в житті різні люди навіть у подібних ситуаціях чинять по-різному. На перший погляд, дії двох юристів видаються ідентичними, але певні відмінності все ж існують. Недарма кажуть, що немає навіть подібних двох крапель води, не кажучи вже про норми поведінки чи рівень усвідомлення службового обов'язку.
Унікальним принципом юридичної деонтології є нестандартність. Його суть полягає в тому, що деонтологічні норми розраховані не на взірцеві, ідеальні, а на несподівані, нестандартні ситуації. Деонтологічні норми мають найбільшу цінність саме у нестандартних умовах, коли практично неможливо застосувати традиційний підхід, що доволі часто трапляється в юридичній практиці.
Принцип моментальності характеризує високий ступінь кмітливості юриста, його здатність швидко й безпомилково приймати обґрунтоване правильне рішення. Таке мистецтво вирішення юридичних справ формують деонтологічні норми.
Дуже близьким за змістом до принципу моментальності є принцип непередбачуваності. Адже у багатьох випадках дії юриста не запрограмовані. Виникають ситуації, до яких юрист не готовий. Тому деонтологічні норми розраховані на такі явища і скеровують юриста на відповідні правомірні дії.
Головне у професійній діяльності юриста - вчасно прийняти оптимальне рішення. Цьому сприяє такий принцип юридичної деонтології, як своєчасність. Не підготовлене (не обґрунтоване) рішення або невелике запізнення істотно впливають на кінцевий результат або на ефективність роботи. Своєчасність забезпечується розвиненою інтуїцією, внутрішнім переконанням і навіть певним професійним ризиком.
Юридична деонтологія характеризується також принципом практичності. Саме на практиці, а не під час теоретичних занять, юрист формує норми своєї поведінки. Теорія норм поведінки юриста може передбачати його дії, але не конкретизувати їх. Однак на практиці дії юриста, як правило, значною мірою деталізуються і ніколи не повторюються.
Важливим для юридичної деонтології є принцип конкретності. Йдеться про конкретне рішення юриста, конкретний внутрішній імператив службового обов'язку. Загальні рішення не характеризують особу юриста як професіонала, хоча вони можуть мати конфіденційний, тимчасовий характер. У підсумку юрист повинен прийняти рішення щодо себе чи своїх дій.
Звичайно, кожен принцип діє не окремо, а у взаємозв'язку, підсилюючи один одного. У деяких правових явищах "спрацьовують" практично всі принципи юридичної деонтології. У цьому полягає єдність принципів як необхідна умова дії деонтологічних норм.
У процесі розвитку українського суспільства та юридичної науки з'являться нові принципи, зокрема ті, які віддзеркалюватимуть національні риси, ідеї української державності. Виділятимуться, на наш погляд, такі принципи, як універсальність, демократичність, правова націологія.
Важливу роль відіграють джерела формування внутрішнього імперативу службового обов'язку юриста або так звані джерела деонтологічних норм. Такі норми випливають з існуючої теорії професійної етики, професійно-етичних кодексів, що є результатом використання природних, моральних та правових норм. Формуванню деонтологічних норм сприяють принципи та функції морально-психологічної служби, яка нині набуває поширення в юридичних установах.
2. Функції юридичної деонтології
Природні, моральні та правові норми у взаємодії становлять сутність юридичної деонтології. Вони виконують певні функції. Саме у зв'язку з реальним нормативним змістом юридичної деонтології виникають своєрідні функції цієї науки. Її цінність та актуальність зумовлюють численні функції, які можна згрупувати у три підсистеми.
1. Функції, які стосуються особи правника: формування у юриста усвідомлення внутрішнього імперативу службового обов'язку; конкретизація правосвідомості та правомірності дій у юристів; підвищення рівня правового почуття у суб'єктів права; виховання у юристів поваги до права; вироблення у правників внутрішнього переконання на основі юридичної саморегуляції, юридичної оцінки й юридичної репутації та самоутвердження; встановлення юристом об'єктивної правової дійсності; сприяння вибору юристом справедливого правового рішення; виховання у правників духовної, моральної і юридичної відповідальності; обґрунтування індивідуального регулювання професійних дій юристів та усвідомлення їх наслідків; дотримання безпеки життєдіяльності.
2. Функції, які відображають процес формування національного права в Україні: утвердження національного змісту українського права; забезпечення панування права; створення необхідних передумов функціонування української національної правової теорії.
3. Функції, які стосуються регулювання суспільних відносин у державі: уміння визначити цінність права і цінність держави, сприяння формуванню цивілізованого правопорядку в Україні, сприяння виробленню індивідуальних (власних) норм професійної поведінки юриста (деонтологічних норм).
Важливу роль відіграє насамперед функція підвищення рівня правового почуття у юристів. Загалом почуття - це особливий вид емоційних переживань, які мають чітко виражений предметний характер та належну стійкість. Тобто право, закон сприймаються юристом на емоційній основі і почуття - це наслідок комплексного
Loading...

 
 

Цікаве