WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Предмет доказування (обставини, які підлягають доказуванню) - Реферат

Предмет доказування (обставини, які підлягають доказуванню) - Реферат

підсудний покаранню за вчинений ним злочин, яке саме покарання повинне бути призначене підсудному і чи підлягає він звільненню після вступу вироку в законну силу або його можливо звільнити від покарання.
Обставини, що пом'якшують покарання, містяться в окремих частинах відповідних статей Особливої частини КК. Наприклад, ст. 115 КК передбачає відповідальність за умисне вбивство, а статті 116 та 117 КК - за таке саме вбивство, але вчинене за обставин, що пом'якшують відповідальність, у нормі про привілейований склад злочину передбачається більш м'яке покарання, ніж в нормі про основний склад відповідного злочину.
Орган дізнання, особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор і суд вправі навести й інші не вказані в окремих частинах відповідних статей кримінального закону пом'якшуючі обставини, які, на їх думку, індивідуалізують відповідальність того чи іншого обвинуваченого.
Склад злочину з обтяжуючими обставинами включає в себе всі ознаки основного складу злочину і, крім того, вказівку на певні обставини, які законодавець вважає такими, що обтяжують відповідальність за вчинення цього злочину.
Згідно з п. 4 ст. 64 КПК України при провадженні дізнання, досудового слідства і розгляді справи в суді підлягають також доказуванню характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розміри витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.
Характер вчиненої шкоди є її якісним показником. Шкода може бути матеріальною (пошкодження або знищення різного майна, крадіжка, викрадення майна), фізичною (заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого шляхом нанесення побоїв і мордування, катування тощо), моральною (приниження честі та гідності), політичною (насильницька зміна чи повалення конституційного ладу або захоплення держав-Н01 влади, посягання на територіальну цілісність і недоторканність України тощо).
Порядок визнання істотною шкоди, яка заподіяна чи мог-а бути заподіяна тим чи іншим діянням, у різних випадках різний. Якщо істотність матеріальної (майнової чи фізичної) шкоди часто визначається безпосередньо в законі на підставі заздалегідь визначених критеріїв (кількість неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тяжкість тілесних ущ. коджень тощо), то визнання чи невизнання істотною нематеріальної шкоди (політичної, моральної, організаційної, психологічної тощо), як правило, здійснюється у межах судової дискреції без урахування вказаних критеріїв. Однак в останньому випадку при визначенні істотної шкоди, яка заподіяна чи могла бути заподіяна, враховуються такі додаткові об'єктивні ознаки, як спосіб, місце, час, засоби, обстановка вчинення злочину, які можуть бути, а можуть і не бути включені до складу конкретного злочину як його обов'язкові ознаки.
Створення реальної загрози заподіяння істотної шкоди у випадках, коли йдеться про матеріальну шкоду, визначається за тими самими критеріями, за якими визначається сама матеріальна шкода. Що ж до створення реальної загрози заподіяння нематеріальної шкоди, то у багатьох випадках така загроза сама по собі є істотною шкодою - моральною, психологічною, політичною, організаційною тощо1.
Щодо розміру витрат закладів охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння, то такі витрати необхідно відшкодовувати на основі документа, виданого медичною установою. Невиконання судом цієї обставини може викликати скасування вироку в частині стягнення із засуджених коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, з передачею справи на новий розгляд у порядку цивільного судочинства.
Розмір коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, визначається, виходячи з вартості добового перебування потерпілого в стаціонарній лікувальній установі не на момент оголошення вироку, а на момент лікування в стаціонарних умовах відповідно до порядку обчислення розміру фактичних витрат установи охорони здоров'я, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 16 липня 1993 р № 545. Питання про те, у яких випадках підлягають відшко-vBaHHio зазначені витрати, вирішується на підставі ст. 1206 ПК України.
Якщо злочин вчинено малолітньою або неповнолітньою особою, витрати на лікування потерпілого відшкодовуються особами, зазначеними в статтях 1178 і 1179 ЦК України.
Характер і розмір збитку повинні бути встановлені по кожній кримінальній справі, незалежно від того, чи впливає такий збиток на кваліфікацію вчиненого або невчинено-го діяння.
Окрім зазначеного кола обставин, які необхідно встановлювати по кожній кримінальній справі, орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя і суд зобов'язані проводити роботу по виявленню й усуненню причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів.
Під причинами злочину розуміються ті діючі обставини навколишньої дійсності, що викликали в особи інтерес і мотив для здійснення даного злочину. Причина злочину буде встановлена правильно тільки тоді, коли буде виявлений причинно-наслідковий зв'язок між зазначеними обставинами дійсності і вчиненим особою злочином як наслідком даних обставин.
Як правило, при вчиненні злочину діє причинний комплекс, що містить у собі не тільки соціально-економічні або політичні фактори, але і соціально-психологічні. І провідними є соціально-психологічні детермінанти, що охоплюють елементи економічної, політичної, правової,буденної психології особи, тому що різні особи, що перебувають в об'єктивно рівних матеріальних умовах, можуть обрати різні шляхи власного поводження як кримінального, так і некри-мінального характеру. У зв'язку з цим важливе місце при визначенні причин злочину займає правильне встановлення мотивації здійсненого діяння.
До умов, що сприяли вчиненню злочину, відносяться об-авини дійсності, наявність яких уможливила здійснити очин або полегшити його здійснення1. Наприклад, відсутність належної охорони на підприємстві сприяло викраденню і розкраданню автомобіля, водій якого потрапив у дорожньо-транспортну пригоду з тяжкими ушкодженнями У процесі проведення дізнання, досудового і судового слідства дуже часто виникає ряд питань по профілактиці злочинів, вирішення яких неможливе без залучення до розслідування осіб, що володіють тими або іншими спеціальними знаннями, зокрема експертними знаннями. Такі види судових експертиз, як судово-бухгалтерська, судово-економічна, судово-товарознавча1 і багато інших допомагають слідчому і суду встановлювати причини й умови, що сприяють вчиненню злочинів і розробляти заходи для їх запобігання.
В сучасній кримінально-процесуальній літературі дискутуються питання про спрощений порядок визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню при судовому розгляді кримінальних справ.
Згідно з частинами 3-4 ст. 299 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.
Якщо для вирішення питання щодо обсягу доказів, які будуть досліджуватися, необхідно допитати підсудного, суд вирішує його після допиту підсудного.
Критикуючи застосування ст. 299 КПК України (спрощеної процедури розгляду кримінальних справ), В. О. Попелюшко наводить такі аргументи:
- межі
Loading...

 
 

Цікаве