WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Предмет доказування (обставини, які підлягають доказуванню) - Реферат

Предмет доказування (обставини, які підлягають доказуванню) - Реферат

проведеним визнається дізнання, досудове і судове слідство, коли залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.
Дізнання, досудове чи судове слідство в усякому разі визнається однобічним і неповним:
1) коли не були допитані певні особи, не були витребу-рані і досліджені документи, речові та інші докази дляпідтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи;
2) коли не були досліджені обставини, зазначені в ухвалісуду, який повернув справу на додаткове розслідування, нановий судовий розгляд, за винятком випадків, коли дослідити їх було неможливо;
3) коли необхідність дослідження тієї чи іншої обставини випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в апеляційному суді;
4) коли не були з'ясовані з достатньою повнотою дані проособу засудженого чи виправданого.
Перелік обставин, що визначають неповноту й однобічність дізнання, досудового і судового слідства зазначений у законі і розширеному тлумаченню не підлягає.
Отже, як розширення, так і обмеження предмета доказування по кримінальній справі суперечить основам принципу законності у кримінальному судочинстві.
Виходить, доказуванню повинні підлягати тільки такі факти і зобов'язання, що мають дійсно істотне значення для правильного - законного й обґрунтованого - вирішення кримінальної справи.
У кримінально-процесуальній літературі висловлене судження, що обґрунтовує неправомірність розмежування зазначених понять (фактів і обставин), оскільки обидва вони є образами визначених явищ дійсності.
Разом з тим загальне не виключає й істотних розходжень "Факт - дійсна, не вигадана подія, дійсне явище; те, щ0 сталося, відбулося насправді"1; "обставина - явище, подія факт і т. ін., що пов'язані з чим-небудь, супроводять або викликають що-небудь, впливають на щось"2.
З огляду на це, низка авторів справедливо відзначає необхідність розглядати предмет доказування як єдність фактів і обставин3. Підтвердженням тому є чинне законодавство. Зокрема, ст. 64 КПК України прямо зазначено, що при провадженні дізнання, досудового слідства і розгляді справи в суді особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор та суддя (суд) повинні доказувати не тільки подію злочину, а й обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання.
Аналіз цих обставин, по суті, дозволяє дійти висновку, що законодавець має тут на увазі і факти (наприклад, які мали місце у минулому часі і місце вчинення злочину та ін.).
Те саме відноситься і до багатьох інших положень чинного законодавства. Статті 4, 22 КПК України зобов'язують особу, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, суд, суддю і слідчого суддю в межах своєї компетенції всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати всі обставини, що підлягають доказуванню у справі, дати їм правильну правову оцінку і забезпечити правильне вирішення справи. Згідно зі ст. 296 КПК України суд не вправі відмовити учасникам судового розгляду у витребуванні і дослідженні в стадії головного судового розгляду доказів для з'ясування обставин вчинення злочину, якщо вони є належними і допустимими і можуть мати значення для правильного вирішення кримінальної справи.
Виходить, що в цих, як і в багатьох інших випадках, використовуючи термін "обставини", законодавець має на увазі і факти, і обставини.
Проти такої позиції кримінально-процесуального законодавства можна навести наступне заперечення: доти, поки відповідні обставини не встановлені, не доведені сукупністю зібраних у справі доказів, вони не можуть розглядатися як факти, тобто як явища реальної дійсності.
Насправді це не так. Реальною дійсністю факт є незалежно від того, пізнаний він або не пізнаний людиною. Надалі уявлення про факти можуть мінятися, але сам факт залишається незмінним. Подія злочину, якщо вона дійсно мало місце, заподіяний злочином збиток, якщо такий дійсно завданий злочином, та інше - акти реальної дійсності. Вони є такими і тоді, коли ще не пізнані, але повинні бути пізнані правозастосовчими органами; вони залишаються такими і після їх встановлення1.
Отже, по будь-якій кримінальній справі органу дізнання, особі, яка проводить дізнання, слідчому, прокуророві, судді і суду необхідно насамперед встановити наявність або відсутність події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину (ч. 1 ст. 64 КПК України), тобто неправомірного діяння, що має кримінально-правові наслідки. Значить, мова йде не про подію взагалі, не про подію у загальноприйнятому сенсі слова, а подію злочину, що не завжди те саме. Наприклад, у справі про виявлення трупа з ознаками насильницької смерті може бути в подальшому встановлено, що смерть - результат не вбивства, а самогубства; У справі про пожежу може бути встановлено, що пожежа - результат не підпалу, а стихійного лиха; нестача матеріальних цінностей у завідувача складу відбулася в результаті не крадіжки, а природного збитку, або внаслідок недбалого збереження і т. ін. В усіх таких випадках подія, із приводу якої порушено кримінальну справу, є в наявності, але подія злочину відсутня. Правові наслідки тут принципово інші, ніж при встановленні події злочину. Відповідно, встановлюючи подію злочину, необхідно керуватися не тільки даною статтею кримінально-процесуального закону, але і нормою матеріального закону, що передбачає відповідальність за здійснення конкретного злочину.
Причому в деяких випадках, наприклад при сукупності діянь, або коли підозрюваний (обвинувачений) вдається до інсценізації, зміст, характер події будуть визначатися не однією, а декількома системами фактів, що можуть взаємодоповнюватися, бути нейтральними стосовно один одного, взаємно суперечити. Відповідно, при визначенні предмета доказування приходиться керуватися не однією, а кількома нормами кримінального кодексу.
Встановлення змісту, характеру події злочину, його учасників припускає встановлення обставин, що вказують на об'єкт злочину і предмет посягання, тому що справжній характер розслідуваного діяння без цього не може бути розкритий. Встановлення безпосереднього об'єкта і предмета посягання - одна з необхідних умов правильної кваліфікації вчиненого злочину.
При доказуванні обставин вчиненого злочину, позначених в КПК як подія злочину, завжди необхідно встановлювати діяння, наслідки інаявність причинного зв'язку між першим і другим1.
Що стосується місця і часу події вчиненого злочину, то встановлення цих обставин може також мати значення в доказуванні не тільки для розкриття злочину, але і для правильної його кваліфікації. Точне встановлення часу і місця здійснення злочину дуже важливо, коли виникає, наприклад, питання про алібі, виявлення предметів, що згодом можуть стати речовими доказами в справі.
Важливе значення для відновлення події злочину має встановлення способу його здійснення, що має важливе кваліфікуюче значення для оцінки дій і наступної відповідальності обвинуваченого, підсудного (наприклад, за способом Н° еяня, ПрЄдметом злочину, іншими об'єктивними, а та-в суб'єктивними ознаками). Злочини проти власності можна поділити на три групи:
1) діяння, які характеризуються протиправним корисливим оберненням на свою користь чи користь інших осіб чужого майна, яке заподіює пряму шкоду власникові іздійснюється, як правило, проти волі власника: крадіжка(ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна;грабіж (ст. 186 КК України) - відкрите викрадення
Loading...

 
 

Цікаве