WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Використання в доказуванні матеріалів оперативно-розшукової діяльності - Реферат

Використання в доказуванні матеріалів оперативно-розшукової діяльності - Реферат

те, що фактичні дані і докази мають загальну основу - злочин, а види діяльності, спрямовані на одержання тих і інших, мають одну ціль - пізнання певного злочину як явища матеріального світу. Причому перехід фактичних даних у докази, а потім у джерела доказів необхідно розглядати не ізольовано, а як поступальний процес, розвиток, перехід пізнання від нижчого рівня до вищого. Здається, на більш правильній позиції знаходяться ті вчені, які вважають, що фактичні дані не беруть участь у процесі доказування (А. І. Він-берг, Л. М. Карнєєва, Г. М. Міньковський, М. А. Погорець-кий, М. Є. Шумило). У силу того, що вони є базою для цього процесу, вони не можуть бути його учасниками. Власне кажучи, весь процес доказування являє собою діяльність, спрямовану на перетворення фактичних даних на докази за допомогою додання їм кримінально-процесуальної форми.
Таким чином, навряд чи варто говорити про якусь виняткову роль процесуального пізнання стосовно оперативно-розшукового. Його головне призначення - за допомогою своїх чітко регламентованих засобів, методів, джерел, порядку діяльності не стільки пізнати явища (злочин і всі обставини, пов'язані з цим), оскільки дати можливість іншим особам проконтролювати правильність даного процесу. Це означає повну гласність і доступність усіх засобів і джерел процесуального пізнання для всіх зацікавлених осіб1.
Після прийняття Закону України від 18 лютого 1992 р. оперативно-розшукову діяльність", а особливо з прийняттям Закону України від 18 січня 2001 р. "Про внесення змін до Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність, ч. 2 ст. 8 якого доповнена положенням про те що за результатами негласного проникнення до житла чи до Іншого володіння особи, зняття інформації з каналів зв'язку, контролю за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, застосуванням інших технічних засобів одержання інформації складається протокол з відповідними додатками, який підлягає використанню як джерело доказів у кримінальному судочинстві, а також з прийняттям Закону України від 21 червня 2001 р. "Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України ", згідно з яким внесені відповідні зміни й до ч. 2 ст. 65КПК, на сторінках багатьох журналів і наукових праць знову з'явились гострі дискусії науковців і практиків, в яких обговорювались проблеми використання в доказуванні по кримінальній справі матеріалів, добутих при допомозі опе-ративно-розшукової діяльності.
Наприклад, М. Є. Шумило зазначає що "подібні доповнення до законодавства не відповідають науковим засадам доказового права, які напрацьовані і перевірені багаторічною практикою органів розслідування і суду, узгоджуються з рівнем розвитку суспільної практики і науки, з принципами існуючого кримінального процесу2, а автори науково-практичного коментарю до КПК України стверджують, що такі новели до кримінально-процесуального законодавства і до оперативно-розшукової діяльності можуть бути доказовими, якщо вони отримані органами і особами, уповноваженими на провадження відповідних дій, якщо при їх задержанні були дотримані правила, що передбачені відповідними нормативними актами.
Однак, незважаючи на дискусію проблема використання матеріалів ОРД у кримінальному процесі на сьогодні залишається невирішеною. Як правильно зазначає М. А. Пого-пецький, причина її вирішення тісно пов'язана з багатьма теоретичними питаннями як ОРД, так і кримінального судочинства, що також потребують наукового розв'язання, а деякі з них - законодавчого врегулювання. Йдеться про визначення: матеріалів ОРД та їх співвідношення з опера-тивно-розшуковою інформацією та результатами ОРД; системи оперативно-розшукових заходів та підстав для проведення кожного з них; правового статусу осіб, які проводять той чи інший оперативно-розшуковий захід; порядку та форми правового оформлення результатів оперативно-розшукових заходів; порядку надання матеріалів оперативно-розшукових заходів органу дізнання, слідчому, прокурору та суду, а також витребування вказаними особами та органами таких матеріалів; поняття доказу та його співвідношення з доказовою інформацією, фактичними даними; структури доказу, поняття джерела доказу та їх класифікації, а також наукового обґрунтування процесу доказування й пізнання та їх співвідношення, видів доказів тощо.
У літературі виділяють такі способи використання матеріалів ОРД в кримінальному процесі: суцільне документування, тактична операція, рапорт оперативного співробітника, протоколи (наприклад, протоколи допиту як свідка оперативного працівника), довідки про результати оперативно-розшукових заходів, аудіо-, відеозйомки цих заходів документи, отримані оперативно-розшуковим шляхом, повідомлення осіб, які перебувають у конфіденційних відносинах з оперативно-розшуковими підрозділами. На наш погляд, в Російській Федерації найкраще вирішується питання здійснення прокурорського нагляду за оперативно-розщу-ковою діяльністю за допомогою відомчих вказівок, наказів, інструкцій таін. (Див., наприклад, Наказ Генерального прокурора Російської Федерації № 48 від 9 серпня 1996 р. "Об организации надзора за исполнением Федерального закона "Об оперативно-розыскной деятельности"; Вказівку Генерального прокурора РФ и Міністра внутрішніх справ РФ № 44-15 від 29 липня 1996 р. (№ 1/12812 от 25 июля 1996 г.) "О порядке предоставления органами внутренних дел материалов для осуществления прокурорского надзора за использованием Федерального закона "Об оперативно-розыскной деятельности "; Иструкцию об организации взаимодействия подразделений и служб органов внутренних дел в расследовании и раскрытии преступлений - додаток до наказу МВС Росії від 20 липня 1996 p.; Инструкцию о порядке представления результатов оперативно-розыскной деятельности органу дознания, следователю, прокурору или в суд - додаток до наказу ФСНП Росії, ФСБ Росії, МВС Росії, ФСО Росії, ФСП Росії, ГТК Росії, СВР Росії від ІЗ травня 1998 p. № 175/ 226/336/201/286/56); Хомколов В. П. Организация управления оперативно-розыскной деятельностью. - М., 1999. - С. 161-180) тощо. Як показує практика, результати опе-ративно-розшукових заходів у доказуванні по кримінальних справах майже не використовуються, оскільки із змісту чинного законодавства не відомо, в якій формі і хто повинен складати протокол оперативно-розшукового заходу: оперативний працівник, який веде оперативно-розшу-кову справу, чиспівробітники оперативно-технічних підрозділів або підрозділів оперативного документування; яким чином протоколи оперативно-розшукових заходів та додатки до них мають залучатися до кримінальної справи, ким та на підставі якого процесуального документа вони можуть визнаватися доказами у кримінальній справі; у який спосіб здійснюється перевірка їх формування як доказів та процесуальна оцінка.
На наш погляд, треба погодитися з авторами, які відміча-що законодавець, визнавши протоколи з відповідними платками одним із джерел доказів, лише частково регла-тував процесуальний порядок їх одержання та зовсім не регламентував форму і порядок їх оформлення оперативними піДР03ДІлами' не визначивши, які саме протоколи складаються за результатами оперативно-розшукових заходів. Тому на практиці ця невизначеність призводить до складання оперативними підрозділами за наслідками застосування засобів зняття інформації з каналів зв'язку, "довідок" або "протоколів огляду" з додаванням аудіокасет. Та й важко зрозуміти, яким протоколом повинно оформлятися негласне проникнення до житла чи іншого володіння особи, та чи можна за результатами такого оперативно-розшукового заходу скласти відповідний процесуальний документ.
У цій ситуації
Loading...

 
 

Цікаве