WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Класифікація джерел доказів - Реферат

Класифікація джерел доказів - Реферат


Реферат на тему:
Класифікація джерел доказів
У кримінально-процесуальній літературі існують різні погляди щодо класифікації джерел доказів. На думку В. Д. Арсень-єва, джерелами доказів є свідки, потерпілі, підозрювані, обвинувачені, експерти, документи, місце виявлення і вилучення речових доказів3.
Однак поки доказову інформацію, якою володіють певні особи (свідки, потерпілі, обвинувачені тощо), не отримано і не закріплено в передбаченій законом формі (у протоколах допиту свідків, потерпілих, обвинувачених тощо), доказів, а відповідно, і їх джерел, не існує.
В. Я. Дорохов і М. К. Треушніков однаково розуміють поняття джерел доказів. Показання свідків, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, висновок експерта, протоколи слідчих та судових дій та інші документи вони називають джерелами фактичних даних. Щодо речових доказів, то такими, на думку В. Я. Дорохова, є протокол огляду предмета і сам предмет. Джерелами доказів він вважає осіб, які дають показання та висновки; носіями речових доказів є, на його думку, слідчий і поняті. М. К. Треушніков також зазначає: "джерелами доказів є об'єкти матеріального світу, які зберігають інформацію про факти. Ними можуть бути люди (сторони, треті особи, свідки, експерти) або речі".
Слуїпною, на наш погляд, є думка М. М. Михеєнка, що називати джерелами доказів осіб, які дають показання і висновки, складають різні документи, не зовсім правильно. Точніше було б називати їх носіями можливої доказової інформації. Вони відіграють важливу роль у формуванні доказів у ході слідчих і судових дій, але все ж не є безпосереднім процесуальним, юридичним джерелом доказів, що є в справі. Доки доказова інформація, яку мають певні особи, не одержана і не закріплена в передбаченій законом формі, доказів немає, а отже, і їх джерел. Що стосується місця виявлення і вилучення речових доказів, то воно має значення тільки для визначення належності і достовірності цих доказів, а не як джерело2. Крім того, виявлені і вилучені предмети стають речовими доказами тільки тоді, коли вони уважно оглянуті, по можливості сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду і приєднані до справи постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або ухвалою суду (ч. 1 ст. 79 КПК України).
Ф. Н. Фаткуллін дійшов висновку, що під джерелом судових доказів розуміють процесуальну форму, за допомогою якої фактичні дані вводяться в сферу процесуального доказування3. Безперечно, носій можливих доказів відіграє важливу роль у їх формуванні і в процесі слідчих та судових дій, але все ж не є безпосереднім процесуальним джерелом доказів.
Тому, підсумовуючи, можна зробити висновок, що класифікація джерел доказів у працях вчених і практичних працівників розглядається по-різному.
Згідно з чинним кримінально-процесуальним законодавством джерелами доказів є:
- показання свідків, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого;
- висновок експерта, речові докази;
- протоколи слідчих та судових дій;
- протоколи відповідних додатків, що складені уповноваженими органами за результатами оперативно-розщуко-вих заходів;
- інші документи.
Цей перелік міститься у ч. 2 ст. 65 КПК України і є вичерпним. Однак згідно з проектом1 КПК України (за станом на 25 квітня 2003 p.), підготовленого робочою групою, утвореною розпорядженням Голови Верховної Ради України №25 від 15 січня 2003 р. (ч. 2 ст. 151), процесуальними джерелами доказів є також пояснення громадян і службових осіб, показання цивільного позивача і цивільного відповідача. Запровадження вказаних та інших, які ще розробляються процесуальною наукою, слідчих і судових дій зумовлюється потребами практики. Тому не можна погодитися з думкою М. М. Михеєнка, який стверджував, що немає необхідності розширювати перелік процесуальних джерел, вказаний у ч. 2 ст. 65 КПК України, додаючи до нього нові, самостійні джерела доказів: показання цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників, представника неповнолітнього обвинуваченого, матеріали, одержані в результаті застосування науково-технічних засобів у кримінальному судочинстві4 і навіть в оперативній діяльності5.
Дійсно, розгляд цивільного позову в кримінальній справі є складовою частиною кримінального процесу, і його доказування проводиться за правилами і засобами, передбаченими кримінально-процесуальним законодавством. У кримінальних справах цивільним позивачем звичайно є особа, потерпіла від злочину, і вона допитується як потерпілий.
Якщо ж необхідно допитати представника цивільного позивача чи відповідача, то ця обставина виключає його участь у справі як представника (ст. 63 КПК України). Однак одержання показань від законного представника неповнолітнього обвинуваченого (підсудного) не є перешкодою для його участі у справі як представника (ч. З ст. 44 КПК України).
Матеріали, одержані в результаті застосування науково-технічних засобів при провадженні слідчих і судових дій по збиранню і перевірці доказів (фонограми, фотографії, кінострічки тощо), слід також визнати документами, а не звичайними додатками до протоколів цих дій1, а при правильному процесуальному оформленні як самостійні докази, а в окремих випадках - джерелами доказів у конкретній кримінальній справі.
Не можна погодитися з авторами, які стверджують, що реалізація пропозицій про визнання самостійним джерелом доказів матеріалів застосування науково-технічним засобів в оперативній діяльності відкрила б широку дорогу для проникнення в кримінальний процес даних, одержаних у процесі оперативної роботи органів дізнання, що призвело б до порушень законності і охоронюваних законом прав і інтересів особи2.
Як видно із чинного кримінально-процесуального законодавства (ч. 2 ст. 65 КПК), протоколи з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів з 29 червня 2001 р. уже визнаються доказами і слідчо-оперативна практика не знає серйозних прикладів порушення законності при провадженні органами дізнання і слідчими вказаних процесуальних і слідчих дій.
Показання свідків
Показання свідків - це найбільш поширений вид джерел Доказів. Це пояснюється тим, що КПК мінімально обмежує коло осіб, що можуть бути допитані як свідки. Яксвідкаможе бути викликано кожну особу, про яку є дані, що їй відомі обставини, які відносяться до справи. Свідок може бути допитаний про обставини, що підлягають встановленню в даній
Loading...

 
 

Цікаве