WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Належність і допустимість доказів - Реферат

Належність і допустимість доказів - Реферат

які ґрунтуються на чутках, думках,припущеннях або на вказаних джерелах інформації, а та-Кож на відповідях на навідні запитання;
із порушенням процесуальних правил збирання, приєднання до кримінальної справи доказів (ч. 1 ст. 79 КПК),фіксування процесуальних дій у відповідних документах(статті 85, 85і, 852КПК), із порушенням заборон та обмежень, установлених щодо окремих категорій осіб, які неможуть бути допитані як свідки або мають право відмовитись давати показання (ст. 69 КПК), а також із порушеннямпроцедури допиту неповнолітніх (ст. 168 КПК);
в результаті проведення слідчої дії без дозволу суду (наприклад, обшук житла) за відсутності передбачених законом (у даному разі- ч. 6ст. 177 КПК) виключних обставинабо процесуальної дії, не санкціонованої прокурором (наприклад, відсторонення обвинуваченого від посади);
у ході передбачених ч. 2 ст. 8 Закону від 18 лютого 1992 р.№ 2135-ХП "Про оперативно-розшукову діяльність" абопередбачених, але проведених без дозволу суду чи без повідомлення прокурора оперативно-розшукових заходів, зарезультатами яких складено протокол із відповідними додатками (ч. 2 ст. 65 КПК);
без відновлення досудового слідства у зупиненій кримінальній справі (ст. 210 КПК) або без продовження йогостроку (ст. 120 КПК)1.
З урахуванням проведеного аналізу кримінально-процесуальних норм А. С. Сизоненко запропонував текст нової; норми до КПК України:
"Стаття 67і. Недопустимість доказів.
Докази у разі визнання їх недопустимими не мають юридичної сили і не можуть використовуватись у кримінальному судочинстві України.
Недопустимими визнаються докази, отримані:
1) із порушенням конституційних прав і свобод людини;
2) внаслідок нероз'яснення прав учасником кримінального процесу;
3) із порушенням обмежень, встановлених щодо окремих $категорій осіб, які не можуть бути допитані як свідки або мають Іправо відмовитися давати показання як свідки (ст. 69 КПК);
4) із джерел, не зазначених у ч. 2 ст. 65 КПК;
5) у результаті оперативно-розшукових заходів, проведених компетентними органами іншої країни, без закріплення їх відповідно до передбачених законодавством Україниправил і порядку;
6) із порушенням інших вимог цього Кодексу, що ставитьпід сумнів достовірність доказової інформації.
Визнати доказ недопустимим і виключити його з кримінального процесу можуть орган дізнання, слідчий, прокурор, суд за власною ініціативою або за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, захисника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників із зазначенням у відповідній постанові підстав прийнятого рішення.
Постанова органу дізнання, слідчого, прокурора може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 234- 236 КПК".
Дійсно, наведена стаття в такій редакції дозволить однозначно і правильно тлумачити поняття "недопустимість доказів" та юридично обґрунтовано, з посиланням на цю конкретно норму закону захищати права й законні інтереси учасників процесу за умови, якщо її доповнити, наприклад, таким пунктом: недопустимість допиту в якості свідка особи, фактично підозрюваної у вчиненні злочину. Крім того, у ч. З цієї статті необхідно, на наш погляд, замінити слова "кримінальногопроцесу" на "кримінальноїсправи", оскільки визнавати доказ недопустимим і виключати його з кримінальної справи можуть тільки суб'єкти, в провадженні яких знаходиться конкретна кримінальна справа.
Питання недопустимості допиту в якості свідка особи, яка фактично являється підозрюваною (обвинуваченою) у вчиненні злочину, потребує окремого розгляду, оскільки показання, дані особою, що фактично підозрюється в здійсненні злочину і яка допитувалася по обставинах причетності як свідка з попередженням про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу завідомо неправдивих показань по статтях 384 і 385 Кримінального кодексу України, не мають доказової сили.
Даний висновок випливає з істотних розходжень у процесуальному положенні і порядку допиту свідка і підозрюваного (обвинуваченого). І насамперед це виражається в тому, що свідок не може скористатися юридичною допомогою захисника; він (свідок) зобов'язаний давати показання під загрозою кримінальної відповідальності за відмову від дачі показань і за дачу завідомо неправдивих показань; підозрюваний (обвинувачений) не тільки не зобов'язаний, але і вправі відмовитися від дачі показань; він вправі також скористатися при допиті допомогою захисника. Варто зауважити, що на неприпустимість допиту як свідків підозрюваних і обвинувачених у вчиненні злочинів вказували відомі процесуалісти ще на початку XXстоліття.
Так, І. Я. Фойницький писав: "...необхідно пам'ятати, що заборона допитувати обвинувачених як свідків, власне кажучи, спрямована на те, щоб уникнути всякого примусу обвинувачених до дачі показань, забезпечити їм повну свободу відповіді: тому воно повинно бути поширене і на осіб, підозрюваних судовими органами, якщо їм ще загрожує або може загрожувати небезпека судимості.
Тому не можна визнати правильним засвоєний у нашій слідчій практиці прийом, що полягає в тому, що слідчі, які не зібрали ще достатніх даних для притягнення певної особи як обвинуваченого, але підозрюють ІІ, спочатку допитують її як свідка; неправильний цей прийом ще й тому, що підозрюваний перетворюється на свідка і примушується до дачі показань, так і тому, що допитуваний як свідок він не користується тими процесуальними правами, які належать обвинуваченому, так що цим способом по суті обвинувачений позбавляється своїх прав".
Н. Н. Розін також відзначав, що "за загальним психологічним і юридичним правилом ніхто не може бути свідком у своїй справі".
Наша і російська сучасна слідча практика в цьому питанні мало чим відрізняються від колишньої, хоча суди вже протягом тривалого часу намагаються цю практику виправити.
Ще 26 червня 1968 р. Верховний Суд СРСР (по справі Рейхнера) звертав увагу на неприпустимість допиту як свідка особи, фактично підозрюваної у вчиненні злочину.
У рішенні по цій справі було зазначене наступне:
"По справі вбачається, що наявні в справі докази вже до 19 квітня давали органам слідства підстави для винесення постанови про притягнення Рейхнера в якості обвинуваченого. До цього часу, крім його особистого визнання, були вже показання свідків і дані слідчого експерименту, які цілком відповідали поясненням Рейхнера. Більше того, після проведення судово-психологічної експертизи, без чого, на думку прокурора, обвинувачення не могло бути пред'явлене, за день до закінчення попереднього слідства Рейхнер із приводу зроблених ним і доказаних йому в подальшому дій ще двічі допитувався як свідок з попередженням про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, інакше кажучи, під загрозою кримінальної відповідальності. Таким чином, у зв'язку зневизнанням Рейхнера підозрюваним і несвоєчасним залученням притягнення його в якості обвинуваченого він був позбавлений можливості в ході попереднього слідства користуватися тими правами, якими за законом наділені в кримінальному процесі обвинувачений і підозрюваний".
Допит фактично підозрюваного як свідка продовжує залишатися найбільш поширеним порушенням закону, що тягне за собою визнання доказів неприпустимими.
Так, при розслідуванні кримінальної справи слідчим слідчого управління УВС Хмельницької області за обвинуваченням Щ. і М. по факту розкрадання товароматеріаль-них цінностей на автопідприємстві в особливо великих розмірах слідчий в обвинувальному висновку вказав, що, хоча Щ. винним себе у інкримінованому йому обвинуваченні не визнав, однак вина його в повному обсязі пред'явленого обвинувачення підтверджується показаннями обвинуваченої М., висновком судово-бухгалтерської експертизи..., показаннями обвинуваченого Щ., допитаного раніше 12.06.1999 р. як свідка, де він давав правдиві показання та іншими матеріалами справи.
У таких випадках, як правильно відзначає П. А. Лупинсь-ка, і перші протоколи допитів (як свідка), і наступні протоколи допитів (у якості підозрюваного або обвинуваченого), в яких є посилання на перші протоколи, варто визнавати неприпустимими.
Loading...

 
 

Цікаве