WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття доказів і їх класифікація - Реферат

Поняття доказів і їх класифікація - Реферат


Реферат на тему:
Поняття доказів і їх класифікація
Кожна із обставин, що входять в предмет доказування по справі, може бути встановлена (доведена) лише за допомогою доказів.
Розглядаючи загальне вчення про докази, І. Я. Фойницький відзначав, що вирішити справу в кримінально-судовому порядку значить:
1) встановити наявність або відсутність відомої події з тими зовнішніми і внутрішніми ознаками, що мають визначене кримінально-юридичне значення і 2) підвести цю подію під відповідну правову норму, застосувавши до неї закон. Перше завдання дає зміст вченню про докази, друге - вченню про застосування закону шляхом тлумачення і доповнення його. Обидва вони ставляться за будь-якого стану справи, на всіх стадіях судового розгляду. Але тим часом як питання про застосування закону є цілком юридичним, питання про докази має загальне значення і ставиться в найрізноманітніших галузях дослідження і пізнання істини. У цьому судова діяльність зближається з іншими галузями такого дослідження.
Зазначені положення знаходять своє відображення у сучасній теорії і практиці при визначенні поняття доказів.
Дійсно, поняття доказу має два значення. Воно, по-перше, означає засоби, які слугують нам для того, щоб за допомогою них робити висновки про невідоме, шукане; наприклад, з показань свідка ми доходимо висновку про заподіяння потерпілому смерті обвинуваченим; це доказовий матеріал, factum probans, який слугує для висновку на підставі шуканої обставини, factum probandum. По-друге, воно має значення самого розумового процесу, шляхом якого шукана обставина ставиться у зв'язок з відомою обставиною (demonstration probatio). Для встановлення цього зв'язку необхідно відшукати таке положення, що складає відому нам і безсумнівну для нас загальну істину, що поглинала б окрему, відому нам обставину (factum probans) як свій малий засновок; тоді виходить силогізм, у якому великим засновком є загальне положення, малим засновком - відома нам окрема обставина, а висновком буде висновок з великого засновку до шуканої. Довести значить побудувати такий силогізм, правильність висновку якого залежить від правильності великого засновку, точності малого і правильності тієї логічної операції, за допомогою якої ми доходимо певного висновку.
Особи, що провадять дізнання, орган дізнання, слідчі, прокурори і судді самі безпосередньо не сприймають подію злочину тому, що стосовно часу дізнання, розслідування справи, а тим більше розгляду її в суді ця подія відноситься до минулого. Більш того, якби ці особи виявилися серед очевидців вчиненого злочину, то їх за законом (статті 54-63 КПК України) довелося б відсторонити від участі в кримінальному судочинстві.
Тому істину по кримінальній справі, як і будь-яку істину про події минулого, приходиться встановлювати на підставі тих слідів, відбитків і відображень, що залишають будь-які минулі події у свідомості людей, які стикаються з ними, і на різних предметах і речах. Таке пізнання одних речей і явищ за посередництвом інших можливо тому, що всі предмети і явища матеріального світу мають властивість реагувати на зовнішні дії, тобто властивість відображення1. Такою здатністю володіють не тільки психіка і свідомість людини. Відображення явищ у людській голові - це вища форма відображення явищ. Це положення докладно розкрите С. Л. Рубінштейном, який, зокрема, відзначав: "Усі явища у світі взаємозалежні. Усяка дія є взаємодія, усяка зміна одного явища відображається на всіх інших і саме являє собою відповідь на зміну інших явищ, що діють на нього. Усякий зовнішній вплив відбивається через внутрішні властивості того тіла, явища, що йому піддається. Усяка взаємодія є в цьому сенсі відображенням одних явищ іншими".
Ті факти, що певною мірою відображають досліджувані в справі події й обставини, для органів досудового слідства та суду можуть слугувати засобами встановлення останніх," засобами доказування. При дотриманні визначених умог вони стають доказами.
З поняттям "доказ" ми стикаємося не тільки при прова-1 дженні досудового і судового слідства, але й у логіці, практичній діяльності, а також у наукових дослідженнях. Тому, щоб правильно усвідомити, що являють собою докази у кримінальному судочинстві, важливо не тільки показати їх спільність з відповідними поняттями, уживаними в логіці, практичній діяльності і науці, але і розкрити специфіку доказів, які застосовуються у слідчій і судовій практиці, показати їх особливості.
Відомо, що формальна (або елементарна) логіка має справу з розумовим матеріалом і розумовими процесами. І під доказом або аргументом у ній розуміється та думка, якою послуговуються для обґрунтування правильності іншої думки (тези).
Доказування по кримінальній справі являє собою процес встановлення одних фактів (невідомих) за допомогою інших (відомих). Тому на відміну від формальної логіки в слідчому і судовому доказуванні оперують не тільки думками, але насамперед фактами.
Отже, відмінність кримінально-процесуальних доказів від доказів логіки, полягає в тому, що вони являють собою не думки та їх розумові форми, а факти, що, відображаючись у нашій свідомості, здобувають форму логічних доводів, аргументів, доказів.
Іншими відмінними ознаками кримінально-процесуальних доказів від доказів, які застосовуються логікою, є те, що ними визнаються не всякі взагалі фактичні дані, а лише ті, за допомогою яких встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення кримінальної справи в передбачених законом кримінально-процесуальних формах. Крім того, при провадженні дізнання, досудового і судового слідства одні фактичні дані можуть бути прийняті, а потім спростовані на основі інших фактів, отриманих слідчо-оперативним діями або в ході судового слідства. Саме логічне розуміння фактів як доказів відмічав В. І. Ленін: "Факти, коли взяти їх у цілому, у їх зв'язку не тільки "уперта", але й безумовно доказова річ".
У проекті Кримінально-процесуального кодексу також знайшли своє відображення поняття фактичних даних у визначенні доказів. Згідно з частинами 1-2 ст. 151 цього проекту доказами в кримінальній справі є фактичні дані, зібрані в порядку, визначеному КПК, з допомогою яких особа, яка здійснює дізнання, слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність суспільно небезпечного діяння, винуватість чи не винуватість особи, яка його вчинила, та інші обставини, що підлягають доказуванню по кримінальній справі.
Доказами є також фактичні дані, зібрані органом дізнання в результаті оперативно-розшукових заходів, якщо вони перевірені особою, яка здійснює дізнання, слідчим чи судом У порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законом.
Закон не розкриває терміна "фактичні дані", а в теорії Доказування щодо цього немає єдиної думки. Одні вчені вважають, що доказами є лише свідчення (відомості) про факти" Другі - що це факти. На визначення поняття доказу як факту реальної дійсності великою мірою позначився вплив поглядів А. Я. Вишинського. Він вважав, що "судові докази- це звичайні факти, ті ж самі явища, які мають місце в житті, ті ж речі, ті ж люди, ті ж дії людей. Судовими доказами вони стають остільки, оскільки вони вступають в орбіту судового процесу, стають засобом для встановлення обставин, які цікавлять суд і слідство"1, а треті, що це і те й інше. Так, М. С. Строгович відносить до поняття доказу, по-перше, факти, на підставі яких встановлюються злочини або їх відсутність, винність чи невинність тієї чи іншої особи тощо, а по-друге, передбачені законом джерела, з яких слідство і суд одержують відомості про факти, що мають значення для справи і за допомогою яких ці факти встановлюються. Г. Ф. Горський, Л. Д. Кокорев, П. С Елькінд вважають, що "фактичні дані" - це свідчення про факти, і самі факти (встановлені та ті, які слугують засобом пізнання інших, ще не встановлених, але які підлягають дослідженню. Вони пояснюють це тим, що шукані факти, визначаються і опосередковано, через відомості про факти й обставини минулого, які збереглись, і безпосередньо - факти і обставини теперішнього, які причинно зв'язані з минулим, наприклад речові докази, дані, що характеризують особу суб'єкта злочину після його вчинення3. Л. М. Карнєєва визначає докази як відомості про обставини (факти), що підлягають встановленню, одержані із перерахованих в законі джерел4.
На наш погляд, М. М. Михеєнко правильно під доказами як фактичними даними розуміє саме відомості про факти, які мають значення для справи. Що стосується
Loading...

 
 

Цікаве