WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття доказового права і теорії доказів у кримінальному процесі - Реферат

Поняття доказового права і теорії доказів у кримінальному процесі - Реферат

обставин у кримінальній справі та в кінцевому підсумку сприяють виробленню наукового аналізу застосованих правових норм у процесі доказування, що сприяє вдосконаленню чинного кримінально-процесуального законодавства.
Мету найбільш ефективного врегулювання відповідних суспільних відносин, що виникають у процесі доказування, має й доказове право як частина кримінально-процесуального права. Доказове право, як справедливо зазначає П. С Елькінд, - це система кримінально-процесуальних норм, що регламентують цілі, зміст, порядок і правові засоби виявлення, збирання, закріплення, перевірки та оцінки кримінально-судових доказів. Відповідно до того, як доказування становить найважливіший компонент кримінально-процесуальної діяльності, а правові відносини, що складаються у зв'язку з виявленням, збиранням, закріпленням, перевіркою й оцінкою доказів, -- найважливіший компонент кримінально-процесуальних відносин, доказове право, що регулює відповідну частину діяльності й суспільних відносин, входить в систему кримінально-процесуального права.
Не маючи свого власного предмета правового регулювання, доказове право, проте, впливає на досить специфічне коло суспільних відносин у сфері кримінального судочинства, які складаються в процесі виявлення, збирання, закріплення, перевірки й оцінки доказів. Ця обставина, як і деякі особливості застосованого тут методу кримінально-процесуального регулювання, лежить в основі виділення доказового права в підгалузь кримінально-процесуального права, що має свої специфічні інститути. За своїм змістом норми доказового права можуть бути досить чітко розмежовані на норми загальної й особливої частини даної підгалузі права, пронизані, однак, єдністю правових цілей, що проявляється в організації відповідних суспільних відносин у напрямі пізнання об'єктивної істини по кожній кримінальній справі. Становлячи специфічну ціль доказування, пізнання істини в той же час є одним з найважливіших ком-
Отже, мета кримінально-процесуального права полягає в застосуванні його конкретних норм у вигляді загальних і загальнообов'язкових правил поведінки суб'єктів кримінального судочинства, що мають правозобов'язальний характер, забезпечений у примусовому порядку суспільним та державним впливом2.
Розкриваючи закономірності розвитку доказового права та практики його застосування, теорія доказів вказує суб'єктам кримінального процесу шляхи правильного застосування відповідних норм при провадженні дізнання, досудового слідства і судового розгляду кримінальних справ.
Система теорії доказів - це послідовність і взаємозв'язок у розміщенні елементів її змісту. Для теорії доказів як наукової дисципліни найбільш доцільною є схема побудови за єдиним принципом - від загального до часткового3. У зв'язку з цим виділені загальна та особлива частини теорії доказів.
У загальній частині подано поняття і зміст теорії доказів по кримінально-процесуальному праву, характеристика завдань кримінально-процесуального судочинства у системі наукових знань, а також розкриваються поняття доказів, предмета і меж доказування, класифікації доказів і їх процесуальних джерел; презумпція невинуватості в процесі доказування і способи збирання і перевірки доказів; висунення і перевірка слідчих і судових версій; оцінка доказів та їх процесуальних джерел; застосування технічних засобів при збиранні і перевірці доказів; поняття і класифікація суб'єктів доказування, а також участь у доказуванні інших осіб.
В особливій частині теорії доказів розглядаються окремі види джерел доказів по сучасному кримінально-процесуальному праву: показання свідків та потерпілих; показання підозрюваних та обвинувачених, висновок судової експертизи і показання судового експерта; речові докази; протоколи слідчих і судових дій та інших документів. Сучасна теорія доказів не визнає наперед встановлену оцінку доказів, не надає якомусь одному виду доказу більшого значення, ніж іншим. Тому в основу послідовності їх опису не може бути покладено принцип збільшення чи зменшення їх цінності, значимості в доказуванні тих чи інших обставин по кримінальній справі.
Для одержання повної характеристики теорії доказів як навчальної дисципліни повинні бути описані також і її методи.
В енциклопедичній літературі відзначається, що термін "метод" (від грец. methodos - шлях дослідження або пізнання) означає спосіб побудови та обґрунтування системи знань, а також сукупність прийомів та операцій практичного й теоретичного освоєння дійсності1.
Практична діяльність і наукове пізнання здійснюється різними методами. їх прийнято класифікувати за багатьма ознаками - залежно від характеру виконуваної діяльності, стадій дослідження, рівнів наукового узагальнення, якісного або кількісного вивчення реальності тощо.
Вчення про методи пізнання застосовується в багатьох науках, у тому числі в теорії доказів у кримінальному процесі.
Мова йде саме про методи теорії доказів, за допомогою яких вона пізнає свій предмет, а не про методи й прийоми, що опрацьовані наукою та застосовувані на практиці як методи практичної діяльності. Якщо в більшості випадків розмежування методів наукового дослідження та методів практичної діяльності не уявляється складним, то для теорії доказів таке розмежування має певні труднощі.
Пояснюється це особливістю самої практики доказування. Дійсно, практична діяльність слідчих органів і суду в сфері доказування спрямована на встановлення істини, на пізнання фактів і їх засвідчення. Продуктом цієї практичної діяльності є знання, а тому й методи діяльності мають пізнавальний характер.
Для теорії доказів як галузі юридичної науки актуальними і специфічними уявляються наступні методи:
а) генетичний, спрямований на дослідження гносеологічних, суспільно-економічних і політичних передумов, щоспричинюють формування загальної системи доказовогоправа, його принципів, структури та найважливіших інститутів;
б) історики-юридичний, спрямований на висвітлення
історичних змін у законодавстві, теорії й практики доказування, на виявлення елементів спадкоємності правової форми й поряд з цим істотних її змін у певні історичні періоди;
в) порівняльно-правовий, що полягає в зіставленні особливостей систем доказового права з урахуванням відмінностей предмета регулювання (наприклад, кримінальний процес, цивільний процес), а також соціально-політичних і національних особливостей;
г) описово-аналітичний, що полягає в якісному описі досліджуваних явищ - норм, інститутів і діяльності по їх реалізації (зокрема, у науковому тлумаченні змісту норм на основі більш загальних принципів);
д) контрольно-соціологічний, що використовує кількіснухарактеристику масових явищ;
є) структурно-логічний, спрямований на виявлення структурних особливостей доказового права як нормативної системи в цілому, його окремих інститутів, а також структури та логічних властивостей окремихнорм доказового права.
Поряд із зазначеними вище спеціальними методами, що використовуються в теорії доказів, застосовуються також інші наукові методи: спостереження, порівняння, експеримент.
Loading...

 
 

Цікаве