WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Особливості організації діяльності органів внутрішніх справ щодо охорони громадського порядку в особливих (екстремальних) умовах - Реферат

Особливості організації діяльності органів внутрішніх справ щодо охорони громадського порядку в особливих (екстремальних) умовах - Реферат

якщо їх життю або здоров'ю загрожує небезпека;
- для відбиття нападу на охоронювані об'єкти, конвої, жилі приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі захоплення;
- для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти;
- для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожує життю і здоров'ю працівника міліції;
- для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю і здоров'ю громадян або працівника міліції.
Враховуючи підстави і порядок застосування органами внутрішніх справ примусових заходів при охороні громадського порядку в особливих умовах, можна виділити їх застосування з метою:
- попередження правопорушень (офіційне попередження, адмі-ністративний нагляд, перевірка документів, конфіскація, реквізиція карантин, виселення тощо);
- припинення правопорушень (застосування відповідно до закону зброї і інших спеціальних засобів, закриття підприємств, окремих цехів через порушення вимог дозвільної системи, правил пожежної безпеки, санітарних норм);
- особисте затримання, вилучення підготовлений для вчинення злочину різних знарядь і предметів;
- забезпечення притягнення до відповідальності (утримання під вартою, огляд, арешти на майно, його вилучення, підписка про невиїзд).
Працівники органів внутрішніх справ, які виконують обов'язки щодо охорони громадського порядку в особливих умовах мають знати організацію і тактику діяльності органів внутрішніх справ в таких умовах, завдання, функції, форми і методи адміністративних служб міліції, рішення місцевих Рад з питань охорони громадського порядку, чинне законодавство, зокрема те, яке регламентує діяльність органів внутрішніх справ і інших правоохоронних структур в особливих умовах. Вони повинні також вміти проводити індивідуальну профілактичну роботу з правопорушниками, знати технологію застосування заходів адміністративного примусу, взаємодіяти з громадськими організаціями, і вести довірчі бесіди з громадянами, встановлювати з ними психологічні контакти. Тобто надзвичайна складність забезпечення громадського порядку в особливих умовах вимагає високої професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ.
Дії органів внутрішніх справ в особливих умовах повинні бути юридично грамотними, сприйматись учасниками порушень, громадянами, чиї права і свободи обмежуються, як справедливі і законні. Незаконні дії працівників органів внутрішніх справ можуть завдати значної шкоди, викликати соціальну напругу, масову непокору, нові, більш складні правопорушення.
Дії учасників групових правопорушень часто відзначаються жор-стокістю, нахабством і цинізмом, безконтрольністю поведінки і без-відповідальністю. В такій ситуації дуже важливо своєчасно затримати організаторів і активних учасників правопорушення. Від цього акту залежить і подальший розвиток подій, і якість розслідування. Затримання таких осіб проводиться відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України або Кодексу України про адміністративні правопорушення як першочергова дія безпосередньо на місці пригоди чи негайно після вчинення правопорушення. Якщо правопорушників затримують працівники міліції громадської безпеки, то вони, як правило, оформлюють затримання рапортом, в якому повинні зазначити, як вів себе правопорушник в момент затримання, хто є свідком, чи є потерпілі, які речові докази вилучені, які особисті документи виявлені. Практика показує, що організатори діють агресивно, чинять опір і непокору, апелюють до натовпу, роблять провокаційні заяви. Тому вибір тактики і моменту затримання дуже важливий. Він залежить також від того, чи намагається правопорушник зникнути, чи має при собі зброю, який у нього фізичний стан і т. ін. Бажано, щоб на місце правопорушення виїжджала негайно слідчо-оперативна група в повному складі, яка підтримувала б зв'язок з патрульно-постовими нарядами, з черговою частиною органу внутрішніх справ, з іншими підрозділами, які задіяні в локалізації та ліквідації групового порушення громадського порядку. Якщо затримати правопорушників безпосередньо неможливо, то вживаються заходи для встановлення свідків, потерпілих, другорядних учасників правопорушення, щоб від них отримати інформацію про основних підозрілих. При затриманні підозрілих необхідно провести обшук, запобігти намаганням правопорушників звільнитися від зброї, документів та інших доказів. Необхідно також обстежити місцевість, щоб виявити сліди злочинців, відшукати докази. При їх виявленні складається протокол відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України чи Кодексу України про адміністративні правопорушення. Лідери протиправної групи відокремлюються від інших учасників, забезпечуються їх ізоляція і охорона. На місці пригоди можуть використовуватись мегафони для звернення до учасників правопорушень з закликами заспокоїтись, припинити антигромадські дії з роз'ясненнями наслідків і відповідальності.
Бажано, щоб після завершення особливих умов було проведено аналіз діяльності органу внутрішніх справ в цілому, розглянуто помилки в діях окремих працівників і недоліки в планах і рішеннях щодо забезпечення громадського порядку на різних стадіях: під час інструктажу, виїзду на місце пригоди, безпосередніх дій на місці пригоди, при застосуванні спеціальних засобів, при затриманні, організації взаємодії з іншими органами. Результати аналізу необхідно враховувати при подальшій організації службової діяльності: вивчити причини і умови, що сприяли виникненню особливої ситуації; інформувати про них органи виконавчої влади, господарчі структу-ри, громадські організації та населення.
ЛІТЕРАТУРА
1. Конституція України.
2. Закон України "Про міліцію'7/Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. №4. Ст.20.
3. Закон України "Про державну службу" //Відомості Верховної Ради України. 1993. №52. Ст.490.
4. Закон України "Про боротьбу з корупцією" //Відомості Верховної Ради України. 1995. №34. Ст.266.
5. Закон України "Про дорожній рух" // Відомості Верховної Ради України. 1993. №31. Ст.338.
6. Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Затв. розпорядженням Президента України від 7 жовтня 1992 р. // Голос України. 1992. 20 жовтня.
7. Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. №114.
8. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Офіційний текст X., 2000.
9. Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. К., 1993. Підручники, навчальні посібники, монографії.
10. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник. К., 1995.
11. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник/За ред.А.Т.Комзюка. X.. 1998.
Loading...

 
 

Цікаве