WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Контроль за додержанням законодавства про свободу совісті і релігійні організації - Реферат

Контроль за додержанням законодавства про свободу совісті і релігійні організації - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Контроль за додержанням законодавства про свободу совісті і релігійні організації
Закон "Про свободу совісті та релігійні організації" встановлює, що усі релігії, віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом, не допускається встановлення якихось переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших. Держава не втручається в законну діяльність церкви та релігійних організацій. Здійснення свободи сповідання релігії або переконання підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для охорони громадської безпеки та порядку, здоров'я і моралі, а також інших прав і свобод громадян.
Держава здійснює контроль за додержанням законодавства про свободу совісті та релігійні організації. Це стосується питань користування майном, яке є власністю держави, громадських організацій або громадян, виробничої І господарської діяльності релігійних організацій, порядку проведення релігійних обрядів, здійснення міжнародних зв'язків і контактів, створення та ліквідації релігійних організацій тощо.
Державний контроль за додержанням законодавства України про свободу совісті та релігійні організації здійснюють місцеві Ради, а також центральний державний орган у справах релігій - Державний комітет України у справах релігій (Держкомрелігій), який є органом спеціальної компетенції в галузі свободи совісті. Всі інші нерелігійні органи мають загальну компетенцію в питаннях свободи совісті і реалізують її під час здійснення своїх основних завдань. Державний комітет у справах релігій забезпечує проведення політики держави щодо релігій І церкви, які були передбачені Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації".
Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства, духовні учбові заклади, а також об'єднання, що складаються з вищевказаних релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями). Релігійна організація визначається юридичною особою з моменту реєстрації її статуту (положення), який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, приймається на загальних зборах віруючих громадян або релігійних з'їздах (конференціях).
Для одержання релігійною громадою правоздатності юридичної особи громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які досягли 18-річного віку і утворили її, подають заяву та статут на реєстрацію до обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до уряду. Релігійні центри, управління, монастирі, релігійні братства, місії та духовні учбові заклади подають на реєстрацію статут до Державного комітету України у справах релігій.
Орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут і приймає відповідне рішення, про що не пізніше ніж у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам. У необхідних випадках орган реєстрації може зажадати висновок виконавчого комітету місцевої Ради, а також специалістів. У такому разі рішення про реєстрацію статуту приймається у тримісячний строк. Перевищення встановлених термінів реєстрації статутів релігійних організацій може бути оскаржено до суду. Зміни і доповнення до статутів підлягають реєстрації у тому ж порядку, що і статути.
У реєстрації статуту може бути відмовлено, якщо статут релігійної організації або її діяльність суперечать чинному законодавству, про що в десятиденний термін письмово повідомляються заявники. Це рішення може бути також оскаржено до суду.
Діяльність релігійної організації може бути припинена у зв'язку з її реорганізацією або ліквідацією відповідно до власних постанов релігійної організації, а також за рішенням суду відносно організацій, що є юридичними особами, в разі порушення ними положень законодавчих актів про свободу совісті та релігійні організації.
У судовому порядку діяльність релігійної організації припиняється у випадках порушення права громадян на свободу совісті, невиконання приписів про відокремлення церкви від держави та правил користування майном, яке є власністю держави, громадських організацій або громадян, поєднання обрядової чи проповідницької діяльності релігійної організації з досягненнями на життя, здоров'я, свободу і гідність особи, систематичного порушення релігійною організацією встановленого законодавством порядку проведення публічних релігійних заходів, спонукання громадян на неви-конання своїх конституційних обов'язків або дій, які супроводжуються грубим порушенням громадського порядку чи посяганням на права І майно державних, громадських чи релігійних організацій.
Суд розглядає справу про припинення діяльності релігійної організації за заявою органу, уповноваженого здійснювати реєстрацію статуту конкретної релігійної організації або прокурора.
Релігійним організаціям надано право використовувати для своїх потреб будівлі, майно, що їм надаються на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами.
Культові будівлі і майно, які належать державі, передаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями виконавчих комітетів обласних. Київської і Севастопольської міських Рад та уряду Автономної Республіки Крим. Самовільне захоплення культових будівель чи привласнення культового майна не допускається. Володіння і користування землею релігійні організації здійснюють у порядку, встановленому Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами.
Релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. Вони мають право для виконання своїх статутних завдань засновувати підприємства, добродійні заклади, які мають права юридичної особи. Доходи підприємств, релігійних організацій оподатковуються відповідно до чинного законодавства. Суми їх прибутку, які використовуються в добродійних цілях, не оподатковуються.
Реєстрація і ремонт культових будівель - пам'яток історії і культури здійснюється з додержанням правил охорони і використання таких об'єктів.
Релігійні обряди, церемонії та процесії, богослужіння безперешкодно проводяться в культових будівлях і на прилеглій території, в інших місцях, а також в установах, організаціях і на підприємствах за ініціативою їх трудових колективів і згодою адміністрації. Можливість брати участь в богослужіннях і виконанні релігійних обрядів військовослужбовцям надає командування військових частин.
Богослужіння та релігійні обряди в лікарнях, госпіталях, будинках для престарілих та інвалідів, місцях попереднього ув'язнення і відбування покарання можуть проводитися з ініціативи релігійних організацій чи на прохання громадян. Адміністрація зазначених установ сприяє їх проведенню, бере участь у визначенні часу та інших умов проведення богослужіння, обряду або церемонії.
В інших випадках публічні богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії проводяться щоразу з дозволуорганів місцевої влади. Клопотання про одержання зазначеного дозволу подається не пізніш як за десять днів до призначеного строку проведення богослужіння, обряду, церемонії чи процесії, крім випадків, які не терплять зволікання.
Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" вста-новлює відповідні права та обов'язки релігійних організацій щодо здійснення добродійної і культурно-освітньої діяльності, міжнародних зв'язків та контактів цих організацій і віруючих. Законодавче закріплення одержали питання, що стосуються трудових правовідносин у релігійних організаціях, трудових прав громадян, які працюють в них, на підприємствах і в закладах освіти, а також соціального забезпечення І соціального страхування громадян у релігійних організаціях.
Значні повноваження щодо забезпечення проведення державної політики щодо релігій і церкви, надання допомоги релігійним організаціям у виконанні своїх статутних завдань і здійснення контролю за додержанням чинного законодавства про свободу совісті та релігійні організації покладені на Держкомрелігій.
Державний комітет у справах релігій на прохання релігійних ор-ганізацій сприяє досягненню домовленності з державними органами та надає необхідну допомогу у питаннях, що потребують вирішення цих органів, сприяє зміцненню взаєморозуміння і терпимості між релігійними організаціями різних віросповідань, здійснює у
порядку, визначеному законом, реєстрацію статутів релігійних ор-ганізацій, надає консультаційну допомогу у застосуванні законодавства про свободу совісті та релігійні організації, здійснює контакти і координаційні зв'язки з відповідними органами інших держав, сприяє участі релігійних організацій у міжнародних релігійних рухах, форумах, ділових контактах з міжнародними релігійними центрами і зарубіжними релігійними організаціями, забезпечує релігієзнавчу експертизу за участю релігійних організацій та відповідних спеціалістів.
Нагляд за додержанням законодавства про свободу совісті та релігійні організації здійснюють органи прокуратури відповідно до Закону України "Про прокуратуру"1. Згідно зі ст. 9 Конституції України прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинного законодавства функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів до введення в дію законів, що регулюють діяльність органів контролю за додержанням законів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Конституція України.
2. Закон України "Про міліцію" //Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. №4. Ст.20.
3. Закон України "Про державну службу" //Відомості Верховної Ради України. 1993. №52. Ст.490.
4. Закон України "Про боротьбу з корупцією" //Відомості Верховної Ради України. 1995. №34. Ст.266.
5. Закон України "Про дорожній рух" // Відомості Верховної Ради України. 1993. №31. Ст.338.
6. Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Затв. розпорядженням Президента України від 7 жовтня 1992 р. // Голос України. 1992. 20 жовтня.
7. Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. №114.
8. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Офіційний текст X., 2000.
9. Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. К., 1993. Підручники, навчальні посібники, монографії.
10. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник. К., 1995.
11. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник/За ред. А.Т.Комзюка. X.. 1998.
Loading...

 
 

Цікаве