WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Конституційний склад і структура Верховної Ради України - Реферат

Конституційний склад і структура Верховної Ради України - Реферат


Реферат
На тему:
Конституційний склад і структура Верховної Ради України
Сучасні склад і структура Верховної Ради України є неабиякими надбаннями держави і суспільства протягом останніх років і відображають рівень та напрями їх розвитку.
Загальний кількісний склад Верховної Ради і її структура визначаються Конституцією,, Регламентом Верховної Ради та законами про окремі її структури й інститути.
Згідно із чинною Конституцією (ст. 76), конституційний склад Верховної Ради становить, як зазначалося, 450 народних депутатів. Ця кількість народних депутатів зумовлена певними чинниками: кількістю населення (громадян) України і виборців, системою виборчих округів та кількістю виборців у них, виборчою системою, однопалатністю парламенту тощо.
Із часу перших виборів до Верховної Ради України (1938 р.) її загальний кількісний склад неодноразово змінювався у зв'язку із збільшенням кількості населення та іншими обставинами.
Якісний склад Верховної Ради, природньо, не передбачається ні Конституцією, ні законами, оскільки вибори до неї є вільними і демократичними.
Тоблиця 1
Вибори до Верховної Рада України (до 1991 р. - УРСР)
Дата виборів
Скликання
Обрано депутатів
26.УІ.1918
1-е
304
09.11.1947
2-е
415
25.11.1951
3-є
421
27.11.1955
4-е
435
01.Ш.1959
5-е
457
ОЗ.ПІ.1963
6-е
469
12.Ш.1967
7-е
469
13.УІ.1971
8-е
484
15.УІ.1975
9-е
570
24.ІІ.1980
10-е
650
26.Ш.1985
11-е
650
26.ІІІ.І990
12-е
450
27.Ш.1994
13-е
436
29.Ш.І998
14-е
443
Проте чинною Конституцією встановлено певні вимоги до народ-лих депутатів, які відрізняються від вимог до народних депутатів попередніх скликань Верховної Ради. Зокрема народним депутатам може бути громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років (ст. 76 Конституції). Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. Конституція 1996 р. значно знизила віковий ценз народних депутатів - з 25 до 21 року і підвищила ценз осідлості з 2-х до 5-ти років, а також встановила обмеження для осіб, які мають судимість.
Під час виборів до Верховної Ради XIV скликання, які відбулися 29 березня 1998 р., обрано 444 народних депутати. Серед них 36 жінок, 11 депутатів з числа молоді (до 30 років), 150 народних депутатів минулих скликань (XI, XII і XIII скликань).
Найхарактернішою рисою Верховної Ради XIV, як і XIII, скликання є винятково високий професійний і освітній рівні народних депутатів. Так, 422 народних депутати, мають вищу освіту, 8 - незакінчену вищу освіту, 12 - середню спеціальну і 2 - середню освіту. Майже такий само склад народних депутатів був у Верховній Раді XIII скликання.
Окрім того, більше 100 народних депутатів мають науковий ступінь: 69 - кандидати наук і 34 - доктори наук. Серед народних депутатів із вченим званням 24 доценти і 22 - професори, 9 - членів-кореспондентів і 14 - академіків НАН України.
Більше половини складу Верховної Ради двох останніх скликань становлять народні депутати, які мають гуманітарні професії, за освітою (фахом), це, зокрема: економісти, юристи, фахівці освіти, культури, мис-тецтва, засобів масової інформації тощо. У парламенті XIV скликання помітно збільшилась кількість юристів, фахівців засобів масової інформації, соціологів, психологів, політологів та інших працівників гуманітарної сфери.
Високий професійний рівень більшості народних депутатів, їхня робота в парламенті на постійній основі поєднувалася з відносно молодим віком: 71 % народних депутатів мають вік до 50 років.
Ефективність роботи парламенту значно залежить від його структурованості, а вона, в свою чергу, - від партійності народних депутатів.
У Верховній Раді XIV скликання 31,38 % (139) народних депутатів - позапартійні депутати; 26 % (115) - члени Компартії України; 10 % (42) - члени Руху; 7 % (35) - соціалісти і селяни; 7 % (28) - НДЇІ; 5 % (20) - Всеукраїнське об'єднання "Громада"; 4 % (19) - ПЗУ; 2 % (11) - ПСПУ; 6 % - інші партії (14 партій), до яких входять 27 народних депутатів.
В українському парламенті XIII скликання 172 народних депутати були безпартійними. Найбільш масовими, численними і впливовими у парламенті були такі партії, як Комуністична партія (90), Народний Рух (24), Аграрна партія (24), Соціалістична партія (17).
Хоча партійність народних депутатів є основою утворення фракцій, але вона не тотожна фракційності в усіх відношеннях, оскільки до фракцій часом входять позапартійні депутати (табл. 2).
Як видно із складу Верховної Ради України останніх (XIII і XIV) скликань, український парламент в цілому склався, але перебуває на початковій стадії свого розвитку. Актуальними проблемами його дальшого розвитку і вдосконалення є, зокрема: структуризація всього складу парламенту на партійній основі; представництво в парламенті значно більшої кількості юристів і економістів, жінок, молоді, робітників і селян; забезпечення значно більшої наступності у складі парламенту в ході кожних виборів. Останній момент зумовлений тим, що при оновленні складу парламенту більше, ніж на половину, що мало місце при формуванні складу Верховної Ради трьох останніх скликань (XII, XIII і XIV), об'єктивно необхідний досить тривалий час (до 1-2 років) для досягнення парламентаріями і парламентом в цілому необхідного професійного рівня.
Ефективність діяльності Верховної Ради залежить як від її складу, так і від її структури.
Конституція України 1996 р. в цілому залишила загальну структуру Верховної Ради без змін у вигляді однопалатного парламенту, проте значно оновила окремі її інститути. Істотними новелами української парламентської реформи є: припинення існування Президії Верховної Ради як постійно діючого органу загальної компетенції, перетворення постійних комісій Верховної Ради у комітети, формування Рахункової палати Верховної Ради, створення інституту Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та інших інститутів, зокрема інститутів найстарішого за віком народного депутата для відкриття першого засідання першої сесії Верховної Ради та для здійснення процедури складання присяги народними депутатами; представника Президента у Верховній Раді та ін.
З метою зміцнення правової основи організації і діяльності Верховної Ради та її органів передбачено прийняття
Loading...

 
 

Цікаве