WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Конституційне право — галузь національного права України - Реферат

Конституційне право — галузь національного права України - Реферат

законодавство). Проте та обставина, що міжнародно-правові норми створюються за згодою держав, визначає можливість впливу внутрішньодержавних норм на процес міжнародної правотворчості. В цій взаємодії правових систем усі держави юридично рівнозначні, рівноправні, що випливає із принципу юридичної рівності держав. Характер реального (дійсного) впливу залежить від того, наскільки внутрішньодержавні норми відображають об'єктивні умови, потреби, тенденції міжнародних відносин.
Внутрішньодержавні норми можуть або сприяти узгодженості між державами таких міжнародно-правових норм, які сприймають основні ідеї та цілі, закладені у внутрішньодержавних нормах, або служити своєрідним юридичним еталоном під час міжнародної регламентації якого-небудь питання і втілюватися тією чи іншою мірою у відповідних міжнародно-правових нормах. Але як в першому, так і в другому випадках необхідним елементом використання внутрішньодержавних норм є погодження між державами, висловлене у будь-якій формі (найчастіше у договірній), і лише така угода може породити міжнародно-правові норми. (Наприклад, великий вплив на розвиток міжнародного права, на розробку його нині діючих принципів і норм мали демократичні конституції XVIII ст. США і Франції).
Одним із прикладів впливу внутрішнього державного права на міжнародне право може служити вирішення проблеми відповідальності військових злочинців. 4 березня 1965 р. президія Верховної Ради СРСР видала Указ "Про покарання осіб, винних узлочинах проти миру та людства і військових злочинах, незалежно від часу скоєння злочинів". 26 листопада 1968 р. Генеральна Асамблея ООН на 23 сесії прийняла Конвенцію про незастосування строку давності щодо військових злочинців і злочинів проти миру та людства, яка згодом була відкрита для підписання усіма державами. Вона набрала чинності 11 листопада 1970 р. і стала одним із джерел міжнародного права. В даному випадку норми радянського права стали основою прийняття відповідних міжнародно-правових норм.
За приниципом добросовісного виконання міжнародних зобов'язань (традиційне правило "Расtа sunt sеrvаnta" - "Договори мають дотримуватися") кожна держава погоджує свої юридичні норми зі своїми міжнародними зобов'язаннями.
У законодавстві нашої держави утвердилося правило приведення нацональних норм у відповідність з міжнародними договорами. Можна виділити, з одного боку, норми, за яких прийняття законів зумовлено думкою компетентних державних органів (норми, що управомочують), а з іншого - норми, що приписують, якими на державу покладаються певним чином сформульовані обов'язки.
До першого варіанту належить, наприклад, п. 1 ст. 21 Конвенції ООН з морського права: "Прибережна держава може приймати у відповідносі і з положеннями даної Конвенції та іншими нормами міжнародного права закони та правила, які відносяться до мирного проходу через територіальне море".
До другого варіанту - п. 2 ст. 20 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права: "Всякий виступ на користь національної, расової, релігійної ненависті, що являє собою підбурювання до дискримінації, ворожнечі або насильства, має бути заборонений законом".
Норми міжнародного права справляють вплив на норми національного права, їх зміст і застосування. Ступінь такого впливу різна.
В одних випадках узгоджені державами міжнародно-правові норми можуть включати зобов'язання розробки і видання певних (що відповідають міжнародній угоді) внутрішніх правових актів, не вирішуючи наперед питання про їх конкретні формулювання і встановлюючи лише загальні напрямки державної регламентації. Характерними в цьому плані є окремі норми дипломатичного і консульського права, а також ряд постанов міжнародних пактів про права людини, угод та конвенцій з територіальних питань, торгово-економічних угод і т. д. Міжнародні угоди можуть передбачати зобов'язання держав щодо скасування тих внутрішньодержавних правових актів (норм), які суперечать прийнятим ними міжнародно-правовим нормам. Наприклад, згідно з ст, 2 Міжнародної Конвенції про ліквідацію усіх форм расової дискримінації, кожна держава-учасник має вжити ефективних заходів "для виправлення, скасування чи анулювання любих законів і постанов, які ведуть до виникнення чи увіковічення расової дискримінації усюди, де вона існує".
2. Метод правового регулювання
Характеристика конституційного права не вичерпується його предметом. Важливе значення має метод регулювання, під яким, звичайно, розуміють систему прийомів і способів, за допомогою яких норми галузі права впливають на конкретні суспільні відносини, впорядковують їх щодо цілей і завдань правового регулювання.
Визначення методу конституційного регулювання не вичерпується встановленням способів правового впливу суб'єктів конституційного права на суспільні відносини. Важливо також встановлювати коло та статус таких суб'єктів, якими є народ, нація, особа тощо.
Сутність, структурні та функціональні особливості методу конституційного регулювання визначаються характером і специфікою предмета регулювання.
1. За допомогою конституційного регулювання закріплюються не всі, а найголовніші, кардинальні принципи й положення, які визначають зміст та основні напрями розвитку суспільства. Роль цього регулювання є надзвичайно важливим і полягає в тому, щоб об'єднати волю народу України в одне ціле, спрямувати народ на досягнення завдань і цілей, які стоять перед ним.
2. Максимально високий юридичний рівень - характерна особливість цього методу. Конституція України на найвищому законодавчому рівні закріплює відносини, що виникають і діють у процесі здійснення основ повновладдя народу України. І це закономірно, оскільки Конституція має абсолютну вищу юридичну силу, а всі інші акти повинні беззастережно їй відповідати. Безпосереднє закріплення - визначальний метод галузі кон-ституційного права України.
3. У конституційному праві переважають методи імперативного, централізованого регулювання, при якому відносини між суб'єктами права ґрунтуються на засадах субординації, тобто підпорядкування одного суб'єкта іншому. І це невипадково, оскільки об'єктом конституційного правового впливу є основоположні відносини владарювання (влади) народу України. Така імперативність відрізняє
Loading...

 
 

Цікаве