WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Загальна теорія і стан парламентаризму - Реферат

Загальна теорія і стан парламентаризму - Реферат

процесів формується сучасна доктрина парламентаризму. Вона полягає в посиленні представницької функції парламентів. Вони, на думку фахівців, мають служити конгресом думок, великим жюрі нації, місцем для обговорень (Дж. Стюарт Міль)1.
ПОРЯДОК РОБОТИ ПАРЛАМЕНТІВ
Порядок організації і діяльності більшості парламентів (парламентська процедура) визначається, як правило, конституціями і регламентами, які приймаються самими парламентами або їх палатами. У двопалатних парламентах кожна палата має свій регламент. Більшість парламентів мають письмово зафіксовані регламенти. Вони регулюють організацію сесій, порядок проведення засідань, голосування і прийняття рішень, порядок підтримання порядку під час засідань, процедури здійснення окремих парламентських функцій і повноважень.
Пріоритетне значення в регламентах надається регулюванню порядку скликання сесій, їх початку, закінченню і тривалості, а також розпуску парламенту, тобто достроковому припиненню його повноважень. Щоправда, існує два підходи до регулювання сесій парламентів. Перший, який є авторитарним за своєю суттю, полягає в тому, що він обмежує свободу парламенту, оскільки питання про скликання сесій, їх терміни і тривалість вирішуються урядом. Інший підхід, демократичний, ґрунтується на визнанні суверенітету парламенту, передбачає самостійний вибір парламентом часу проведення своїх засідань.
Скликання сесій парламентів має три основних форми. Перша: для скликання не потрібен окремий акт глави держави чи уряду, і парламент може засідати у будь-який час. Це принцип постійно діючих зборів (Ні-меччина, Італія та ін.). Інша форма скликання сесій полягає в тому, що для цього необхідний акт глави держави - президента чи монарха (Велика Британія, Японія, Індія, Австрія). Набуває поширення й така форма скли-кання сесій, як нормативно-правова. Вона полягає в тому, що початок і закінчення сесій визначається конституцією (Бразилія).
Кількість парламентських сесій протягом року далеко не однакова. Вони проводяться: один раз на рік (СІЛА, Японія), два рази (Франція, Іспанія) і навіть три або чотири рази (Індія). Але сесії не можуть тривати протягом усього року. Вони перериваються на парламентські канікули (літні) й офіційні свята. У разі необхідності можуть скликатися позачергові (надзвичайні) сесії. Право на скликання цих сесій мають глави держав, голови однопалатних парламентів, голови палат, уряди і постійні комітети палат.
Конституціями і регламентами передбачається також процедура розпуску парламентів та палат. Цей інститут існує в більшості монархічних і республіканських держав, за винятком президентських. Розпускається, як правило, нижня палата парламенту, хоча у зв'язку з цим іноді припиняє свою роботу і верхня палата. У деяких країнах допускається розпуск обох палат (Італія). Право розпуску парламенту належить главі держави (Велика Британія, Іспанія, Японія, Австрія, Німеччина), глава держави здійснює розпуск за пропозицією уряду, або після консультацій з прем'єр-міністром і головами палат. У деяких країнах практикується як розпуск парламентів, так і їх саморозпуск.
Засідання парламентів є, як правило, відкритими. Вони постійно і широко висвітлюються пресою, радіо і телебаченням. Для проведення закритих засідань необхідне особливе рішення парламенту або його палат.
Оскільки палати є самостійними структурами парламенту, їх засідання проходять в основному роздільно. Випадки проведення спільних засідань обумовлюються конституціями: присяга президента та інші церемоніальні події; оголошення війни або надзвичайного стану; вибори і призначення глави держави (в парламентських державах); послання і політичні заяви уряду тощо.
Засідання парламентів і палат вважаються правомочними при наявності передбаченого конституціями і регламентами кворуму. Як правило, вимагається присутність більшості (СІЛА, Франція, Італія, Іспанія) або певної частини депутатів: І/З депутатів (Японія), 1/10 (Індія). В цілому ж парламентська дисципліна щодо присутності депутатів на засіданнях забезпечується партійними структурами. Порядок денний засідань визна-чається попередньо партійними фракціями (групами)"
Програми роботи сесій і порядок денний визначаються самими парламентами, їх органами, або урядами. Процедура парламентських дебатів визначається палатами, їх організація покладається на голову палати і його заступників чи на колегіальний орган.
Рішення в парламентах (палатах) приймаються шляхом голосування. Як правило, для прийняття рішення потрібна проста більшість від загальної кількості поданих голосів, або від фактичного числа членів парламенту чи палат, або від їх конституційного складу, або від кількості присутніх тощо.
Голосувати парламентаря мають особисто, про що зазначається іноді в конституціях. Зокрема, в конституції Іспанії зафіксовано, що голосування членів палати "є особистим і не може передаватися іншим особам" (ч. З, ст. 79).
В цілому роботу парламенту та його палат забезпечує голова парламенту або палати (спікер, маршал тощо). Загальнопарламентські керівні органи у двопалатних парламентах, як правило, не утворюються. Кожна палата має свої органи. Органи однопалатних парламентів та палат двопалатних парламентів можна поділити принаймні на три види: одноособові голови парламентів або палат, які мають заступників; колегіальні органи (президії тощо); голови однопалатних парламентів (палат), утворювані ними колегіальні органи.
Загальною тенденцією у розвитку статусу керівних органів парламентів і палат є виборність голів і заступників голів з числа депутатів. Обираються відповідні голови, як правило, таємним голосуванням на весь строк роботи парламенту, хоча іноді на одну чи кілька сесій або на один чи кілька років.
Голова парламенту або голови палат керують роботою парламентів, дебатами, стежать за дотриманням регламенту. Крім того, голова є посередником у взаємовідносинах парламенту з іншими органами державної влади.
Таким чином, попри всі недоліки і нерідко справедливі нарікання на парламенти вони на сьогодні є Рушійним фактором демократичного розвитку держав і гарантією протидиктатури. Організація влади на засадах парламентаризму дає можливість залучити до участі в управлінні державою найбільш підготовлених для цього представників народу. Парламенти діють від імені народу, виражають його волю й інтереси.
На відміну від органів виконавчої і судової влади, органи законодавчої влади приймають свої рішення відкрито, публічно. Парламенти теж допускають помилки. Але безсумнівним є те, що без парламентів, без пар-ламентаризму - демократія неможлива. Тому питання нині полягає не у доцільності парламентаризму як такого, а у його вдосконаленні.
Розвиток сучасного українського парламентаризму здійснюється у руслі зазначених вище загальносвітових процесів і тенденцій. Одночасно йому властиві і певні національні особливості. Вони обумовлені не тільки специфікою сучасних соціально-економічних процесів і державного устрою України. Важливе значення тут мають також історичні передумови і традиції становлення українського парламентаризму.
Loading...

 
 

Цікаве