WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Загальна теорія і стан парламентаризму - Реферат

Загальна теорія і стан парламентаризму - Реферат

груп.
Найпоширенішим є часткове призначення парламентаріїв до верхніх палат при загальному принципі виборності обох палат, що характерне для парламентів Італії, Індії, Малайзії. Члени верхньої палати канадського парламенту призначаються у повному складі. Призначення парламентаріїв цих палат здійснюється, як правило, главами держав.
Серед верхніх палат парламентів, які формуються шляхом призначення, найбільш розмаїтою за підставами призначення парламентаріїв, їх чисельністю і статусом є верхня палата парламенту Великої Британії - палата лордів. Більшу частину складу палати становлять світські спадкові лорди, яких тут близько 800 осіб. Свої титули - герцогів, маркізів, графів і віконтів - вони передають у спадщину разом із місцем у палаті. З кінця 50-х років XX ст. поступово утворилась значна група довічних лордів (перів), їх понад 350. Титул довічного лорда надається, як відомо, монархом за поданням прем'єр-міністра відставним політичним діячам, а також діячам науки, культури тощо. Свій титул і місце в палаті вони зберігають довічно, не маючи права передавати нащадкам. Довічні лорди є найбільш динамічною частиною палати, вони беруть активну участь у роботі парламенту.
Членами палати лордів є також судові лорди, або лорди-юристи. Вони призначаються монархом здебільшого з числа членів однієї з вищих судових установ країни - апеляційного суду.
Лорди-юристи формально наділені тими ж самими правами, що й інші члени палати. Проте фактично вони не беруть участі в загальних засіданнях палати, якщо там не розглядаються питання судоустрою і судочинства. Засідання ж самих лордів-юристів визначаються як форма діяльності вищої судової інстанції - суду палати лордів1 .
Крім того, до складу палати входять лорди з числа ієрархів церкви, які репрезентують її в парламенті. Духовними лордами є 28 архиєпископів і єпископів.
Палата лордів є найчисленнішою серед верхніх палат парламентарів країн світу. До її складу входять майже 1200 чоловік. Однак таке представництво лише частково підтверджує свою назву - на засіданнях палати присутні, як правило, не більше кількох десятків лордів, що значною мірою пов'язано з фактичним статусом палати, яка не має вагомих владних повноважень, її конституційне "розташування" чи не найумовніше серед верхніх палат парламентів.
Цікаво, що в окремих країнах верхні палати формуються з числа осіб певного державного чи суспільного статусу. Наприклад, за Конституцією Російської Федерації до складу верхньої палати входять по два представники від кожного суб'єкта федерації: по одному від представницького і виконавчого органів державної влади.
Терміни, на які обираються або призначаються парламентарії до нижніх і верхніх палат в різних країнах мають істотну відмінність.
Нижні палати обираються в середньому на 4-5-річ-ний строк. Іноді - на значно менший або значно більший. Зокрема, до нижньої палати конгресу СІЛА парламентарії обираються на два роки, а до відповідної палати парламенту Аргентини - на дев'ять років. Іноді обидві палати обираються на один і той же термін. Але, як зазначалось, верхні - "довготерміновіші". У США члени палати представників конгресу США обираються на два роки, а сенату - на шість років. У Франції члени національних зборів і сенату обираються відповідно на п'ять і 9 років. У Японії члени палати представників і радники - на чотири і шість років.
Досить поширеним є часткове оновлення верхніх палат, що сприяє наступності, професійності і стабільності з роботі відповідних палат і парламентів у цілому. Оновлення стосується, як правило, третини чи полови-ни складу палати і здійснюється кожні 2-3 роки. У СІЛА і Франції оновлення стосується третини складу верхніх палат їх парламентів і здійснюється кожні три роки. В Австралії, Нідерландах, Японії оновлення стосується половини складу відповідних палат парламентів.
Однією з основних тенденцій демократизації парламентів і порядку їх формування є утвердження принципу виборності обох палат. Зокрема, цей принцип у СІЛА діє з 1913 р. у вигляді прямих виборів, в Японії - з 1947 р. Обидві палати, як зазначається в конституції Японії, складаються з виборних членів, які представляють народ. Щоправда, залишається неоднаковим порядок виборів до нижніх і верхніх палат.
Нижні палати обираються, як правило, шляхом прямих виборів, а верхні - непрямих (Франція). У федеральних державах представництво визначається суб'єктами федерацій (Австрія, Індія, Німеччина та ін.).
СТРУКТУРА І СКЛАД ПАРЛАМЕНТІВ
За структурою розрізняють два види парламентів: однопалатні і двопалатні. Виникнення, функціонування і розвиток кожного з цих видів органів законодавчої влади зумовлені насамперед державним ладом (формою державного устрою), традиціями, рівнем розвитку держави і суспільства та іншими факторами.
Двопалатні парламенти діють, як правило, у великих демократичних та федеративних державах (Велика Британія, СІЛА, Італія, Німеччина, Росія, Індія, Швейцарія та ін.).
Однопалатні парламенти властиві переважно унітарним державам з числа середніх і малих за розміром територій, а також країнам, що розвиваються.
Звичайно, структура парламентів з часу їх виникнення не залишається незмінною. Після другої світової війни у ряді країн, що мали двопалатні парламенти, внаслідок конституційних реформ утвердилися однопалатні парламенти (Греція, Данія,, Португалія, Швеція, Нова Зеландія та ін.). Одночасно виникли двопалатні парламенти в ряді країн, що розвиваються (Індія, Малайзія та ін.)1, а в останні роки - у країнах Східної Європи (Польща, Румунія, Чехія, Словенія, Хорватія). З цієї загальної та традиційної класифікації парламентів (за їх структурою) зроблено ряд винятків.
Передусім є країни, де до складу парламентів входять не лише палати, а й глави держав. Зокрема, у Великій Британії під парламентом розуміють не лише палату громад і палату лордів, а й монарха. Це характерно і для інших країн Співдружності, наприклад Індії2.
Структура парламентів деяких країн є умовною, конституційно не визначеною і формується після виборів до парламенту. В одному з найдавніших парламентів - альтингу Ісландії 1/3 його членів після виборів утворює верхню палату, 2/3 - нижню. У Норвегії спочатку обирається весь склад стортингу (155 депутатів). Потім із цього складу 1/4 депутатів обирається в ластінг, а решта утворює одельстинг. Іноді цю структуру нази-вають двопалатною, іноді "однопалатною двопалатністю". Офіційно ж парламент Норвегії вважається однопалатним. Дискусійним є питання про структуру парламенту Німеччини. Бундесрат, відповідно до конституції, не є другою палатою, тому навіть фахівці з конституційного права Німеччини стверджують, що парламент Німеччини - цебундестаг3, хоча законодавча функція як головна функція парламенту не може здійснюватися без бундесрату. Це завуальована двопалатність.
Сучасному парламентаризмові відомі й багатопалатні парламенти. Зокрема, трьохпалатний парламент існував за конституцією Південно-Африканської Республіки 1983 р. Він складався з палати зборів, палати представників і палати делегатів, а в основі його формування лежав принцип расового представництва. До шести палат
Loading...

 
 

Цікаве