WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Джерела конституційного права - Реферат

Джерела конституційного права - Реферат

відносин іншому, має давню історію і набула досить значного поширення. Народ передає законодавчі повноваження представницьким органам, ті, в свою чергу, - виконавчим органам влади.
Повноваження передаються по горизонталі і вертикалі. Повноваження - один з найважливіших елементів правового статусу державного органу, за допомогою якого реалізується та чи інша його функція. Практично кожен орган, кожна службова особа вже з початку свого виникнення наділені певними повноваженнями, зміст і характер яких знаходить своє закріплення в правових актах, що визначають їх статус. Кожному суб'єкту притаманні лише йому властиві права і обов'язки в конкретних сферах державної, господарської чи соціально-культурної діяльності. Однак розподіл повноважень, визначення їх обсягу і меж - надзвичайно непроста справа, яка потребує значних зусиль, теоретичних обґрунтувань та практичних навиків.
Це знаходить своє конкретне підтвердження в сучасних умовах розбудови громадянського суспільства, української державності, де процес поділу влад відбувається досить болісно. Законодавча, виконавча та судова влади відповідатимуть своєму соціальному призначенню, будуть повноцінними і ефективними лише за умов їх чіткої диференціації та визначеності. Має бути виключено будь-яке втручання однієї гілки влади в сферу діяльності іншої, підміна їх функцій і повноважень.
До чого призводить порушення такого принципу свідчить практика колишньої командно-адміністративної системи, де підміна функцій, втручання одного органу в сферу діяльності іншого було звичайним явищем, яке породжувало безліч соціальних деструкцій, в тому числі у сфері законності і правопорядку.
Делегування (передача) повноважень має й інше підґрунтя, зокрема нечіткість нормативного визначення сфер діяльності, прав та обов'язків того чи іншого органу. Тут спрацьовують як об'єктивні, так і суб'єктивні чинники. Об'єктивні - закладені в самій природі предмета правового регулювання, якому притаманні невизначеність, суперечності та антагонізми. Суб'єктивні фактори обумовлені недостатньою правовою культурою суб'єктів правових відносин, недоліками нормативних процесів, відсутністю необхідного досвіду тощо.
Однак при цьому є ряд незаперечних аксіом, які не можна не враховувати при визначенні статусу державних органів, реалізації ними державно-владних повноважень. Найважливішими з них є такі:
1 Конституційна заборона делегування будь-яких повноважень від однієї гілки влади до іншої має бути універсальною.
2. Кожна з гілок влади може за власним розсудом, цілком самостійно, вирішувати питання власної компетенції.
3. Делегування може мати місце лише у виняткових випадках і на максимально короткий строк.
4. Передумовою і наслідком делегування повноважень повинен бути їх перерозподіл, чітке визначення меж і сфер діяльності, визначення спільної компетенції (причому опосередковуватись все це має на рівні Конституції).
5. Засобом вирішення багатьох проблем замість делегування повноважень можуть бути одноразові доручення законодавчої і виконавчої влади.
6. Потрібно враховувати природну властивість будь-якої, в тому числі і виконавчої влади, підпорядковувати, поглинати іншу владу, стверджувати своє панівне, домінуюче становище, тим більше, коли цьому не чиниться ефективний опір, що особливо характерно для перехідних періодів чи моментів паралічу влади.
Підтвердженням останнього було делегування Верховною Радою України і Президентом України в 1992- 1993 рр. деяких своїх повноважень Кабінету Міністрів України щодо цілого ряду важливих питань економічно-го життя республіки. Це знайшло своє нормативне закріплення у прийнятому Верховною Радою законі "Про тимчасове призупинення повноважень Верховної Ради України, передбачених пунктом 13 статті 97 Конституції України, і передбачених пунктом 7-4 статті 114-5 Конституції України".
АКТИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Кількість актів Кабінету Міністрів, які є джерелом конституційного права,, досить незначна. Це й зрозуміло переважна більшість постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів стосується його виконавчої діяльності, що регламентується переважно нормами адміністративного права. В той же час трапляються акти,, які містять норми конституційного права. Такими, наприклад, є "Положення про порядок легалізації об'єднань громадян", затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 140; "Положення про порядок реєстрації символіки об'єднань громадян", затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 144.
УКАЗИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Переважна більшість указів Президента є індивідуально-правовими, тобто такими, які не містять правових норм. В той же час практика знає немало указів Президента нормативно-правового характеру, що цілком уз-годжується з його конституційним статусом. Типовими в цьому відношенні є Указ Президента "Про порядок розгляду питань, пов'язаних з громадянством України" від 31 березня 1992 р., Указ про внесення змін до "Положення про місцеву державну адміністрацію" та ін., їх нормативно-правовий характер не викликає будь-якого сумніву: вони неперсоніфіковані, розраховані на неодноразове застосування, мають універсальний характер дії. Нормативно-правовий характер має, наприклад, Указ Президента України від 18 серпня 1992 р. "Про застосування почесної відзнаки Президента України", де йдеться про заснування такої відзнаки і затверджується Положення "Про Почесну відзнаку Президента України".
Юридична природа джерел конституційного права
Істотною характеристикою джерел конституційного права є їхня юридична природа, елементами якої виступають:
- нормативність актів;
- юридична сила;
- форма і структура;
- дія актів у часі, просторі та за колом осіб;
- засоби забезпечення реалізації актів.
Найбільш істотним елементом юридичної природи джерел конституційного права є їхня нормативність.
Часто виникає питання про юридичну природу тимчасових актів, які приймаються органами державної влади. Практичне значення виокремлення таких актів надзвичайно велике, оскільки виходитьна проблему систематизації джерел конституційного права. Систематизації, як відомо, підлягають лише нормативні акти.
Різновидами систематизації є кодифікація та корпорація. Безперечно, в системі конституційного права і корпорація, і кодифікація мають свої особливості, що зумовлюється характером конституційно-правового регулю-вання. У системі конституційного права немає таких актів, як кодекс, про них немає згадки ні в Конституції України, ні в інших джерелах галузі. Однак за своїм значенням та характером впорядкування нормативного матеріалу деякі акти можна вважати своєрідними кодексами. До речі, особливістю таких актів є те, що вони містять норми не тільки конституційного, а й інших галузей права - цивільного, фінансового, адміністративного.
Одним із важливих елементів юридичної природи джерел конституційного права є їх юридична сила, під якою розуміють, звичайно, співвідношення правових актів, їх місце в ієрархії конституційно-правових актів. Іншими словами: чим вище місце акта в такій ієрархії, тим вища його юридична сила. Природно, найвищу юридичну силу має Конституція України, яка стоїть на найвищому щаблі ієрархічної системи актів.
Таким чином,
Loading...

 
 

Цікаве