WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Джерела конституційного права - Реферат

Джерела конституційного права - Реферат

останній час в Україні стала реальністю й така безпосередня форма демократії, як референдум (прийняття громадянами шляхом голосування законів, інших рішень з важливих питань загальнодержавного та місцевого значення). Порядок підготовки і проведення всеукраїнського та місцевих референдумів регулюється Конституцією України, Законом України від 3 липня 1991 р. "Про всеукраїнський та місцеві референдуми", а також іншими законодавчими актами України.
Цей Закон передбачає, що рішення, прийняті всеукраїнським референдумом, мають вищу юридичну силу по відношенню до законодавчих актів Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, нормативних актів Президента України, Кабінету Міністрів України, виконавчих і розпорядчих органів державної влади Автономної Республіки Крим, підзаконних актів міністерств і відомств України та Автономної Республіки Крим, рішень місцевих рад.
Рішення, прийняті місцевими референдумами, мають вищу юридичну силу по відношенню до рішень рад, на території яких вони проводилися. Закони, інші рішення, що прийняті референдумом, не потребують будь-якого затвердження державними органами і можуть бути скасовані або змінені лише у порядку, передбаченому Законом про всеукраїнський та місцеві референдуми.
Джерела конституційного права мають комплексний характер, оскільки об'єднують і матеріальні, і процесуальні норми. В конституційному праві і матеріальні, і процесуальні норми об'єднуються в одному акті, що обумовлено, насамперед, вимогами законодавчої техніки.
Типовими у цьому відношенні є різноманітні регламенти, які детально впорядковують процедуру діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України.
Процесуальними актами певною мірою можна вважати також Закон "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" від 3 липня 1991 р., Закон "Про вибори Президента України" від 5 березня 1999р., Закон "Про вибори народних депутатів України" від 18 жовтня 2001 р. Більшість норм цих актів є нормами процесуального права. На жаль, таких актів досить мало, хоч потреба в них надзвичайно велика.
Впорядковування процедур - важлива умова ефективної роботи державних органів, дотримання ними законності і правопорядку.
Або, можна сказати простіше, слід вдосконалити систему управління державної влади у широкому розумінні цього слова.
І нарешті, варто мати на увазі, що більшість джерел конституційного права виходять за межі права: можна говорити про економічні джерела (наприклад, відносини власності), політичні (програми і платформи діяльності політичних партій, інші документи політичного характеру), соціальні (соціальна діяльність класів, соціальних груп, громадських об'єднань), соціально-психологічні (різноманітні психологічні установки, мораль).
Види джерел конституційного права
У своїй сукупності джерела конституційного права утворюють надзвичайно складну як за структурою, так і за змістом динамічну систему, елементами якої є акти, що містять конституційно-правові норми.
Множинність конституційних відносин та різноманітність їх об'єктів обумовлюють різні види правових приписів, а відтак - різноманітність видів джерел конституційного права.
Це, між іншим, зобов'язує законодавця дбати про форми вираження і способи інституціоналізації суспільних відносин, тобто про опосередкування цих відносин відповідними конституційно-правовими нормами.
Так, у відповідності зі ст. 91 Конституції, Верховна Рада України приймає закони України, постанови та інші акти. Така організована визначеність форм правотворчості й правозастосування має принципове значення: Верховна Рада зобов'язана приймати саме такі акти. Кожен із видів актів Верховної Ради має своє функціональне призначення, закріплює (регулює) певний вид суспільних відносин. Найважливіші із цих відносин регламентуються за допомогою законів, тобто актів нормативного характеру.
Правозастосувальна діяльність знаходить своє опосередкування в актах-постановах, деклараціях, зверненнях, заявах. Прикладом таких актів може бути Звернення Верховної Ради України до Північноатлантичної асамблеї (ПАА) від 3 червня 1992 р. (з приводу прийняття Верховною Радою Російської Федерації 21-22 травня 1992 р. Постанови "Про правову оцінку рішень вищих органів державної влади РРФСР щодо зміни статусу Криму, прийнятих у 1954 р." та Заяви до Верховної Ради України). Чи значить це, що Верховна Рада України не може прийняти інших актів, що вона обмежена зазначеним переліком?
Треба думати,, що ні. Практика знає випадки, коли Верховна Рада України приймала акти, яких немає у вказаному переліку. Так, 12 грудня 1991 р. Верховна Рада України прийняла застереження до Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, підписаної від імені України 8 грудня 1991 р. в Мінську, в якому вона визначила своє ставлення до цієї організації.
В Конституції України у ст. 106 є вказівка на те, що Президент України на основі і на визнання Конституції і законів України видає укази й розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України. Кабінет Міністрів України видає постанови і розпорядження: (ст. 117 Конституції України).
Ст. 144 Конституції надає право органам місцевого самоврядування приймати рішення в межах повноважень, визначених законом.
Говорячи про згадані акти, треба мати на увазі, що не всі з них є джерелами конституційного права. Такими є ті з них, які містять норми конституційного права.
Класифікувати джерела конституційного права можна, наприклад, у залежності від способів правотворчості, У такому разі вони можуть поділятися на:
акти референдумів;
нормативні акти територіальних громад та органів місцевого самоврядування;
санкціоновані державою звичаї., традиції;
акти, що є результатом втілення норм міжнародного права;
угоди, договори, конвенції та інші акти, які укладає Україна з іншими державами.
Закон - найбільш універсальний засіб вияву і закріплення державної волі народу, його суверенітету. Закріплюючи головні політичні, економічні та інші інтереси мас, закон встановлює фундаментальні засади правового регулювання.
В ієрархії правових актів законові належить провідне місце; всі акти повинні відповідати закону, видаватись на основі і на виконання його, тобто бути підзаконними; ні один орган не в змозі скасувати або призупинити закон, крім випадків, передбачених Конституцією України; зміна закону тягне за собою обов'язкову зміну підзаконних актів, виданих на його основі і у відповідності з ним; закон є визначальною умовою незалежного політико-правового режиму і законності України.
Закони можуть поділятися на такі, що приймаються Верховною Радою України і щоприймаються шляхом референдуму;
конституційні та звичайні;
постійні, тимчасові й виняткові.
В свою чергу, такі різновиди законів можуть поділятись на певні групи.
Звичайні закони, наприклад, поділяються на кодифікаційні й поточні. Кодифікаційний акт займає особливе місце в системі законодавства України.
Найбільш типовим прикладом таких актів є Закон "Про громадянство України" в редакції від 18 січня 2001 р., в якому зосереджені не тільки норми конституційного, а й інших галузей системи права України: цивільного, сімейного тощо.
ЗАКОН - ДЖЕРЕЛО КОНСТИТУЦІЙНОГО
Loading...

 
 

Цікаве