WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Державна влада як інститут конституційного права - Реферат

Державна влада як інститут конституційного права - Реферат

період чи рік. Така програма об'єднувала б основні показники усіх інших програм, які повинні розроблятись відповідно до Конституції державними виконавчими органами й затверджуватись Верховною Радою, що давало б законодавчому органові вагомі підстави для здійснення постійного контролю за виконанням Єдиної державної програми.
Оскільки програми органів державної влади здійснюються людьми, які уповноважені на те державою і законами, тому доцільно не лише аналізувати, так би мовити, зовнішній процес, пов'язаний з розробкою і здійсненням цих програм, а й діяльність осіб, які працюють у державних органах, оскільки саме від них залежить доля згаданих державних документів.
Як відомо, державна влада може бути ефективна лише тоді, коли її здійснюють компетентні фахівці. За своєю метою і сутністю правова держава (а саме її прагне утворити Україна) "аристократична" у кращому розумінні цього слова - ось аксіома, непорушна ще з часів Конфуція, Геракліта та Аристотеля. Саме це, гадаємо, мав на увазі й Платон, коли говорив про "владу філософів" та про "філософування правителів".
Критерії, згідно з якими кваліфіковані спеціалісти повинні залучатися до здійснення державної влади, можуть бути різні, але основними з них є: служіння державі, високий фаховий рівень, патріотизм, вміння не лише бажати вирішувати питання, а й забезпечувати їх виконання іншими людьми.
У період розбудови Української держави до влади прийшло багато людей, які не мали досвіду державної роботи. Певною мірою в цьому провина керівництва колишнього СРСР, яке свідомо стримувало підготовку таких кадрів у тодішніх радянських республіках.
Перші кроки по підготовці кадрів, спроможних бути на рівні сучасних завдань, Українська держава лише зараз починає. Зокрема, створено Інститут державного управління при Президентові України, Інститут адвока-тури, Вищу дипломатичну академію, систему вищих навчальних закладів, які мають статус національних, тощо. Але є й досить кваліфіковані працівники, які, на жаль, не повною мірою використовують свої знання і можливості для вирішення багатьох актуальних проблем, пов'язаних з організацією та здійсненням державної влади.
У сучасний період незрівнянно підвищується роль науковців щодо розв'язання цих проблем, але їхні рекомендації, на жаль, не завжди враховуються.
Мабуть, таки варто пам'ятати слушне пророче нагадування святого апостола Павла, який писав: "Настане бо час, коли здорової науки не будуть дотримуватись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували.
Зони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться.
Очевидно, необхідною умовою якісного добору кваліфікованих фахівців до роботи в органах державної влади є створення спеціального органу, який би об'єктивно оцінював ступінь підготовки претендентів на за-няття відповідних посад у державному апараті за допомогою новітніх методів оцінки їх знань і вмінь. Слушною у цьому плані уявляється пропозиція вчених про створення при Адміністрації Президента України спе-ціальної Атестаційної комісії для якісного відбору компетентних осіб для роботи у відповідних державних органах.
Проте всі ці кроки, попри їх важливість, кардинально не вирішують проблему. В органах державного апарату багато не кращих службовців колишніх радянських, партійних та комсомольських органів, з яких далеко не всі опанували нові форми, методи роботи в новому, по суті, суспільстві, в якісно новій державі із зовсім іншими, підвищеними вимогами. Молоді ж спе-ціалісти, які приходять на роботу в державні органи, потерпають від браку достатнього практичного (і не тільки) досвіду.
На наш погляд, підготовка висококваліфікованих спеціалістів для роботи в якості державних службовців -
досить тривалий процес, починати який доцільно зі створення продуманої системи спеціальних учбових закладів. Звичайно, навчальні заклади, які будуть входити до цієї системи, повинні бути укомплектовані викладачами, які самі оволоділи новітніми досягненнями на рівні сучасних вимог державотворення.
Є і обов'язкові суб'єктивні фактори, які необхідно, на наш погляд, враховувати. Де, по-перше, рішучі викорінення негативних рис радянської доби у справі добору кадрів держапарату (корумпованість, плановість, добір працівників, особисто відданих керівникові, а також родичів, і, навіть, фамільних династій, які, як правило, закривають шлях справжнім фахівцям своєї справи). По-друге, вкрай необхідна внутрішня психологічна підготовка службовців до роботи із врахуванням нових, як правило, раніше зовсім незнайомих їм завдань і ситуацій. По-третє, досить складним є засвоєння і використання світових досягнень у зовсім нових сферах діяльності, пов'язаних з переходом до ринкової економіки. Без належної підготовки державних службовців України новогопокоління оптимізація здійснення державної влади не може бути досить ефективною.
Одночасно при вирішенні проблеми докорінної реформи системи підготовки державних службовців на рівні сучасних вимог необхідно враховувати, що ця робота може бути марною, якщо залишиться без змін па-сивність народу щодо державотворення. У свій час Гегель стверджував, що прикра "пасивність чіпляється за свої злидні і не надає повноти сил"1 кращим представникам народу.
Відомо, що держава сильна тоді, коли у самому народові живе дух патріотизму, високої правосвідомості, законопослушності. Тому одним із основних завдань розбудови сучасної державної влади в Україні є націо-нальне, політичне й правове виховання. Це означає, що широкі верстви населення повинні активно залучатися до політичного життя. Адже лише той зможе успішно здійснювати публічні повноваження, хто усвідомив і опанував власні публічні обов'язки.
Як зазначалося, політичне владування складається з соціального та юридичне організованого впливу уповноважених державних органів і посадових осіб на волю підлеглих, причому не лише силою права і влади, а й власною правосвідомістю, тобто ставленням людини до мети права, а відтак і до самого права. При цьому народна правосвідомість може стояти на висоті лише там, де і юридична наука на висоті. Одне з основних завдань її полягає у тому, щоб поступово, але неухильно викорінити у населення неповагу або байдужість до правопослушання. Саме про це писав відомий реформатор П. А. Столипін: "Наш історичний гріх - неповага до ідеї права, до непорушності закону"1. На жаль, цей гріх і досі властивий нам.
Отже, лише при умові відповідного впливу органів державної влади на громадян народ і державні органи будуть спільно проваджувати у життя загальнодержавні програми.
Як зазначалося, одним із суб'єктів конституційно-правових відносин з приводу організації і здійснення державної влади в Україні виступають на підставі принципу поділу влад законодавчі, виконавчі й судові органи. Іншим суб'єктом у цих правовідносинах, згідно з Конституцією України, є людина. Відповідно до ч. 1 ст. З Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність й безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. У частині другій цієї статті викладаються головні завдання держави перед людиною: держава відповідає перед люди-ною за свою діяльність, причому утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як відомо, особливістю суб'єктів конституційно-правових відносин є те, що вони мають різну за обсягом правосуб'єктність. Виходячи зі змісту ст. З Конституції України, можна зробити висновок, що за обсягом прав людина превалює над державою. І це цілком закономірно. Адже, крім більших за обсягом повноважень, для людини й громадянина додатково, згідно з ч. З ст. 8 Конституції України, передбачено судовий захист конституційних прав і свобод
Loading...

 
 

Цікаве