WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Державна влада як інститут конституційного права - Реферат

Державна влада як інститут конституційного права - Реферат


Реферат
На тему:
Державна влада як інститут конституційного права
Однією з найважливіших складових конституційного права завжди були питання організації державної влади. Проте саме поняття конституційно-правового інституту "державна влада", на жаль, належної теоретичної розробки не здобуло. Досить зазначити, що всі підручники з державного права радянської доби взагалі уникали розкриття сутності цього поняття.
Нові концептуальні підходи до диспозиції державної влади в Україні вимагають заповнити цю прогалину, оскільки вивчення даного явища має не лише суто теоретичне, а й практичне значення у складний період розбудови молодої Української держави.
Тому уявляється необхідним проаналізувати зміст державної влади з теоретичних посилок науки конституційного права, саме як його одного з основних інститутів. Останній, звичайно, розглядається як організаційно цілісний підрозділ нормативно-правового змісту не всіх норм конституційного права, а тільки Конституції, норми якої регулюють відповідний вид споріднених політико-правових суспільних відносин, пройнятих певною єдністю і виділених в окремий комплекс. До цього інституту включаються такі групи конституційних норм які мають єдиний предмет правового регулювання, однією із складових якого і є державна влада.
Які ж можуть бути вихідні положення у процесі розкриття сутності державної влади, виходячи зі змісту Конституції України.
На наш погляд, для виявлення згаданих положень треба з'ясувати такі питання:
- що є джерелом легітимності державної влади;
- який зміст цієї влади;
- які основоположні конституційні принципи організації і діяльності державної влади;
- що покладено в основу розмежування функцій здійснення державної влади;
- яка система державних органів, що здійснюють державну владу;
- хто є суб'єктами в конституційно-правових відносинах з приводу організації та здійснення державної влади;
- що є об'єктом у згаданих правовідносинах;
- яка мета здійснення державної влади.
Розкриття змісту цих питань дають змогу визначити основні елементи, складові державної влади в Україні, які у своїй сукупності і допоможуть сформулювати саме визначення цього конституційно-правового інституту.
Передусім у демократичних країнах, до яких, згідно зі ст. 1 Конституції України, належить і наша країна, державна влада повинна бути легітимною.
Тому у правовій державі, якою прагне стати Україна, первинним актом утвердження державної влади завжди повинен бути закон, а єдиним джерелом утвердження державної влади - народ. Щодо форми правового акта затвердження волі народу, то ним є Основний Закон держави - Конституція України.
Загальновідомо, що з давніх часів і до наших днів державна влада у світі, навіть у найдемократичніших країнах, далеко не завжди була легітимною, а її джерелом законодавче визначався не завжди був народ. Дер-жавна влада, бувало, утверджувалась завдяки революціям, переворотам тощо.
Не було винятком утвердження державної влади на терені колишньої царської Росії, а після - СРСР, куди входила й Україна, незважаючи на пропагандистські статті колишніх Конституцій СРСР та союзних республік, у тому числі Української РСР, про належність всієї повноти державної влади спочатку Радам, а за Конституцією УРСР 1978 р. - народові.
Дбаючи про демократичні принципи легітимізації державної влади, Україна ще до проголошення своєї незалежності прагнула вирішити це питання на підставі прийняття відповідних нормативно-правових актів.
Цей процес розвивався поступово, шляхом прийняття низки таких актів.
Першорядного значення серед них набув такий політико-правовий документ, як Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1991 р., у якому висувалося прагнення зміцнити державну вдалу законним шляхом, виходячи з належності її українському народові.
Декларація у розділі II "Народовладдя" проголосила, що лише народ України є єдиним джерелом державної влади в Республіці.
Дуже важливою стадією у справі легітимізації державної влади в Україні було схвалення 19 червня 1991 р. Концепції нової Конституції України, у розділі І якої "Засади конституційного ладу" зазначалося, що відповідно до Декларації про державний суверенітет Україна визначається як суверенна національна держава, суть якої становить влада народу України, спрямована на забезпечення і захист прав людини й громадянина.
Наступним етапом у цьому процесі є прийняття Верховною Радою УРСР на підставі здійснення Декларації Постанови Верховної Ради Української РСР та Акта про проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р.
Оскільки Україна до проголошення незалежності входила до складу СРСР, тоді актуальним постало питання про легітимність існуючої системи органів державної влади в умовах після проголошення її незалежності. Це питання було вирішене Законом "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 р. У ст. 4 цього Закону зазначалося, що органи державної влади і управління, органи прокуратури, суду та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.
За важливістю у процесі легітимізації державної влади пріорітетним слід вважати рішення Всеукраїнського референдуму від 1 грудня 1991 р. про незалежність України, яке було підтримане майже всім населенням країни. Згідно із Законом "Про Всеукраїнський і місцевий референдуми" від 3 липня 1991 р., воно мало вищу юридичну силу, оскільки не потребувало затвердження будь-яким державним органом (ст. 1 Закону), що фактично надавало законної сили державній владі, яка існувала на той час в Україні.
Проте, звичайно, кращим засобом узаконення державної влади народом, була б розробка і прийняття народом шляхом референдуму Закону "Про державну владу в Україні". Спробу підготовки такого акта було зроблено у 1993-1994 рр., але зміст законопроекту був обмежений пошуком компромісу між законодавчою і виконавчою владою, що позначилося передусім на розподілі компетенції між цими гілками влади.
Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України від 8 червня 1995 р. "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України" зробив вагомий внесок для створення такого закону, проте він мав тимчасовий характер. Договір підтвердив у ст. 2 положення про те, що єдиним джерелом влади є народ.
Нарешті, заключним етапом легітимізації державної влади в Україні стала нова Конституція України, яку було прийнято 28 червня 1996 р. Верховною Радою України і яка інкорпорувала багато положень згаданого Договору у свій текст, завдяки чому був створений правовий фундамент закріплення державної влади в Україні її народом.
Відтак народ, представниками якого були депутати Верховної Ради України, законодавчепередав державну владу системі органів, які, відповідно до Конституції вправі її здійснювати, відповідно до принципів ор-ганізації і здійснення єдиної державної влади, яка базується на визначенні об'єктивно існуючих її функцій та законодавчого їх розмежування.
В Конституції було законодавче закріплене насамперед єдине джерело державної влади в Україні, яким, згідно зі ст. 5 Конституції, визнаний лише народ.
Народові надано право визначати конституційний лад в Україні. Оскільки такий лад визначений у розділах І} ту-VIII, XII Конституції України, то є всі підстави вважати, що народ України, згідно з ч. З ст. 5 Конституції, офіційно легітимізував державну владу в країні. У цій частині зазначається, що лише народ, а
Loading...

 
 

Цікаве