WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Конституція та розвиток господарського законодавства. Порядок створення та функціонування товариства з обмеженою відповідальністю. Право колективної в - Реферат

Конституція та розвиток господарського законодавства. Порядок створення та функціонування товариства з обмеженою відповідальністю. Право колективної в - Реферат

Положенням про корпоратизацію підприємств, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1993 р. № 508.
Об'єкти права власності господарського товариства визначені, крім ст. 26 Закону України "Про власність", також ст. 12 Закону
України "Про господарські товариства", згідно з якою товариство є власником майна, переданого йому засновниками таучасниками у власність; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених Законом.
Вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.
Вклад, оцінений у карбованцях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах товариства, якщо інше не передбачене законодавством України.
Об'єктом права власності господарського об'єднання підприємств та організацій (асоціації, корпорації, концерну, консорціуму тощо) є майно, добровільно передане йому підприємствами та організаціями, а також набуте в результаті господарської діяльності та на інших підставах, не заборонених законом.
Оскільки підприємства, які входять до складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичної особи і на них поширюється дія Закону України "Про підприємства в Україні", їхнє майно не входить до складу об'єктів права власності господарського об'єднання. Проте майно створених об'єднанням підприємств є власністю об'єднання. Такі підприємства можуть вийти зі складу об'єднання лише за його згодою. Якщо діяльність господарського об'єднання припиняється, майно, яке залишилося, розподіляється між підприємствами та організаціями, що входили до нього.
Об'єктами права власності громадських об'єднань, у тому числі професійних спілок, благодійних та інших громадських фондів є кошти та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності, в тому числі майно культурно-освітнього та оздоровчого призначення, акції та інші цінні папери, житлові будинки, споруди виробничого і невиробничого призначення, обладнання, устаткування, транспортні засоби та ін. Об'єднання громадян набуває право власності на кошти на інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.
З метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані об'єднання громадян можуть здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ та організацій зі статусом юридичної особи, заснування підприємств у порядку, встановленому законодавством. Громадські організації мають право на майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої комерційної діяльності створених ними госпрозрахункових установ та організацій, зас-нованих підприємств.
Право власності об'єднань громадян реалізують їхні вищі статутні органи управління (загальні збори, конференції, з'їзди тощо) в порядку, передбаченому законодавством України та статутними документами.
Специфічний правовий режим чинним законодавством встановлено щодо майна, належного політичним партіям та організаціям. Зазначені об'єднання громадян можуть мати у власності майно, необхідне виключно для забезпечення виконання статутних функцій. Політичні партії, створювані ними установи та організації не мають права засновувати підприємства, крім засобів масової інформації, та займатися господарською та іншою комерційною діяльністю за винятком продажу суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів із власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших суспільно-політичних заходів. Законом України від 16 червня 1992 р. "Про об'єднання громадян"1 встановлено й інші особливості правового режиму майна політичних партій, зокрема, обмеження щодо одержання коштів та іншого майна (ст. 22 Закону).
Релігійні організації як суб'єкти права колективної власності володіють, користуються і розпоряджаються належним їм майном. У їхній власності можуть бути будівлі, предмети культу, об'єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їхньої діяльності. Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, .організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом. Хоча релігійні організації мають право відповідно до Закону України від 23 квітня 1991 р. "Про свободу совісті та релігійні організації"2 здійснювати виробничу та господарську діяльність, питома вага такої діяльності в економіці України незначна.
ЗАДАЧА 25
При акцентній формі розрахунків постачальник після відвантаження продукції передає філіалу Державного банку, в якому знаходиться його розрахунок, платіжну вимогу на суму що належить йому з покупця, додавши до цієї вимоги необхідні документи. Банк, який обслуговує постачальника надсилає платіжну вимогу банку, що обслуговує покупця Господарства організація, на адресу якої надійшла платіжна вимога, може протягом 3 днів при наявності достатніх підстав відмовитися від акцепту платіжної вимоги.
Якщо протягом 3-х днів платник не зробить заяви про повну або часткову відмову акцепту, платіжна вимога вважається акцептованою і підлягає оплаті. Я самостійна форма розрахунків акредитив використовується порівняно з акцептною формою рідко. Але ця форма використовується як штрафна форма розрахунків в разі, якщо споживач систематично затримує оплату при акцептній формі розрахунків. Акредитивна форма розрахунків може вводитись також банком при переведенні покупця на особливий режим кредитування і розрахунків.
Отже, скарга меблевого комбінату суперечить чинному законодавству і за систематичну затримку по оплаті вантажів (в нашому випадку три рази) покупець може бути переведений з акцептної форми розрахунків на акредитивну в порядку штрафних санкцій.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Цивільний Кодекс України. Київ "Атіна" 2003.
2. Господарський кодекс України. Київ. "Атіна" 2003.
3. Цивільне право України. У 2-х кн./О.В. Дзера і ін. К.: Юрінком Ітер, 2004, 736.
4. Господарське право В.С. Щербина. Київ. Юрінком Інтер, 2001.
5. Я.М. Пугач, Л.М. Тру фанова. Господарське законодавство. Навчальний посібник. - Тернопіль, 2002 - 160с.
Loading...

 
 

Цікаве