WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Конституція та розвиток господарського законодавства. Порядок створення та функціонування товариства з обмеженою відповідальністю. Право колективної в - Реферат

Конституція та розвиток господарського законодавства. Порядок створення та функціонування товариства з обмеженою відповідальністю. Право колективної в - Реферат

сприяє подальшому розвитку законодавства України. Після прийняття у 1996р. Основного Закону за п'ятьнаступних років було прийнято 341 закон (майже третина загальної кількості прийнятих стосувались ратифікації відповідних міжнародних договорів). Варто зазначити, що Конституція України передбачає ратифікувати міжнародні договори, які не суперечать їй. Щодо інших, навіть важливих для нашої держави, то їх укладення можливе лише після внесення відповідних змін до Основного Закону.
Безперечно, прийняття у 1996р. Конституції України є важливим кроком на шляху подальшого, системнішого розвитку законодавства нашої держави. Адже Конституція як Основний Закон є серцевиною, своєрідним ядром як правової системи в цілому, так і законодавчої зокрема. Як йшлося, вона виступає підґрунтям нормативно-правового масиву законодавчих актів з урахуванням ієрархічного, галузевого та інших аспектів. Це стосується як прийняття нових законів, так і приведення чинного законодавства у відповідність з Конституцією. Інакше кажучи, її слід розглядати і як організаційну, координуючу основу не лише подальшого розвитку законодавства, а й здійснення державно-правової реформи, адже мають вдосконалюватися як законодавча й інша нормативно-правова система, так і ряд державних інститутів.
Щодо розвитку законодавства як однієї зі складових зазначеної державно-правової реформи, то в Інституті законодавства Верховної Ради України свого часу були проведені відповідні науково-дослідні роботи. Результатом їх стали Концепція розвитку законодавства України на 1997-2005 pp., а також Орієнтовна програма законопроектних робіт в Україні на цей же період. Ці матеріали були обговорені у 1996 р. на Всеукраїнській науково-практичній конференції, організованій і проведеній Інститутом законодавства. З урахуванням положень Конституції України 1996р., а також рекомендацій, висловлених на конференції, названі документи були доопрацьовані і сьогодні використовуються парламентом у законодавчій діяльності.
Щодо четвертого напряму - вдосконалення норм самої Конституції України, то слід сказати про таке. Як уже йшлося, рівень розвитку законодавства, його якість значною мірою залежать від його відповідності положенням Конституції України як Основного Закону. Чим досконалішою вона буде, тим досконалішим стане вітчизняне законодавство. Це аксіома, яку можна застосувати до будь-якої держави. Одночасно варто зазначити, що зміст конституцій багатьох держав вдосконалюється зі зміною потреб соціального, економічного і політичного життя, інтересів громадян. Взагалі зауважимо, що практично не існує держав, які б не вносили змін до своїх конституцій. Це звичайне явище для розвитку конституціоналізму в країнах світу. Так, за чотири десятиріччя дії Конституції Федеративної Республіки Німеччина було прийнято 35 законів, якими до неї вносилося майже 100 поправок. У результаті зі 146 статей даної Конституції майже половину повністю змінено, з'явилося ЗО нових. Або візьмемо приклад Франції. Невдовзі після прийняття у 1958 р. Конституції цієї держави до неї було внесено ряд змін щодо організації державної влади і політичної системи. Як наслідок - змінився зміст 14 статей, з'явилося 6 нових. Можна згадати і про Сполучені Штати Америки, історія яких налічує понад 200 років. За цей період було внесено майже 5 тис. пропозицій стосовно змін до Конституції США. Проте складність і жорсткість процедур внесення таких змін дозволили реалізувати лише 27 поправок, остання з яких була ратифікована у 1992 р.
Конституція нашої держави теж потребує внесення певних змін до неї. Адже багатьом відомо, що вітчизняна Конституція - результат політичного компромісу, якого було досягнуто в досить суперечливих на той час умовах за складних відносин між більшістю політичних сил не лише у Верховній Раді, а й за її межами. А це значить, що при прийнятті Основного Закону окремі його положення були не досить досконалими. І це всі розуміли, але державі й суспільству вкрай потрібна була Конституція, за допомогою якої необхідно було закріпити загальні засади організації суспільного життя та державної влади, визначити систему прав, свобод та обов'язків людини і громадянина, правовий статус державних органів та вирішити інші важливі питання. Вже тоді, на час прийняття Основного Закону, було цілком зрозуміло, що до нього найближчим часом вноситимуться зміни. І справді, не так уже й багато минуло часу, як найперше від народних депутатів України як суб'єктів законодавчої ініціативи, державних органів, вчених, інших осіб і організацій почали надходити пропозиції щодо вдосконалення окремих норм Конституції, тих, доцільність застосування яких не підтверджується практикою.
Тим паче, безпосередньо у самій Конституції України передбачено внесення змін до неї. Інакше кажучи, закріплено конституційний порядок своєрідного її самовдосконалення. Розділ XIII Основного Закону так і називається - "Внесення змін до Конституції України" (ст. 154-159). Крім того, в Основному Законі є і ст. 85, де у п. 1 визначено перелік повноважень Верховної Ради України, один з яких - "внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом XIII цієї Конституції".
Кілька слів про розділ XIII, яким визначається порядок внесення змін до Конституції України. Насамперед, у ст. 154 йдеться, що законопроект про внесення змін до Конституції України може бути поданий до Верховної Ради України Президентом України або не менш як 1/3 народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, тобто не менш як 150 народними депутатами України. А у ст. 155 закріплено, що законопроект про внесення змін до Конституції України, крім розділу І "Загальні засади", розділу III "Вибори. Референдум" і розділу XIII "Внесення змін до Конституції України", попередньо схвалено більшістю від конституційного складу Верховної Ради України, вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесії Верховної Ради України за нього проголосувало не менш як 2/3 від конституційного складу Верховної Ради України. Якщо говорити про законопроект стосовно внесення змін до розділу І "Загальні засади", розділу 111 "Вибори. Референдум" і розділу XIII "Внесення змін до Конституції України", то слід сказати, що згідно зі ст. 156 Основного Закону він подається до Верховної Ради України Президентом України або не менш як
2/3 від конституційного складу Верховної Ради України. За умови його прийняття не менш як 2/3 від конституційного складу Верховної Ради України цей законопроект затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України. Повторне подання законопроекту про внесення змін до розділів І, III і XIII Конституції України з одного й того самого питання можливе лише до Верховної Ради України наступного скликання.
Одночасно у ст. 157 Основного Закону міститься застереження стосовно того, що Конституція України не може бути змінена, якщо зміни
Loading...

 
 

Цікаве