WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Конституція та розвиток господарського законодавства. Порядок створення та функціонування товариства з обмеженою відповідальністю. Право колективної в - Реферат

Конституція та розвиток господарського законодавства. Порядок створення та функціонування товариства з обмеженою відповідальністю. Право колективної в - Реферат


КОНТРОЛЬНА РОБОТА
Конституція та розвиток господарського законодавства. Порядок створення та функціонування товариства з обмеженою відповідальністю. Право колективної власності
ПЛАН
1. Конституція та розвиток господарського законодавства.
2. Порядок створення та функціонування товариства з обмеженою відповідальністю.
3. Право колективної власності.
Задача. Меблева фабрика пред'явила позов в господарський суд деревообробному комбінату на стягнення штрафу за порушення термінів постачання фанери. Штраф за дане порушення передбачений особливими умовами постачання даної продукції, затвердженими облмісцевпром. Відповідач, деревообробний комбінат позову не визнав і у своїй відповіді до арбітражного суду просив справу провадженням зупинити, зіславшись на те, що Цивільний кодексом відносити щодо постачання продукції відноситься до компетенцій відповідного міністерства. Як повинен господарський суд вирішити дане спірне питання?
1. Конституція України 1996 p., як уже наголошувалось, є надзвичайно важливим політико-правовим документом, бо зафіксувала відповідний стан розвитку нашої держави і суспільства, їх правової системи. В ній містяться норми не лише юридичного, а й політичного характеру, які взаємозумовлені, взаємопов'язані і створюють основу, необхідну для регулювання найважливіших суспільних відносин, забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, подальшого розвитку нашої держави. Саме в цьому полягає соціальна цінність Основного Закону, що дає можливість розглядати його значення і роль як у політичному, так і юридичному аспекті. Насамперед слід зазначати, що Конституція України, маючи найвищу юридичну силу в нашій державі, не відрізняється цим від конституцій інших держав. Вона є своєрідним ядром національної правової системи України, де діє велика кількість законів і підзаконних нормативно-правових актів, які створюють досить великий правовий простір. Взагалі становлення законодавства у будь-якій державі незалежно від її соціально-економічної орієнтації, величини території, чисельності населення, рівня економічного і соціального розвитку тощо відбувається за певними закономірностями. Однією з них є те, що конституція будь-якої держави - основа розвитку та вдосконалення чинного законодавства, своєрідний фундамент побудови правової системи, здійснення державно-правових перетворень. Тому нову Конституцію України слід розглядати як основу подальшого розвитку зако-нодавства і правової систем и у цілому.
Виокремимо чотири напрями такого розвитку: перший - це прийняття нових законів, які випливають з Конституції; другий зводиться до приведення чинного законодавства у відповідність з Основним Законом; третій - це гармонізація законодавства з міжнародним правом. Щодо четвертого напряму, то він полягає у вдосконаленні окремих норм самої Конституції.
Розглядаючи перші два напрями, насамперед слід вказати, що Конституція України є особливим і єдиним законом, з якого бере витоки вся правова система держави. У ст. 8 Конституції міститься важливе положення: "Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй". Це важливе як методологічне, так і суто юридичне вихідне положення слід враховувати у законотворчому процесі. Одночасно потрібно зазначити, що Основний Закон містить норми, які передбачають необхідність прийняття конкретних законів. І сьогодні, реалізуючи їх, уже прийнято деякі, в тому числі "Про Конституційний Суд України" (ст. 147-153), "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" (ст. 101), "Про Рахункову палату" (ст. 98), "Про місцеве самоврядування в Україні" (ст. 140-146), "Про столицю України - місто-герой Київ" (п. 16 ч. 1 ст. 92), "Про місцеві державні адміністрації" (ст. 118, 119), "Про Національний банк України" (ст. 100), "Про Вищу раду юстиції" (ст. 131), "Про звернення громадян" (ст. 40), "Про державні нагороди України" (п. 5 ч. 2 ст. 92), "Про відпустки" (ст. 45), "Про вибори народних депутатів України" (ст. 77), "Про політичні партії в Україні" (п. 11 ч. 1 ст. 92), "Про правовий режим надзвичайного стану" (п. 19 ч. 1 ст. 92) та деякі інші.
Взагалі необхідно було розробити і прийняти понад 60 законів, що випливають безпосередньо з Конституції України. Таким чином, вона визначає нагальність розробки і послідовного здійснення широкої програми законодавчих робіт, пов'язаної з прийняттям нових законів і внесенням змін до чинних законодавчих актів.
Прийняття Конституції спричинило появу абсолютно нових суспільних відносин, внесло суттєві зміни в існуючі. Це, в свою чергу, вимагає якнайшвидшого внесення змін і у правове регулювання відносин, ще глибшого проникнення права у суспільне і державне життя. У той же час слід зазначити, що Верховна Рада України, починаючи з другої половини 1990р., за 10 років прийняла близько 2 тис. законів. Це надзвичайно велика робота. Вагоме значення для розвитку законодавства на основі Конституції України має прийняття нових кодексів, зокрема Бюджетного, Податкового, Цивільного, Господарського та ін. Як відомо, деякі зі згаданих нині уже прийняті, деякі перебувають на різних стадіях розгляду.
Конституція України 1996р. вимагає і внесення певних змін до чинних законодавчих актів з тим, щоб вони їй відповідали. Ці зміни стосуються питань організації самоврядування, власності, охорони навколишнього природного середовища, надзвичайного стану, вдосконалення юридичної відповідальності, судоустрою, боротьби з корупцією та ін.
Згідно з положеннями Основного Закону є необхідність внесення змін і до кодифікованих законодавчих актів, поки не будуть прийняті нові. Це стосується кодексів про надра, про адміністративні правопорушення, цивільного і цивільного процесуального, кримінально-процесуального, повітряного, торговельного мореплавства, митного, водного, сімейного, земельного, про працю та ін.
Нині майже до половини прийнятих Верховною Радою України законодавчих актів вносяться відповідні зміни. Це зумовлюється передусім нестабільністю економічної, соціальної і політичної ситуацій в нашій державі, що вимагає адекватного реагування з боку законодавця.
Реалізація положень Конституції України спричинила виникнення, як зазначалось, абсолютно нових суспільних відносин (наприклад, діяльності Конституційного Суду України, Рахункової палати, Центральної виборчої комісії, Вищої ради юстиції, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, органів місцевого самоврядування тощо).
Суттєве значення має Конституція України і для розвитку за-конодавства на основі міжнародних договорів, оскільки, ратифікуючи той чи інший з них, Верховна Рада України таким чином "збагачує" національне законодавство. Це, з одного боку. З іншого - український законодавець повинен намагатися привести вітчизняне законодавство у відповідність з міжнародним правом. Це теж
Loading...

 
 

Цікаве