WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Законний правовий режим майна подружжя. Правовий режим майна подружжя за шлюбним контрактом - Курсова робота

Законний правовий режим майна подружжя. Правовий режим майна подружжя за шлюбним контрактом - Курсова робота

дачного, садівничого товариства, тобто чи перебуває вона у користуванні, чи у власності члена такого кооперативу або товариства. При вирішенні справ даної категорії суд враховує й інші обставини.
Правовий режим земельних ділянок, що перебувають у спільній власності подружжя, визначається Конституцією України, законом України "Про власність".
До складу спільного майна подружжя можуть входити також речі їх професійних знять. Відповідно до ст. 26 КпШС вони визнаються спільною сумісною. Власністю подружжя. У разі поділу майна подружжя суд може присудити і речі одному з подружжя, в користуванні якого вони були, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми.
До складу майна, яке підлягає поділу за правилами сімейного законодавства включаються також різноманітні цінні папери, вклади на ім'я одного з подружжя у кредитних установах, страхові суми та страхові відшкодування за договорами страхування, сплачені за рахунок спільних коштів подружжя страхові платежі повернуті при достроковому розірванні договору, та страхові суми, які міг би одержати один з подружжя у разі дострокового розірвання договору.
При поділі спільного майна подружжя суд має враховувати також їх боргові зобов'язання, визначити, які з них є особистими, а які - необхідністю погашення заборгованості одного або обох подружжя перед третіми особами.
Згідно з чт.1 ст. 73 СК України за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути звернене лише на його особисте майно і на частку в спільній сумісній власностіподружжя, яка виділена йому в натурі. Дружина, який не є боржником на наш погляд, має преваги не право залишити за собою майно, на яке звертається стягнення, за умови сплати грошової компенсації позивачу-кредитору.
В усіх випадках роздільним має вважатися борг, спричинений вчиненням одним з подружжя злочину. Відповідно до ч.3 ст. 73 СК України при відшкодуванні шкоди, заподіяної злочином одного з подружжя стягнення може бути звернене на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, коли вироком суду в кримінальній справі встановлено, що це майно було придбане на кошти, здобуті злочинним шляхом.
За законом, стягнення може бути звернення і на все майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, коли рішенням суду встановлено, що договір був укладений одним з подружжя в інтересах усієї сім'ї і одержане використана на її потреби.
Юридичної наукою вже напрацьовано певні критерії розмежування спільних і роздільних боргів подружжя. Так спільними вважаються ті борги, які виникають:
1) з угод, укладених подружжям спільно;
2) з заподіяння шкоди спільними діями подружжя;
3) безпідставного придбання чи збереження подружжям спільного майна за рахунок іншої особи.
4) З зобов'язань, що виникають у зв'язку з заподіянням шкоди неповнолітніми дітьми подружжя [3, ст. 227]
Для перелічених випадків характерно те, що боргові зобов'язання ту виникають із спільної для обох подружжя правові підстави, а тому не можуть виникнути сумніви щодо необхідності визначення їх спільними боргами.
Невирішеною в юридичній літературі та законодавстві продовжує залишатися проблема правового характеру відповідальності подружжя за угодою, що спричинила спільний борг.
РОЗДІЛ ІІ. ПРАВОВИЙ РЕЖИМ МАЙНА ПОДРУЖЖЯ ЗА ШЛЮБНИМ КОНТРАКТОМ (ДОГОВІРНИЙ ПРАВОВИЙ РЕЖИМ МАЙНА ПОДРУЖЖЯ)
Правовий режим спільності та роздільності майна подружжя, визначений шлюбно-сімейним законодавством, може піддаватися трансформації відповідно до умов шлюбного контракту, яким визначаються засади встановлення на майбутній період договірного правового режиму майна, яке буде набуватися подружжям. У зв'язку з цим не можна погодитись з О. М. Калітенко, яка вважає, що договірний правовий режим також визначається договорами про поділ спільного майна подружжя, про встановлення часток, про передачу роздільного майна у власність та ін.3. Така думка є некоректною, адже такими договорами не встановлюється порядок набуття подружжям майна у спільну власність, а забезпечується реалізація правомочностей щодо вже набутого подружжям майна. В українському законодавстві інститут шлюбного контракту має досить коротку історію. Норми про шлюбний контракт вперше були введені до КпШС України Законом України від 23 червня 1992 р. № 2488-12.
Відповідно до нововведеної ст. 27 КпШС України "особи, які беруть шлюб, мають право за власним бажанням укладати угоду щодо вирішення питань життя сім'ї (шлюбний контракт), в якій передбачити майнові права і обов'язки подружжя.
Умови шлюбного контракту не можуть погіршувати становище будь-кого з подружжя, порівняно з законодавством України.
Порядок укладення шлюбного контракту визначається Кабінетом Міністрів України.
Наведена норма стала визначальною для встановлення правових засад шлюбного контракту, меж його дії та правових наслідків. Найважливішим правовим наслідком укладення шлюбного контракту може бути встановлення особливого правового режиму майна після вступу чоловіка і жінки в шлюб. Іншими словами, шлюбний контракт може призвести до такого врегулювання майнових відносин, яке буде істотно відрізнятися від законодавчої регламентації таких відносин. Однак текст вищенаведених положень ст. 27і КпШС України є такою мірою лаконічним і загальним, що здатний викликати як у науковців, так і у представників правозастосовних органів чимало запитань, відповіді на які можуть бути не завжди однозначними.
Звичайно, насамперед викликає інтерес правова природа шлюбного контракту. З цього приводу в юридичній літературі зазначалося, що сімейне право - самостійна галузь права і шлюбний контракт - інститут шлюбно-правових відносин цієї галузі з ознаками договору про спільну діяльність, а тому, на відміну від цивільно-правових відносин, суб'єкти (жінки) можуть вступити у шлюб, не досягнувши громадянської дієздатності, сторонами його можуть бути лише фізичні особи, невиконання цієї угоди може стати підставою для розірвання шлюбу.1 На-ведені аргументи, на наш погляд, не є безспірними і такими, що засвідчують абсолютну ізольованість шлюбного контракту від цивільного права.
Не аналізуючи детально проблему галузевої належності сімейного права, яка поки що залишається остаточно невирішеною в юридичній науці, вважаємо принагідно відзначити тенденцію руху сімейного права до визнання його підгалуззю цивільного права, що було підтверджено, зокрема, фактом запровадження інституту шлюбного контракту, розміщенням норм шлюбно-сімейного законодавства у проекті ЦК України. Такий підхід зафіксований у багатьох західних країнах з розвинутою економікою, що мають так звану пандектну систему права, складовими частинами якої є: загальні
Loading...

 
 

Цікаве