WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Звичаєво-правові засади трудового найму в українському селі - Реферат

Звичаєво-правові засади трудового найму в українському селі - Реферат

молодіжні колективні роботи. Як правило, толока влаштовувалася вранці у недільні або святкові дні. Згідно з побутуючими уявленнями працювати на себе у такі дні було гріх, а допомога сусідові, схвалювалася як допомога ближньому.
Звичаєво-правова регуляція відносин особистого найму не передбачала рівності між наймачем та найманим робітником. Останній був змушений укладати невигідні для себе трудові угоди, що досить часто пригнічувало його особисті права і свободи. Ще "Руська Правда" законодавчо закріпила таку правову нерівність між учасниками трудових відносин, стверджуючи особисту залежність холопів та кабальних людей, що випливала із непомірних трудовихобов'язків, накладених на них [5, с. 34-35].
Свої особливості мав найм на річну службу, говорячи сучасною юридичною термінологією - строковий трудовий договір. Оплата найманцю називалася роківщиною і видавалася йому у сумі усталеній звичаєм наприкінці року, а також хлібом та одягом. Упродовж року господар був зобов'язаний одягати наймита за свої кошти. Річний термін, за звичаєм, вважався від свята до свята, хоч би вони й припадали не на один день і не на одну дату, наприклад, від Великодня до Великодня. Якщо ж наймит бажав піти від господаря до закінчення терміну, він мав повернути одяг і не отримував ніякої платні за відпрацьований час. Коли ж господар за певних обставин надалі не мав потреби в наймитові і відпускав його, то був зобов'язаний повністю сплатити за роботу.
Велике значення мала звичаєво-правова регуляція процедури укладання угоди. Так її правочинність визначалася наявністю обов'язкових атрибутів та здійсненням певних обрядодій. Договір особистого найму мав враховувати запит, пропозицію, проте не залишалася осторонь певна обрядовість: молитва, рукобиття, могорич, чаювання, завдаток [4, с. 9].
За свідченням І. Шаровича, під час укладання договорів застосовувалися такі процедури: "Спочатку знімають шапку та моляться на схід, потім зобов'язальна сторона оголошує ціну і протягує праву руку долонею догори, питаючи "згоден або що даси"; друга сторона, тобто та, що надає послуги, б'є також правою долонею протягнутою до нього та оголошує свою ціну. Так повторюється декілька разів. Один одного б'є по руках та оголошує свою ціну до тих пір, поки обидві сторони не зійдуться в ціні. Руко-биття здійснюється голою рукою" [12, с. 22].
Відомий вітчизняний правознавець і етнограф П. Чубинський, наводить приклад з практики волосних судів, коли на роботу був найнятий тесляр, але умов праці, зазначених в угоді, не виконав. Роботодавець звернувся з позовом на тесляра, на що останній заперечив: "Адже ми могоричу не пили!", і суд не прийняв позову [9, с. 13]. За народними правовими звичаями могорич був обов'язковою умовою укладання договору, без нього угода не вважалась чинною.
Значну роль у звичаєво-правовій регуляції особистого найму відігравала селянська сім'я як основна господарська одиниця. Глава сім'ї мав право розпоряджатися працею її членів і в разі потреби віддавати будь-кого з них у найм, отримуючи за це гроші чи іншу винагороду.
Як слушно наголошує О. Івановська, важливу роль у звичаєвій регуляції трудових відносин відігравала календарна обрядовість. До складу річного аграрного кола входили зимові, весняні, літні та осінні обряди та звичаї, що мали на меті охорону та успішний збір врожаю, підбивали підсумки аграрно-господарської діяльності у полі, садах та городах. Так жнива складалися із послідовних етапів: зажину, жнив і обжинків. День першого снопа був урочистим: женці вдягали святковий одяг, дівчата прикрашали голову квітами. Право першого зажину надавалося найшановнішому працівникові, у якого "робота кипіла". Перший сніп ставили у хаті на покуті і зберігали до Нового року, а в родині, де була дівчина на виданні, до її весілля. Зерна з нього святили в церкві, а перед сівбою змішували із зерном для посіву. Жнива мали характер трудового змагання, першість у колективній праці гарантувала авторитет у громаді.
Під час обжинків найкращій жниці з дівочої громади одягали вінок, сплетений з колосків та польових квітів. Коронувалися лише ті дівчата, що заслуговували на повагу не лише працелюбністю й шануванням старших, а й моральною поведінкою, дівочими чеснотами. Такій обраниці надавали право нести до села останній сніп після обжинків. Господарі ланів влаштовували у своїм дворі частування робітників [6, с. 234].
Соціальним завданням звичаєво-правової обрядовості було забезпечення добробуту родини й громади; її виховний механізм діяв за принципом відповідності між працею та соціальним статусом особи: наскільки добре ти працюєш упродовж року - настільки й поважатиме тебе громада.
Аналіз історичного процесу розвитку національного права України свідчить, що разом із становленням держави звичаї поступово трансформувались у норми звичаєвого права, а згодом - у систему правових норм, що складалась із санкціонованих державними структурами звичаїв. Наші пращури, як зазначав в 1894 р. вітчизняний правознавець Н. Ілларіонов, "виявляючи свою правосвідомість переважно в формі звичаю, цінували його, охороняли його від чужих впливів і, керуючись вельми тривалий час звичаєвим правом, розвинули це право у такій повноті і визначеності, що вивчення його дає багатий матеріал для науки права" [7, с. 10]. Отже, намагання дослідити народні звичаєво-правові інститути, проникнути в таємниці "народного духу", врахувати тисячолітній досвід політико-правової консолідації українського народу сприятиме сучасному українському державо- і правотворенню.
Література
1. Василенко В. Об обычном праве в земледелии. - М.: "Юридический вестник", 1889.
2. Воропай О. Звичаї нашого народу: У 2 т. - К., 1993.
3. Іванов В. М. Історія держави і права України. - К.: Атака, 2003.
4. Івановська О. Звичаєве право в Україні. Етнографічний аспект. - К.: "Екс Об", 2002.
5. Илларионов Н. С. Обычное право (очерк отношений обычного права к законодательствам). - Харьков.: Губернское правление, 1894.
6. Коцюбинський М. Вибрані твори. - К.: "Дніпро", 1977.
7. Мирний П. Твори. - К., 1965.
8. Шарович И. Юридические обычаи крестьян Печенежской волости Волчанского уезда Харьковской губернии. - Х.: Губернское правление, 1896.
9. Чубинский П. Очерк народных юридических обычаев и понятий в Мароссии. - СПб., 1887.
Loading...

 
 

Цікаве