WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Третейські суди: питання вдосконалення статусу і порядку функціонування - Реферат

Третейські суди: питання вдосконалення статусу і порядку функціонування - Реферат

"Судова система України"), з одного боку, і п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України, де йдеться про те, що судоустрій в Україні визначається виключно законами, а також Законами України "Про третейські суди" від 11.05.04 і "Про Міжнародний комерційний арбітраж" від 24.02.94 - з іншого.
Ст. 124 Конституції України передбачає, що правосуддя в Україні здійснюється лише судами, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Положення, щодо здійснення правосуддя виключно судами підтверджується і у ст. 5 "Здійснення правосуддя виключно судами" цього ж Закону. Зазначеною статтею також встановлюється відповідальність осіб за делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами: "1. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. 2. Особи, які незаконно взяли на себе виконання функцій суду, несуть передбачену законом відповідальність".
Вичерпний перелік судів, що включаються до складу судової системи України (цей перелік встановлюється у її визначенні), містить ст. 3 "Судова система України" Закону України "Про судоустрій України": "1. Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України. 2. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів".
Водночас у п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України йдеться про визначення судоустрою виключно законами ("Ст. 92. Виключно законами України визначаються /.../ 14) судоустрій, судочинство, статус суддів…"), а відповідно до Законів України "Про третейські суди" від 11.05.04 і "Про Міжнародний комерційний арбітраж" від 24.02.94 функції суду покладаються на третейські (недержавні) суди, які не належать до системи судів за Конституцією України. І ця проблема, спричинена колізією у законодавстві, не є надуманою. На практиці є випадки пред'явлення позовів щодо визнання рішень третейських судів (арбітражів) незаконними, у зв'язку з тим, що останні не входять до судової системи. Так, державне зовнішньоекономічне підприємство "Славутич-Сталь" звернулось у Конституційний Суд України з проханням щодо тлумачення ст. 124 Конституції України і Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж". Зокрема, підприємство "Славутич-Сталь" запитувало, чи не слід розглядати діяльність Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, який діє на підставі Закону про Міжнародний комерційний арбітраж, як делегування чи привласнення ним функцій суду. Для обґрунтування необхідності офіційного тлумачення Закону "Про міжнародний комерційний арбітраж" і ст. 124 Конституції України заявник покликався на рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про стягнення з державного зовнішньоекономічного підприємства "Славутич-Сталь" на користь "Ел Джі Інтернешнл Корпорейшн" (м. Сеул, Корея) 1010210 доларів США і стверджував про непідвідомчість такого спору цьому суду, оскільки, на думку автора звернення, зазначена постійно діюча арбітражна установа не входить до системи судів України.
З метою усунення вищезазначеної колізії пропонуємо нове визначення судоустрою в Конституції України, за яким до системи судів, що здійснюють правосуддя в Україні, доцільно включити і недержавні суди, створені відповідно до законів про них. Доцільно було б внести відповідні зміни до Закону України "Про судоустрій України", сформулювавши ч. 1 ст. 3 "Судова система України" у такій редакції: "1. Судову систему України становлять державні і недержавні суди. Державні суди - це суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. 2. Недержавними є суди, створені відповідно до Законів України "Про третейські суди" від 11.05.04 і "Про Міжнародний комерційний арбітраж" від 24.02.94.
Це дасть змогу подолати існуючу колізію між відповідними нормами вітчизняного законодавства, а також забезпечити створення умов для здійснення правосуддя у сфері господарювання. Доцільно також поширити на третейські суди України передбачені законом гарантії незалежності та правової захищеності суддів. Безумовно, йдеться про інституалізовані (постійно діючі) суди і суддів, які працюють в таких судах на постійній основі. Такі ж гарантії пропонуємо надати і МКАС при ТПП України.
Доцільне також вдосконалення компетенції недержаних судів. Зокрема, викликають певну критику деякі із зазначених положень ст. 6 Закону про третейські суди. Так, чому, наприклад, третейським судам забороняється розглядати спори за участю нерезидента України? (п. 8 ст. 6). Слід погодитися з автором статті "Підвідомчість справ третейському судові" Ю. Притикою, який висловив думку про те, що спори, які виникають із сімейних правовідносин, повинні містити не лише один виняток. Цілком допустимо дозволити третейським судам вирішувати спори як щодо майнових, так і немайнових правовідносин, в які вступило подружжя або інші особи, адже приватноправова природа сімейних правовідносин доведена вже давно,тому немає підстав забороняти право захисту своїх прав у третейських судах. Інша справа, коли йдеться про батьківство, опіку і піклування та інші питання, які стосуються добробуту дитини. Тут, беззаперечно, за захистом слід звертатися до відповідного компетентного державного суду [8].
Серед основних принципів третейського судочинства - принцип юридичної рівності сторін спору, їх майнової самостійності (відособленості), а також автономії волі.
Особливістю останнього принципу стосовно саме господарських спорів є те, що цей принцип повинен діяти в межах правомірності угоди між суб'єктами господарювання. Вимоги щодо правомірності угод найбільш повно виписані саме в Господарському кодексі України. Наприклад, згідно зі ст. 30 ГКУ неправомірними угодами між суб'єктами господарювання визнаються угоди або погоджені дії, спрямовані на встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок; розподіл ринків за територіальним принципом, обсягом реалізації чи закупівлі товарів, їх асортиментом або за сегментом споживачів чи за іншими ознаками - з метою монополізації; усунення з ринку або обмеження доступу до нього продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.
Це, власне, є однією з обставин доцільності застосування в межах третейського розгляду спорів саме господарсько-правового врегулювання, оскільки цивільне законодавство встановлює лише обмеження щодо порушення публічного порядку. Останній, згідно з Цивільним кодексом України, - це порядок, спрямований на забезпечення прав і свобод людини*.
Водночас у межах правомірності угоди, застосування принципу автономії волі сторін як на рівні вибору матеріального права (наприклад, у виборі сторонами права, яке буде застосовуватися до конкретного спору - застосування колізійних норм), так і у сфері юрисдикції та процесу є необхідним. Цей принцип є проявом реалізації диспозитивних засад третейського розгляду, про який вже мова йшла вище.
Виходячи з принципу автономії волі сторін, який застосовується не лише у колізійних нормах, а й у сфері юрисдикції та процесу - вибору арбітражу і процедури розгляду спору, пропонуємо розширення меж диспозитивності правового регулювання третейського розгляду господарських спорів через закріплення у законодавстві загального принципу третейського судочинства, згідно з яким не тільки вибір права, призначення (обрання) третейського суду та третейських суддів, а й правил третейського розгляду щодо конкретного спору може встановлюватися угодою сторін.
Література
1. Закон України "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 24 лютого 1994 р. № 4002-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 25. - Ст. 198.
2. Закон України "Про третейські суди" від 11 травня 2004 р. № 1701 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 23. - Ст. 1540.
3. Субота Н. Условия еффективности рассмотрения споров третейськими судами // Юридическая практика. - 2005. - № 3.
4. Євдокимов В. О. В основу діяльності третейського суду ставимо його незалежність і захист законних інтересів учасників спору // Право. - 2005. - № 1(5).
5. Євтєєва О. Третейські суди: крок за кроком // Право України. - 2005. - № 3.
6. Куфтирєв П. В. Третейські суди - реалія правової системи України // Юридичний вісник України. - 2004. - № 50.
7. Михальський Ю. Роль органов третейського самоуправления в деятелльности третейських судов // Юридическая практика. - 2005. - № 3.
8. Притика Ю. Підвідомчість справ третейському судові // Право України. - 2004. - № 7.
Loading...

 
 

Цікаве