WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Третейські суди: питання вдосконалення статусу і порядку функціонування - Реферат

Третейські суди: питання вдосконалення статусу і порядку функціонування - Реферат


Реферат на тему:
Третейські суди: питання вдосконалення статусу і порядку функціонування
Третейський суд - давній засіб вирішення спорів, передусім цивільних і господарських, що виникають внаслідок укладень, припинення договорів. Сьогодні в Україні діє Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України) [1], а також третейські суди [2]. Перший розглядає економічні спори з так званим "іноземним елементом", а третейські суди, які функціонують згідно з прийнятим у травні 2004 р. Законом України "Про третейські суди", виконують функції внутрішнього арбітражу. До відома останніх належать спори щодо визнання права власності на об'єкти нерухомості, автотранспорт і інше майно; визнання дійсними договорів, що підлягають нотаріальному посвідченню; виконання, зміна, розірвання господарських і цивільних договорів; поділ спільної сумісної власності й виділення майна із спільної часткової власності; виділення майна натурою з колективних сільськогосподарських підприємств та інших підприємств; спори із боргових зобов'язань; встановлення порядку користування земельною ділянкою та інші земельні спори; спори, що виникають внаслідок шлюбних контрактів (договорів) та інше.
Кожна юридична чи фізична особа має право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, що виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, відповідно до вимог закону. Це по-перше. По-друге, спір може бути переданий на вирішення до третейського суду лише до прийняття компетентним судом рішення щодо спору між тими ж сторонами, щодо того ж самого предмету спору та з тих самих підстав. Причому під компетентним судом Закон України "Про третейські суди" визнає місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд, відповідно до підвідомчості та підсудності, встановлених цивільним процесуальним чи господарським процесуальним законом (ст. 2 Закону).
У випадках, встановлених ст. 6 Закону "Про третейські суди", третейський суд не може розглядати справи у спорах:
1) про визнання недійсними нормативно-правових актів;
2) що виникають внаслідок укладання, зміни, розірвання та виконання господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;
3) пов'язаних з державною таємницею;
4) що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);
5) про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;
6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство;
7) які, відповідно до закону, підлягають вирішенню лише судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;
8) коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.
Обов'язковою умовою третейського розгляду спорів (як у третейських судах, так і у МКАС) є наявність третейської (арбітражної) угоди - угоди сторін (відповідача та позивача) про передачу спору на вирішення третейським судом. Закон України "Про третейські суди" регулює види та форму третейських угод (ст. 12 Закону). Згідно з Законом третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше, під час передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також у разі існування вказівки у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд, регламент третейського суду розглядається як обов'язкова частина третейської угоди. Щодо форми, то третейська угода укладається в письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена за допомогою обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або через направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Покликання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це покликання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання зазначених правил, третейська угода, як передбачається Законом, є недійсною.
Згідно із Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода укладається лише в письмовій формі. Головне, на що повинні звернути увагу сторони під час укладення арбітражної угоди - це її зміст. Як правило, в арбітражній угоді ними передбачається лише арбітражний орган, в якому буде розглядатися спір і право, яке буде застосовуватись.
Щодо арбітражної угоди, то поряд з двома зазначеними вище умовами, сторони мають право врегулювати в арбітражній угоді питання, що стосуються кількості арбітрів, їх громадянства, процедури призначення і порядку відводу, встановлення заходів забезпечення щодо предмету спору. Сторони також можуть визначити процедуру розгляду справи МКАС, місце проведення арбітражного розгляду, мову (мови), яку буде використано під час арбітражного розгляду, порядок розподілу арбітражного збору, питання про арбітражне рішення, винесене МКАС, яке не підлягає оскарженню за змістом, та інші не менш важливі питання. Під час укладення зовнішньоекономічного контракту сторони можуть сформулювати арбітражне застереження з урахуванням практики, що склалася у цій галузі.
Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України рекомендує дуже схоже, але більш повне формулювання арбітражного застереження: "Будь-який спір, що виникає з цього договору або у зв'язку з ним, підлягає передачі на розгляд і остаточне вирішення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. Сторони згодні з тим, що у процесі розгляду і вирішення спору буде застосовуватися Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України".
Практика функціонування недержавної форми судочинства щодо розгляду цивільних і господарських спорів засвідчує її достатньо прогресивний характер, особливо у сфері господарювання. Порівняно з державними судами загальної юрисдикції, вона має низку переваг. Це, по-перше, оперативність вирішення спорів, сприяння цим господарському обігу, стабілізації господарських відносин, а, отже, і покращенню результатів господарської діяльності; по-друге, розширення можливостей реалізації права на судовий захист, розширення доступу людини до системи правосуддя; по-третє, обмеження монополізму державних судів, а, отже, і зменшення корупційного тиску на суб'єктів господарювання; по-четверте, демократичність процесу розгляду спорів - обрання суду та суддів за згодою сторін, вплив останніх на формування правил розгляду спорів;по-п'яте, збереження комерційної таємниці у вирішенні спору; по-шосте, можливість використовувати як докази аудіо- та відеозапис; по-сьоме, остаточність рішення третейського суду тощо.
Водночас стан розвитку недержавного судочинства у сфері господарювання в Україні далекий від задовільного. Питома вага кількості господарських спорів, що розглядаються в третейських судах, залишається незначною. За даними соціологічних опитувань суб'єктів господарської діяльності, робота третейських судів ще не є рівноцінним заміщенням державних судів і насамперед через певні недоліки у правовому регулюванні третейського розгляду спорів, усунення яких конче потрібне, і то якомога швидше. Адже недержавну форму судочинства можна вважати найважливішим засобом вирішення спорів, що виникають з цивільних та господарських правовідносин, чинник подальшого розвитку судочинства на основі загальносвітових стандартів.
Як свідчить практика, а також аналіз відповідних публікацій [3-7], існуюча нормативно-правова база третейського розгляду спорів не цілком відповідає потребам господарської практики. Йдеться не тільки про спеціальне законодавство щодо цієї форми судочинства, а й інші нормативно-правові акти, що регулюють суміжні сфери суспільних відносин (діяльність державних судів тощо). Це вказує на необхідність системних, комплексних досліджень правового регулювання розгляду господарських спорів, який здійснюють в Україні третейські суди і Міжнародний комерційний арбітражний суд.
Аналіз правового регулювання статусу третейських судів та міжнародного комерційного арбітражу свідчить, що сьогодні існує колізія між нормами Конституції України (зокрема, ст. 124), Закону України "Про судоустрій України" від 07.02.02 (ст. 5 "Здійснення правосуддя виключно судами" та ст. 3
Loading...

 
 

Цікаве