WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Принципи однакового ставлення та заборона дискримінації за ознакою статі в галузі праці - Реферат

Принципи однакового ставлення та заборона дискримінації за ознакою статі в галузі праці - Реферат

[23].
Комплексний підхід має на меті інтегрувати перспективу рівних можливостей у щоденну роботу публічних органів так, щоб рівність враховувалася в усіх аспектах їх роботи. Громадські консультації часто є основною частиною цього процесу. Це дає можливість тим, хто може потерпати від негативного впливу публічної політики, наприклад жінкам, брати участь у процесі розробки цієї політики.
7. Спеціальне законодавство та спеціальні органи для забезпечення ґендерної рівності
Забезпечення державою гарантованих громадянам прав на рівні права та захист від дискримінації, забезпечення Ґендерної рівності у сфері праці та інших сферах суспільного життя вимагає наявності спеціального законодавства та державних інституцій, які мають на меті практичне забезпечення виконання ґендерної політики.
Комітет з економічних, соціальних і культурних прав вважає, що національна політика і стратегія мають передбачати створення ефективних механізмів та інституцій, зокрема адміністративних органів влади, інституту уповноважених з прав людини та інших національних інституцій, судів та трибуналів [24]. Ці інституції повинні досліджувати та реагувати на заявлені порушення заборони дискримінації та надавати засоби правового захисту від таких порушень. Держави-учасниці Пакту, в свою чергу, повинні забезпечити ефективне застосування таких заходів.
Спеціальні закони з рівності прав і можливостей чоловіків та жінок прийняті у багатьох країнах світу, як-от Норвегія, Ісландія, Швеція, Данія, Литва, Словенія.
Наприклад, Акт про рівні можливості Швеції від 1 січня 1992 року передбачає санкції проти ґендерної дискримінації, а також вживання позитивних заходів для забезпечення ґендерної рівності. Відповідно до цього Акта, всі працедавці, які мають не менше десяти найманих працівників, повинні розробляти щорічний план з рівних можливостей, зокрема щорічне дослідження різниці в оплаті праці. Акт про рівні можливості в Республіці Литва, який набрав чинності 1 березня 1999 року, був першим для Центральної і Східної Європи [25].
Крім організацій та органів, відповідальних за забезпечення рівних можливостей для чоловіків та жінок в інститутах Європейського Союзу, кожна держава-учасниця Європейського Союзу створила власні механізми, зокрема спеціальні органи, наприклад, Велика Британія - Комісію щодо забезпечення рівних можливостей, Польща - Уповноваженого уряду з питань рівного статусу жінок та чоловіків. У США таким органом є Комісія з рівних можливостей у сфері зайнятості.
Узагальнюючи світовий досвід, можна виділити такі основні види державних структур, які забезпечують впровадження ґендерної рівності [26]:
o президентські структури: радник з ґендерних питань; консультативно-дорадчий орган з ґендерної проблематики та ін.;
o парламентські структури: радник з ґендер-них питань при голові парламенту; парламентський комітет (або підкомітет) у справах ґендер-ної рівності; науково-дорадчий орган з питань ґендеру; жіночі фракції та ін.;
o Омбудсмен у справах ґендерної рівності або рівних можливостей;
o урядові структури: радник при прем'єр-міністрі; управління при прем'єр-міністрі або інших високопоставлених членах Кабінету; управління з ґендерної проблематики; комісія у справах ґендерної рівності при уряді; різні комітети, комісії;
o міністерства, державні комітети: державний комітет у справах ґендерної рівності; в межах міністерств - окремі структури з проблем ґендерної рівності;
o структури з питань ґендеру в місцевих органах.
Серед основних повноважень, якими наділяються такі спеціальні органи, можна виділити:
o збір та поширення інформації про ґендерні проблеми;
o здійснення моніторингу реалізації чинного законодавства про ґендерну рівність та його виконання;
o підготовку звітів та заходів щодо стимулювання діяльності, яка сприяє ліквідації ґендерної дискримінації;
o розробку програм позитивних заходів, спрямованих на громадян, працедавців та профспілки;
o розробку та ґендерну експертизу проектів нормативних актів і заходів державних органів у сфері забезпечення ґендерної рівності;
o допомогу в роботі та (чи) координацію діяльності інших державних органів у питаннях ґендеру;
o розгляд скарг про дискримінацію на ґрунті статі щодо заробітної плати, працевлаштування чи переслідування, розслідування випадків дискримінації та сексуальних домагань;
o ініціювання судових розглядів справ про ґен-дерну дискримінацію;
o представництво інтересів потерпілих від дискримінації у судах за певних умов;
o обговорення ініціатив неурядових організацій, зокрема міжнародних, метою яких є утвердження ґендерної рівності.
Створення спеціального органу передбачається і Законом про рівність. Ним є Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (далі - Спеціальний орган).
Мало того, Закон зобов'язує такий орган розглядати скарги осіб, які зазнали дискримінації за ознакою статі чи сексуальних домагань. Проте для виконання цього обов'язку Закон, на жаль, не наділив його повноваженнями, необхідними для ефективного розгляду скарг та реагування на дискримінаційні дії. Спеціальний орган "розглядає звернення громадян з питань дискримінації за ознакою статі" та "веде облік, узагальнює випадки дискримінації за ознакою статі", а також "вносить пропозиції щодо їх усунення" [27].
Отже, існує реальна загроза того, що виникне ще один державний орган, не здатний ефективно захищати осіб від ґендерної дискримінації, а тому і реально впливати на державну політику щодо забезпечення ґендерної рівності.
Натомість держава повинна потурбуватися про створення альтернативного механізму захисту від дискримінації, зокрема на базі діяльності Спеціального органу. Однак це можливо лише за умови наділення такого органу повноваженнями не лише щодо розгляду скарг на дискримінаційні дії приватних та посадових осіб, державних органів, а й на проведення перевірок за такимискаргами та прийняття за ними обов'язкових до виконання рішень (зокрема таких, що передбачають накладення санкцій, призначення компенсації тощо).
8. Тимчасові спеціальні заходи, спрямовані на забезпечення ґендерної рівності
Багато міжнародних документів, зокрема і ратифіковані Україною, передбачають можливість застосування тимчасових спеціальних заходів ("temporary special measures", "рositive action", "affeirmative measures") для забезпечення встановлення фактичної рівності, зокрема рівності жінок та чоловіків. Такі заходи, згідно з міжнародним законодавством, не вважаються дискримінаційними.
Тимчасові спеціальні заходи - це заходи, які йдуть далі простої заборони дискримінації і спрямовані на пошук захисту від дискримінаційного становища. І національні в різних країнах, і міжнародні нормотворчі органи та суди визнають, що всі форми позитивних спеціальних заходів мають бути обґрунтовані та об'єктивні, і працювати пропорційно до завдань. Тому часто позитивні спеціальні заходи є обмеженими в часі та обсягах, беручи до уваги особливі незручності, від яких потерпає особа чи група людей, та необхідність подолання дискримінації, що склалася в
Loading...

 
 

Цікаве