WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Народ і влада: пошуки балансу інтересів - Реферат

Народ і влада: пошуки балансу інтересів - Реферат

закону про опозицію, що передбачає її утримання за рахунок держави, за мірками Кабміну - зарплати, автомобілі й ін., - фактично наближає колапс для українського народу, якому, якщо так триватиме далі, судиться померти, бути розчавленим під вагою витрат на утримання тієї влади, яку він собі обрав.
Справжні проблеми деяких законодавчих актів
Поговоримо про справжні проблеми, які треба було б вирішувати під час обговорення законопроектів про владу і, зокрема, Закону про Кабмін. Повторюємо, що ті проблеми, на яких наполягало оточення Президента насправді - псевдопроблеми. З погляду формальної відповідності Закону про Кабмін чинній (зміненій) Конституції України, тут все гаразд. У цьому може переконатися будь-який житель країни і навіть іноземець (який знає українську), прочитавши Закон (окрім, звичайно, політологів, що розбираються в законах як "свиня в апельсинах", на думку деяких політиків). Не треба сто разів слухати високооплачуваних владою демагогів, краще один раз прочитати Закон.
До справжніх проблем згаданого Закону належать, перш за все, традиційна длятакого роду документів декларативність і невизначеність.
Юридичні статуси органів держави можна регламентувати як у декларативно-бюрократичний спосіб, так і науково. Перший призводить до появи розмитих "дірчастих" документів, які не забороняють жодних дій зацікавлених структур, не обмежують функції, компетенцію, не встановлюють відповідальність. Немає обмежень, скажімо, у тому, що називається розбазарюванням суспільного надбання. Тому за відсутності відповідної політичної волі (протилежний приклад - Білорусь, єдина на постсоціалістичному просторі країна, де державна власність не піддалася варварському грабунку) розбазарено не тільки підприємства - бюджетні донори, а навіть стратегічні об'єкти. Свого часу, коли обрання Кучми на другий термін було проблематичним і Н. Вітренко погрожувала йому в'язницею, деякі оглядачі абсолютно правильно зазначали, що на будь-яке питання про правомірність тих чи інших його дій Кучма зможе відповісти, що всі вони продиктовані турботою про долю народу. І в умовах функціонування розпливчастих юридичних регламентів це справді так. Піти від декларативно-бюрократичної регламентації можна, використовуючи в цьому процесі методи моделювання, організаційного проектування управлінської діяльності [2]. Наступне зауваження. Нинішній прем'єр не обмежений у збільшенні кількісного складу віце-прем'єрів. І їх кількість збільшується. Про що це свідчить? Перш за все, про відсутність відповідних законів, що і обумовлює необхідність "ручного управління". А це призводить до збільшення в управлінні ролі людського чинника - людських вад, з усіма наслідками, що звідси випливають. А ще спричиняє додаткові колосальні бюджетні витрати. Ніхто не підраховував, але витрати на кожного з цих посадовців - мільйони доларів щорічно. Насправді, це не тільки чималий додатковий штат, приміщення, дорогі автомобілі, квартири йому і всім його наближеним, дачі, медичне, санаторно-курортне обслуговування, божевільне пенсійне забезпечення, звільнення від платні за житлово-комунальні послуги і багато іншого. Не кажучи вже про колосальну владу, якою він неодмінно скористається для себе і тих, кому служить. А відповідальність? Чи додасться її у прем'єра за призначення додаткового зама? Про це в Законі нічого не сказано. Далі. Навіщо потрібен самостійний і ґрунтовний розділ "Соціальне й інше забезпечення членів Кабінету Міністрів України"? Коли перейдемо до європейських стандартів щодо утримання влади? Чому, наприклад, "Умови оплати праці Прем'єр-міністра України, його транспортного, медичного, санаторно-курортного і іншого забезпечення як на час виконання Прем'єр-міністром України своїх повноважень, так і після їх припинення" повинні визначатися Кабінетом Міністрів України (ст. 57 Закону про Кабмін). Він визначить, і непогано, можна не сумніватися. Сумнівна корисність і ст. 61 "Пенсійне забезпечення колишніх членів Кабінету Міністрів України". За що, за які такі досягнення? Замість об'єктивно визначити (у відповідних інстанціях) наскільки корисною для народу була діяльність урядовців, їм виплачують стільки, скільки вистачило б на покриття витрат від збільшення ціни на газ, що піднялася не без їх участі.
Пропоную в цьому розділі записати, що соціальне й інше забезпечення Прем'єра і членів Кабінету Міністрів України здійснюється в загальному порядку нарівні з рештою громадян. Такий запис, можливо, закриє шлях таємним, секретним (для народу) постановам і розпорядженням, які нескінченно приймаються з цих питань.
Ми запропоновали концепцію розробки вищезгаданого Закону, реалізація якої повинна забезпечити спрямованість його на вирішення тих завдань, які важливі для всього суспільства, а не тільки для можновладців. Які ж такі завдання маються на увазі? Вони відомі. Це: 1) зосередження владної діяльності на завданнях, спрямованих на досягнення добробуту держави, народу, а не на особисте (кланове) збагачення; 2) врегулювання питань щодо самодостатності Кабміну (зараз цей орган "підправляє" парламент - припиняє дію тих або інших законів, "заморожує" певні законодавчі норми - як правило, соціальної спрямованості; видає власні розпорядження з питань, які належать до компетенції Верховної Ради, практично необмежено розпоряджається ресурсами, фінансовими потоками і т. ін.); 3) нейтралізація корупції; 4) забезпечення конкурентності уряду (істотне скорочення тих дуже великих витрат, які пов'язані із змістом непродуктивних (з позицій суспільних інтересів) його структур); 5) зменшення привабливості влади; 6) подолання політичного протекціонізму (призначення на посаду за наявності відповідних знань і умінь - а не за критерієм політичної належності, особистої відданості) [3].
За наявності чітко визначених завдань, окреслення компетенції і відповідальності Кабміну розв'язувалися б не тільки проблеми, пов'язані з його діяльністю, а й розвантажувалися б інші органи. Наприклад, не було б потреби приймати Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про трубопровідний транспорт", який забороняє приватизацію і продаж газотранспортної системи України.
Література
1. Сиренко В. Интересы и власть. - К.: Оріони, 2006. - С. 355.
2. Юлдашев О. Х. Проблеми вдосконалення державної регуляторної політики в Україні. - К.: МАУП. 2005.
3. Закон про Кабінет Міністрів міг би бути доленосним // Юридичний Вісник України. - 2006. - № 48. - С. 6.
Loading...

 
 

Цікаве