WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Народ і влада: пошуки балансу інтересів - Реферат

Народ і влада: пошуки балансу інтересів - Реферат

зникає, а лише переходить з однієї форми в іншу - то й виходить, що влада жиріє рівно настільки, наскільки біднішає народ. Можна довести, що процес зростання витрат на утримання влади - і найважливіша загроза національної безпеки країни, і одночасно найважливіший резерв підвищення добробуту народу. Стверджую, що якщо привести корисність і витрати на утримання влади для народу у відповідність до європейських норм, зарплати або пенсії зростуть у кілька разів, а не на п'ятірку чи десятку, що їх як подачку кидають нам можновладці. У чомуполягають європейські норми щодо? Перш за все - у її конкурентності влади, у тому, що високі урядові чини, депутати одержують не елітне житло, а кімнати на зразок гуртожитських, на роботу добираються не на службових машинах по сто тисяч євро, а своїм ходом. Ніякої недоторканності. У разі просочування інформації про провину, хоча б на одну тисячну наближену до того негативу, до якого всі ми вже звикли щодо наших владців, урядовець чи депутат у "них" втрачає посаду (мандат) і йде під суд. Це і змушує владу працювати не на себе, а на країну. Йдеться про деякі країни Скандинавії й інші, національний дохід яких більш ніж вдесятеро перевищує наш і які не можуть дозволити собі настільки дорогу, наскільки непродуктивну щодо народу владу. Поки ж такого у нас немає, то чим влади менше, тим краще. Менше "просадять", менше вкрадуть.
От чому в разі обговорення чергових змін до Конституції слід було б обговорювати питання не про перерозподіл влади, і форми правління (парламентсько-президентської або навпаки) а, наприклад, про політичну відповідальність усіх владних структур за стан справ в країні у всіх сферах. При цьому відповідальність повинна бути абсолютно адекватною повноваженням влади, а витрати на її зміст мінімально необхідними. Це по-перше. По друге, розумним було б посперечатися з приводу необхідності тих чи інших політичних інститутів. Зокрема, конституціологи, фахівці у сфері державного управління, вже багато років сушать голови над тим, до якої гілки влади потрібно зачислити інститут президентства. Адже класика знає лише три гілки і до жодної з них згаданий інститут не належить. У найбагатших країнах, наприклад США чи Великій Британії, є або президент, або прем'єр-міністр як глава виконавчої влади. В убогій Україні є й те перше, й інше. Чи не тому чвари з приводу поділу влади ризикують стати хронічними? Хто може відповісти, навіщо Україні Рада національної безпеки і оборони, відомство з немаленьким бюджетним фінансуванням за наявності Служби безпеки й Міністерства оборони. Невже справи з безпекою і обороною у нас набагато гірші, ніж у тих країнах, де подібної структури немає? А могутній склад самодостатніх міністерств і відомств? Вони вже давно характеризуються деякими депутатами як підприємницькі структури, засіб для розкрадання бюджетних грошей. То шість мільярдів зникнуть в якомусь із них, то два мільярди, як лунало на сесії. Цікаво зазначити, що Міністерство юстиції в США об'єднує в собі практично всі державні функції, пов'язані з правозастосуванням, замінюючи собою з добрий десяток міністерств і відомств, що виконують подібну роботу у нас. Непогано було б обговорити питання і про доцільність нинішнього конституційно закріпленого кількісного складу народних депутатів. Навіщо нам аж 450 "народних" депутатів, з яких більш ніж 350 мільйонерів і мільярдерів? Ні для кого не секрет, що народ для таких - як небажаний доважок серед турбот про вирішення своїх власних справ. Не соромлячись нікого, обранці приймають вигідні їм законодавчі акти (характеризуючи сучасне українське законодавство як таке, що слугує інтересам олігархічних кланів, відомий український учений і нардеп 3-го і 4-го скликань В. Ф. Сиренко пише: "Вигода від окремого закону для окремих олігархічних кланів, може вимірюватися мільярдами доларів. От чому йде вперта видима і невидима боротьба за кожен проект закону, за кожне рішення парламенту" [1]), охоче розказують про одержані мільйони за прохідні місця в партійних списках, за перехід до інших годувальників; не соромлячись, б'ються за міністерські крісла, дружно віддають свої (і не тільки свої, але і "того хлопця") голоси за власне фінансове, елітне житлове, медичне, надхмарно високе пенсійне, страхове забезпечення (у разі смерті сім'я одержує два з половиною мільйони грн.), безперервні закордонні відрядження і т. ін. Більшість людей навіть не уявляє собі, чого нам коштує нинішня влада, зокрема, скажімо, й Конституційний суд, створений не для захисту конституційних прав громадян, а для вирішення тих же проблем влади у царині розподілу й призначень. Зловісно пророчо звучать сьогодні слова відомого економіста, лауреата Нобелівської премії Фрідріха фон Хаєка, сказані декілька десятиліть тому: "Якщо ті, хто приймає закони, можуть ухвалювати будь-які рішення - то очевидно, що самі вони не підвладні закону. Якщо виборний орган матиме право змінювати самі закони, то він рано чи пізно зробить все можливе, щоб укріпити і розширити свою владу. Безкоштовні роздачі суспільних благ окремим категоріям населення, привілеї різним групам з особливими інтересами стають умовою переобрання, засобом купівлі підтримки більшості, тобто політичною необхідністю. Збереження влади за всяку ціну перетворюється на мету, а розтрата суспільних благ - в засіб досягнення цієї мети. Така тенденція криє в собі небезпеку переродження демократичного ідеалу". Чи не було б досить, за такої ситуації, замість 450, мати, наприклад, 50 обранців. Тим більше, що цифру 450 як кажуть, узято зі стелі. Один, два, максимум, три представники від області і досить. Отже, якщо пріоритетом влади є входження до європейських структур, НАТО, то починати їй треба з самої себе, відмовившись від східних розмахів у владарюванні: по-перше, від роздування до немислимих розмірів владного гнійного свища на народному тілі, а по- друге, від сталих тенденцій в керівництві - розбазарювання народного добра, роздаровування постів, мандатів і т. ін. Час перейти до європейських стандартів - демократичності в управлінні (важко уявити собі ситуацію, за якої президент США хоч би заїкнутися про призначення своїх представників, на зразок глав адміністрацій, для керівництва штатами країни), економності й корисності влади для народу, а не лише для себе. Проте в цьому напрямі поки що цілковитий морок. Не тільки з боку офіційної влади, а навіть і з боку опозиції. Більше того, остання, ініціюючи ухвалення закону про бюджетне фінансування політичних партій,
Loading...

 
 

Цікаве