WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Народ і влада: пошуки балансу інтересів - Реферат

Народ і влада: пошуки балансу інтересів - Реферат


Реферат на тему:
Народ і влада: пошуки балансу інтересів
Упродовж усієї історії людства його розумом не один раз опановували так звані псевдо-проблеми, які слід відрізняти від дійсних проблем. Псевдо-проблеми поділяються на три види: "ще" не проблеми, "вже" не проблеми, "ніколи" не проблеми. Приклади їх такі. У Середньовіччі серед духівництва впродовж десятків років обговорювалася проблема - скільки ангелів може вміститися на кінчику голки. Одні церковники вважали, що не більше чотирьох, інші наполягали на цифрі сім. В обговорення цієї псевдопроблеми були втягнуті представники не тільки Церкви, а й влади, усе населення країни і навіть посли інших держав.
У Стародавній Греції довго точилася суперечка між знаменитим лікарем з острова Коса - Гіппократом і не менш відомим афінським філософом і медиком Гелленом. Один вважав, що для лікування пораненого треба зробити йому кровопускання з вени, прилеглої до рани, а інший наполягав, що краще випустити кров з вени, яка лежить навпроти. До цієї полеміки також були втягнуті всі стани: духівництво, знать, військо, пересічні громадяни, селяни, ремісники. Держава розділилася на два табори: одні підтримували Гіппократа, інші - Гелле-на. Проте пізніше наукою було доведено, що кровопускання для пораненого як в одному, так і в другому варіанті є шкідливим і може призвести до смерті.
Щось подібне спостерігається зараз і в нашій країні. Приклад - недавно минуле обговорення законопроекту про Кабмін. На запитання: кого і як повинен представляти або призначати Президент, а кого - Кабінет Міністрів або парламент, намагалася дати відповідь уся Україна - представники різних гілок влади, Конституційний суд, відомі політики, політологи разом з пресою, телебаченням, радіомовленням. Проводилися обговорення мало не в усіх трудових колективах, опитування на вулицях і т. ін. Особисто мені це обговорення нагадує казку Андерсена, коли придворні короля, лакеї навперебій розхвалювали його нове вбрання, якого насправді не було на ньому, лише тому, що кравці--шахраї заявили, що той, хто не бачить плаття, не гідний посади.
Насправді, проблема, яка хвилює деяких високих чинів - хто кого і як призначає - щодо пересічних громадян є по суті псевдопроблемою. Людей хвилюють їхні доходи (зарплата, пенсії) і витрати (податки, видатки на бензин, продукти харчування, житлово-комунальні послуги тощо). Ось чим би зайнятися владі. Легко (готовий запропонувати відповідні законопроекти) розв'язати проблеми спекулятивного буму на нерухомість і землю і багато інших. І це треба робити. Робити речі корисні для людей. У той же час, зв'язку між податками, цінами і тим, хто представляє прем'єра - Президент або парламентська коаліція - немає. Більше того, КОГО і ЯК уміють призначати нинішні власті і опозиція - теж не секрет. Склад владних структур і депутатської опозиції - в наявності.
Інша справа, що для влади питання, пов'язані з призначенням - проблеми справжні. Адже від цього залежить доступ до розподілу ресурсів, виконання зобов'язань перед тими, хто її (сьогоднішню владу) привів, як говорять журналісти, до "керма". Зобов'язань перед певними вітчизняними олігархічними кругами, а можливо і ... перед іншими державами, їхніми спецслужбами, транснаціональними корпораціями. Проте, люди захлинаючись обговорюють саме те, що хвилює владу. І це не окремий епізод. Якщо подивитися уважно на всі політичні баталії (мали рацію римляни, які називали дві головні потреби народу: хліб і видовища), то можна побачити, що ми мимохіть, непомітно для себе, втягуємося в обговорення псевдопроблем, і забуваємо про власні проблеми. Яскравий тому приклад - зміни до Конституції. Далеко не ті зміни були нам потрібні.
Хто буде гетьманом?
Процес входження до Європи слід було б почати з приведення самої влади у відповідність до європейських стандартів. Якби мені довелося відповідати на запитання: "Що таке демократія по-українськи?", то можна було б відповісти так: "Це ситуація, коли в баталіях за те, хто призначатиме і розподілятиме - бере участь вся країна". Іншими словами, до того, що Кучма робив самостійно без зайвого розголосу, неокучмісти залучають усю країну. Ось і вся різниця. У всьому іншому - дежавю.
З кучмізмом ми асоціюємо безперервну боротьбу за владу, за владу розподіляти і призначати, а не за те, що, хто і як повинен робити для народу на тій або іншій посаді. Наприклад, ми вважаємо, що саме центральна влада і саме централізовано повинна врегулювати нові правила оплати житлово-комунальних послуг, а не ухилятися від відповідальності за рівень соціальної забезпеченості населення. Ці тарифи не мають знижувати рівень життя людей. Вирішення згаданих проблем є найважливішим індикатором соціальної політики держави, критерієм оцінки діяльності тих осіб, партій, яких народ обирав і привів до влади. За невирішення (небажаного для населення вирішення) відповідні особи повинні йти у відставку, а керівні партії виходити з парламенту або й сам парламент має бути розпущено. Але ні. Питання оплати за житлово-комунальні послуги вирішено високою урядовою владою тільки для себе. Високопосадовців звільнено від цієї оплати, в той час як вони займають квартири по 500 квадратних метрів. Вирішено раз і назавжди. За Єханурова хтось ставив питання про відміну цих апаратних пільг, але той, кажуть, відмахнувся - не до того було.
Люди, які боролися за прихід помаранчевої команди, виходили на вулиці за правду, справедливість і моральність саме у владі. А одержали як результат її роботи - з одного боку, скорочення термінів строкової служби в армії і невдалу спробу ліквідовувати ДАІ. Зате з другого - зростання кількості резиденцій, лавиноподібне збільшення допоміжного апарату, поява нових олігархів (згадаймо, як один з претендентів на президентську посаду охоче розказував про те, що ті, хто вступав на посади в адміністрацію Кучми, приїжджали на іржавих "Жигулях", а по деякім часі потрапляли до переліку найбагатших людей світу).
Команда, що прийшла до влади, за одкровеннями деяких її членів, повелася, мов загарбницька сила на скореній землі, побилася і розвалилася в боротьбі за те, хто буде гетьманом. А вже переможці, у кращих східних традиціях, наділяють себе, членів сім'ї, і близьких і найдальших родичів, свояків, кумів і друзів кріслами, портфелями тощо.
На жаль, владолюбство і любов до себе у владі не така вже безпечна річ. Розтринькуються і розтягуються колосальні кошти. А оскільки в нашому матеріальному світі нічого не
Loading...

 
 

Цікаве