WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Значення політичних комунікацій у здійсненні державного управління - Реферат

Значення політичних комунікацій у здійсненні державного управління - Реферат

використання, сприяють різноманітні форми комунікативного впливу, які використовуються у практиці державного управління, а саме:
o інформування - передача інформації (законодавчих актів, наказів, директив, настанов, розпоряджень, доручень тощо). Для того, щоб бути зрозумілою і, найголовніше, дійти до адресата, вона повинна відповідати конкретним правилам: бути чіткою, лаконічною, змістовною, доступною, зрозумілою; за формою подання - коректною і тактовною;
o пояснення - широке і всебічне тлумачення інформації з наведенням конкретних даних, роз'яснення з метою полегшення сприйняття інформації. У практиці управлінської діяльності використовують такі різновиди пояснення, як коментар, тлумачення, переказування і спрощення;
o переконання - вплив на свідомість, почуття, волю людей з метою формування в них свідомої участі у виконанні поставлених завдань. Основними психологічними засобами переконання є статус і авторитет того, хто переконує;
o поради і пропозиції - рекомендації щодо змісту й технології виконання поставлених завдань. Вони більш дієві тоді, коли надходять від людей компетентних.
У процесі політичної комунікації, як і в будь-яких видах спілкування, можливим є виникнення певних бар'єрів. Мова йде про комунікаційні труднощі, що можуть виникнути внаслідок певних причин.
По-перше, недостатнє розуміння зі сторони учасників комунікаційного процесу важливості тієї чи іншої інформації.
По-друге, недоліки в процесі побудови самої інформації, що часто проявляється в її неправильному розумінні. Такі ситуації можуть бути спричинені недостатньою переконливістю інформації; відсутністю акцентування на основному; складністю формулювання завдань; неправильною побудовою фраз та невдалим використанням слів, що може призвести до подвійного їх тлумачення; відсутністю конкретних вказівок щодо дій тощо.
По-третє, неадекватний психологічний настрій учасників комунікативного процесу (упередженість, негативне ставлення до джерела інформації, наявність певних стереотипів, відсутність зацікавлення тощо).
По-четверте, громіздкість структури комунікативного процесу й можливість перекручення інформаційного повідомлення на певному етапі його шляху до споживача.
По-п'яте, недосконалість системи "зворотного зв'язку".
Оптимальними методами подолання таких бар'єрів, на думку фахівців, є:
o доведення до об'єктів комунікації адекватної інформації з проблеми, яка потребує розв'язання (і іншому випадку пошук відповідей на поставлені запитання здійснюватиметься в тих джерелах, де достовірна інформація відсутня);
o використання пояснень і обґрунтування інформації, повідомлень; переконання виконавців у необхідності, актуальності, можливості виконання розпоряджень;
o дотримання принципів раціональної побудови інформації (чіткість, послідовність, логічність, простота, конкретність, дієвість);
o урахування соціально-психологічного клімату в установі, організації, суспільстві загалом;
o налагодження дієвого "зворотного зв'язку" для визначення рівня сприйняття інформації та виконання наказів і настанов.
Суттєва роль у процесі здійснення політичної комунікації належить владним PR-службам. Організація їх діяльності з метою забезпечення дієвих, ефективних комунікативних зв'язків повинна здійснюватися на основі міжнародно визнаних принципів інформаційної відкритості влади, а саме:
o презумпція доступності інформації (максимальне оприлюднення). Уся інформація про діяльність органів влади підлягає широкому оприлюдненню (за винятком тієї, що обмежена спеціальними нормативно-правовими актами);
o інформаційна відкритість - публікація і обов'язкове розповсюдження суспільно важливих документів, за винятком обґрунтованих обмежень;
o заохочення (стимулювання) відкритості урядових структур;
o обмеження сфери встановлених винятків щодо відмови в отриманні інформації, їх обґрунтування й сувора відповідальність за порушення правил надання потрібної інформації;
o пріоритет "громадського інтересу" - законодавчий захист можливості оприлюднення інформації, навіть якщо вона становить виняток (за наявності для цього достатніх підстав);
o безкоштовність надання інформації органами державної влади (за винятком тих послуг, які не передбачені чинним законодавством або потребують надмірних витрат);
o відкритість засідань органів державної влади та місцевого самоврядування для широкої громадськості [5].
Інформація про діяльність органів державної влади має також відповідати психологічним вимогам здійснення процесу масової комунікації: бути актуальною й оперативною; відзначатися достовірністю (на її основі громадяни, зацікавлені організації й установи можуть приймати ефективні рішення); бути достатньою (повною, всебічною, глибокою); за формою подачі відзначатися простотою, чіткістю; бути доступною для отримання, спрощеною щодо каналів передачі (безпосередньо від відправника).
Акції і заходи, які можуть бути використані службами зв'язків з громадськістю Верховної Ради України, Кабінету Міністрів, Секретаріату Президента, повинні, з одного боку, бути різноманітними за формою, з другого - цілеспрямованими щодо змісту. І основне - діяти комплексно, в одному напрямі.
Серед таких форм варто, передусім, назвати:
o спеціальні дні, тижні або навіть виділені конкретні години для інформування суспільства й організації системи "зворотного зв'язку";
o зустрічі, круглі столи, семінари, зібрання громадськості;
o публічні дебати, тематичні зустрічі;
o звіти про розв'язання проблем, публікування статистичних даних;
o оголошення результатів опитувань громадської думки, соціологічних досліджень;
o повідомлення, прес-конференції з нагоди важливих подій у житті та діяльності цих установ, певних посадових осіб;
o участь у громадських заходах;
o публічні слухання з важливих проблем суспільного життя;
o урочисті події, святкування державних, національних і релігійних свят.
Це неповний перелік можливих заходів. У кожному конкретному випадку слід виходити з реальних можливостей, доцільності, традицій.
Для реалізації ефективної комунікативної взаємодії різних гілок влади необхідні реальні умови і готовність до вільного обміну думками всіх суб'єктів державно-управлінського процесу; визнання закономірним і законним існування різних підходів, поглядів на проблеми, які є предметом обговорення, зокрема альтернативних, та толерантне ставлення до різних позицій та думок; наявність практики вільного вираження, поширення та захисту думок та поглядів; заохочення змагальності думок, пошук найбільш оптимальних і ефективних рішень; розвинена інформаційна інфраструктура органів державної влади (структури системно-інформаційного забезпечення банків даних і комунікацій, необхідних для їх діяльності); культура політичного діалогу.
Постановка цих завдань створює цілу низку проблем організаційного, нормативно-правового, соціокультурного, матеріально-технічного, технологічного характеру, які теж потребують свого вирішення.
Література
1. Бебик В. К проблеме коммуникации и ее функции в обществе // Персонал. - 2004. - № 3. - С. 28-33.
2. Пугачев В. П., Соловьев А. И. Введение в политологию. Учебн. пособ. - М., 1995.
3. Українське суспільство 1992-2006. Соціологічний моніторинг. - К.: Ін-т соціології НАН України, 2006.
4. Допіра А. І. Актуальне незнання як передумова сприймання та розуміння інформаційних повідомлень ЗМІ // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави. Матеріали Другої Всеукраїнської наукової конференції 13-14 листопада 1997 р. К., 1997.
5. Інформаційна відкритість української влади. - К., 2002
Loading...

 
 

Цікаве