WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове регулювання доступу до інформації в Україні - Реферат

Правове регулювання доступу до інформації в Україні - Реферат


Реферат на тему:
Правове регулювання доступу до інформації в Україні
?
Отримання документованих або публічно оголошених відомостей про події та явища, що відбуваються в суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі, є засобом участі фізичних та юридичних осіб у суспільних і державних справах. Саме тому суспільні відносини, що виникають з приводу одержання інформації, потребують правового регулювання. Особливо важливою є правова регламентація об'єктно-суб'єктного складу відносин з приводу доступу до інформації в умовах формування демократичної, правової держави в Україні, найвищою соціальною цінністю якої визнається людина. Підвищують актуальність питання правового регулювання доступу до інформації процеси розвитку інформаційних технологій, формування інформаційного суспільства.
У науці інформаційного права провідні дослідники аналізують питання змісту та ознак поняття "право на інформацію", практичної реалізації суб'єктивних інформаційних прав різними категоріями суб'єктів тощо. У своїх наукових працях зазначені і суміжні питання розкривають такі науковці: В. М. Брижко, М. С. Демкова, Р. А. Калюжний, Д. В. Колобанов, Л. В. Кузенко, Є. В. Петров, В. С. Цимбалюк, М. Я. Швець та інші. Питання доступу до різних видів інформації розглянено в аналітичних роботах певних громадсько-політичних об'єднань [11, 12]. У них здійснено аналіз матеріалів, які стосуються проблем правового регулювання доступу до публічної інформації, результати моніторингів за дотриманням центральними органами державної влади права громадян на одержання інформації на основі процедури інформаційного запиту та за функціонуванням веб-сторінок центральних органів державної влади, а також запровадження в Україні електронного урядування. Загальними завданнями статті визначаємо:
1) проаналізувати чинні норми вітчизняного права, які регламентують доступ до інформації;
2) розробити визначення поняття "доступ до інформації";
3) визначити об'єктно-суб'єктний склад правовідносин, що виникають з приводу реалізації доступу до інформації.
Першими країнами, у яких нормативно закріплено право на інформацію, були скандинавські країни: Швеція (конституційний Закон про свободу преси прийнято в 1766 р.), а потім через два століття Фінляндія (Закон 1951 р.). У 1966 р. був прийнятий Закон США про свободу інформації, у якому представлено нові інтерпретації і нові легітимні форми захисту свободи інформації. У 1970 р. аналогічні закони прийняті в Данії і Норвегії, у 1973 р. - в Австрії, у 1978 р. - у Франції і Нідерландах, 1982 р. - в Австралії, Новій Зеландії і Канаді, у 1990 р. - в Італії, у 1992 р. - в Угорщині, у 1993 р. - у Португалії, у 1994 р. - у Бельгії, у 1997 р. - в Ірландії і Таїланді, у 1998 р. - в Кореї й Ізраїлі, а 1999 р. - у Чеській Республіці і Японії, у 2001 р. - у Польщі [13, с. 68].
У нашій державі загальні засади реалізації права особи на доступ до інформації в усіх сферах суспільного і державного життя України закріплює Закон України "Про інформацію" [1], забезпечує ж громадянам України можливість для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення Закон України "Про звернення громадян" [2].
Основним засобом доступу до інформації Закон України "Про інформацію" визначає інформаційний запит [1, ст. 32]. Предметом інформаційного запиту Закон встановлює офіційні документи, письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадових осіб з певних питань. Тобто відомості про діяльність недержавних установ та організацій прямо не визнаються предметом інформаційного запиту. Складається враження, що відкрита інформація про діяльність недержавних інституцій не може надаватися за запитом. Однак, схожі документи та інформація не внесені до переліку таких, що не підлягають наданню для ознайомлення за запитами [1, ст. 37].
Опосередковано можливість отримати відомості учасникам інформаційних відносин (громадянам, юридичним особам або державі в особі її органів [1, ст. 42]) передбачена ст. 43 Закону України "Про інформацію", де зазначено, що "кожний учасник інформаційних відносин для забезпечення його прав, свобод і законних інтересів має право на одержання інформації про... те, що стосується його особисто" [1, ст. 43, абз. 2]. Крім того, можливість вільного одержання відомостей, необхідних громадянам України, юридичним особам і державним органам для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій, закріплено в ст. 9 Закону України "Про інформацію" [1, ст. 9, абз. 1]. Отже, цілком логічним було б розширення предмету інформаційного запиту, визначеного в Законі України "Про інформацію" через зміни редакції абзацу 3 ст. 32 цього Закону на таку: "Під запитом щодо надання письмової або усної інформації в цьому Законі розуміється звернення з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, їх посадових осіб з певних питань".
Відповідно до чинного законодавства України право на доступ до інформації гарантується:
обов'язком органів державної влади, а також органів місцевого і регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення;
створенням у державних органах спеціальних інформаційних служб або систем;
забезпеченням державою однакових прав і можливостей доступу до інформації всім учасникам інформаційних відносин;
контролем держави за режимом доступу до інформації з метою забезпечення додержання вимог законодавства про інформацію всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, недопущення необґрунтованого віднесення відомостей до категорії інформації з обмеженим доступом;
забороною обмеження права на одержання відкритої інформації;
встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію, зокрема за необґрунтовану відмову від надання відповідної інформації; надання інформації, що не відповідає дійсності; несвоєчасне надання інформації; навмисне приховування інформації тощо.
Проблематика юридичної відповідальності за порушення законодавства про доступ до інформації може бути предметом окремого дослідження. Зазначимо, що сьогодні районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді) повноважні розглядати справи про притягнення до адміністративної відповідальності осіб, винних у порушенні права на інформацію [5, ст. 212-3, 221].
Перейдемо до розкриття змісту поняття "доступ до інформації". Це поняття використовується в чинному законодавстві України, однак визначення його не розкрито. Натомість Закон України "Про захист інформації в автоматизованих системах" встановлює, що"доступ до інформації в системі - отримання користувачем можливості обробляти інформацію в системі" [4, ст. 1].
Закон України "Про інформацію" дає визначення поняття "режим доступу до інформації - це передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації" [1, ст. 28].
Закон України "Про державну таємницю" закріплює визначення поняття "доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної
Loading...

 
 

Цікаве