WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Cоціально-правова держава як головна передумови ефективної реалізації прав людини - Дипломна робота

Cоціально-правова держава як головна передумови ефективної реалізації прав людини - Дипломна робота

терміни "соціальна держава" і "правова держава" окремо. Це необхідно перед усім тому, що ці терміни мають різний державно-правовий зміст: правовадержава - це форма здійснення державної влади, що функціонує на основі права, а поняття соціальної держави відображає суть держави, тобто стійку загальну спрямованість діяльності, пов'язану із забезпеченням загально соціальних інтересів.
Конституція України хоч і використовує ці терміни разом, але відокремлює їх комою, тобто вважає ці поняття відносно самостійними, і формально-логічно їх не об'єднує.
Принципи правової держави - це основні засади її формування та функціонування.
Принцип верховенства правового закону - символізує найбільш важливі аспекти правової держави. По-перше, закріплюється пріоритет права щодо решти соціальних регуляторів. По-друге, встановлюється, що фактичним верховенством може володіти тільки позитивне право (те, що отримало своє формально-юридичне закріплення в законодавчих актах). По-третє, обстоюється думка, згідно з якою тільки правовий (тобто заснований на нормах і принципах права) закон буде мати найвищу юридичну силу.
Поділ влади як принцип правової держави припускає розмежування предметів ведення та розподіл повноважень між однорівневими органами держави (галузями державної влади). При цьому в основу взаємодії різних галузей влади покладено систему стримувань і противаг, які перешкоджають надмірному зосереджено владних повноважень в однієї посадової особи (або в одному державному органі). Основним завданням поділу влади є розподіл обсягу владних повноважень між приблизно рівними за "політичною значущістю" державними структурними, кожна з яких об'єктивно прагне до абсолютної влади, однак не маючи можливості таку владу одержати, не дає зробити цього і "конкурентам". Отже, за допомогою стримувань і противаг забезпечується баланс галузей влади.
Взаємна відповідальність держави й особи як принцип правової держави означає, що на практиці публичні інтереси держави та приватні інтереси конкретних індивідів подають як нерозривно пов'язані категорії, при цьому зневага до інтересів однієї зі сторін неминуче призводить до негативних наслідків і для іншшої сторони. У правовій державі складається дієвий юридичний механізм забезпечення балансу інтересів держави й особи, найважливішою складовою частиною якого є кореспондовані цим інтересам взаємні зобов'язання.
Важливими передумовами визначення держави соціальною є такі принципи:
- підтримка рівноваги між демократичними інститутами та сильною державною владою, планування і ринком, приватною та державною власністю, економічною ефективністю та соціальною справедливістю;
- соціальні зобов'язання та гарантованість з боку держави мінімальних життєвих можливостей, рівних можливостей для всіх громадян, людської гідності та відносної незалежності суспільних відносин та ін.
РОЗДІЛ 2. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ
2.1. Проблеми побудови соціально-правової держави в сфері прав людини
На межі тисячоліть гостро постає проблема переосмислення власної історії, причин поразок і перемог, втрат і досягнень. Виникає потреба пошуку нової моделі національного розвитку, визначення пріоритетів і прерогатив держави на найближче майбутнє. Це можливо зробити лише в контексті світових процесів, враховуючи історичний досвід інших країн, їхній соціально-економічний розквіт і добробут та своєрідні етапи модернізації суспільства.
У статті Ф.Фукуями "Кінець історії?" розглядаються проблеми, що мають загальнолюдський характер. Автор підкреслює, що у всесвітній історії відбуваються фундаментальні зміни. З'явилось багато публікацій, в яких проголошується кінець "холодній війні" та прихід миру. Ми є свідками боротьби лібералізму із більшовизмом та фашизмом, із новим марксизмом, що прагнули нас втягнути в апокаліпсис ядерної війни. В кінці XX сторіччя відбувається тріумф західної ліберальної демократії - "не кінець ідеології чи конвергенція капіталізму і соціалізму, а повна перемога економічного і політичного лібералізму" . Ідея лібералізму розповсюджується та стає популярною не лише в західному світі, адже їй не протиставляється інша життєздатна альтернатива. Тому Ф.Фукуяма відзначає універсалізацію західної ліберальної демократії як кінцеву форму правління. Чи справді це - кінець історії? "Лібералізм переміг тільки у сфері ідей, свідомості; в реальному матеріальному світі до перемоги ще далеко. Та є серйозні підстави вважати, що саме цей, ідеальний світ і визначить в кінцевому рахунку світ матеріальний" .
Сьогодні теорія лібералізму виражає магістральний шлях розвитку людського суспільства. Під ним розуміється рух всього людства від традиційних форм суспільства, в яких панують влада та ідеологія, до ліберальних. Головною суттю ліберального суспільства є людина як особа, її свобода, її гідність та права. Отже, зміст лібералізму розкривається через дві групи основних ідей: перші пов'язані з людиною; другі - з організацією суспільства. Щодо ідеї людини, то тут вихідні аксіоми лібералізму співпадають із філософськими засадами гуманізму. Людина повинна здійснювати вільний вибір, діяти та вирішувати з точки зору власних потреб та інтересів. Суспільство зобов'язано створювати умови для свободи кожної людини.
У людському суспільстві тенденції до розвитку, саморозвитку, гармонії можуть реалізуватись через головний елемент, що характеризує спільність розумних індивідів - свободу людини. Свобода людини має включати особисту відповідальність. Актуальним і сьогодні є вислів І.Канта, що "кожна людина шукає своє щастя на тім шляху, який їй здається найкращим, якщо тільки цим не приносить шкоди свободі іншій людині, яка прагне до подібної мети - свободи..." . Тут лібералізм і право співпадають по своїй суті.
В історії людства відбуваються глибинні зміни, будуються демократичні держави, формуються громадянські суспільства. Повноцінними рушіями історичного розвитку є окремі особистості. Вони усвідомили себе та своє місце у світовій історії. Хід суспільного розвитку в XIX-XX сторіччі засвідчує, що відбувається персоналістична революція в усіх сферах суспільного життя. Поволі все підпорядковується потребам та інтересам конкретної особистості. Критерієм суспільного прогресу стає особа, її добробут та індивідуальна свобода. Філософія, політика, економіка, наука, релігія, право, мистецтво стають персоналістичними. Тому такі тенденції характеризують і персоналістичність форм державної організації суспільства. Створюються можливості для самореалізації особи, її самоствердження та розкриття сутнісних сил. Це і є основним завданням соціально орієнтованої держави. Не боротися із особистістю, як це робилося віками, а співпрацювати з нею як з повноцінним партнером, здатним до творчого самовираження. Така держава із соціально орієнтованою економікою є водночас правовою. Правова держава відкидає свавілля, в ній закони виступають найвищими цінностями суспільного розвитку, найефективнішими
Loading...

 
 

Цікаве