WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Cоціально-правова держава як головна передумови ефективної реалізації прав людини - Дипломна робота

Cоціально-правова держава як головна передумови ефективної реалізації прав людини - Дипломна робота

Деякі можуть також проводити розслідування.
Нижче наводиться огляд діяльності договірних органів відповідно до їхніх конкретних мандатів. Хоча сім договірних органів представлені разом як погоджена система спостереження за договорами, треба в той же час відзначити, що кожний договірний орган являє собою незалежний комітет експертів, що має мандат на спостереження за виконанням конкретногодоговору. Хоча договірні органи продовжують роботу з координації своїх зусиль, відповідні процедури й практика можуть відрізнятися від комітету до комітету в результаті розходжень у мандаті кожного комітету згідно із відповідним договором й факультативним протоколом.
Основний мандат, загальний для всіх комітетів, складається в спостереженні за здійсненням відповідного договору шляхом розгляду доповідей, які представляють періодично держави-учасники відповідно до положень договору. У рамках цього основного мандата договірні органи розробили практичні форми роботи й процедури, які виявилися досить ефективними при аналізі ступеня дотримання державами своїх зобов'язань по договорах в області прав людини, сторонами яких вони є, і заохоченні подальшого здійснення цих зобов'язань. Нижче викладаються найважливіші загальні аспекти процедури розгляду доповідей держав договірними органами .
Крім свого зобов'язання виконувати основні положення договору, кожна держава-учасник також зобов'язаний представляти у відповідний договірний орган регулярні доповіді про дотримання прав.
Ідея спостереження за дотриманням прав людини за посередництвом розгляду доповідей уперше була висловлена в резолюції Економічної й Соціальної Ради 1956 року, у якій вона просила держави-членів Організації Об'єднаних Націй представляти періодичні доповіді про прогрес, досягнутий в області прав людини [E/Res/624 B (XXII), 1 серпня 1956 року]. З тих пор ця модель була використана в МКЛРД 1965 року, двох Міжнародних пактах 1966 року й кожної наступної основної міжнародної конвенції про права людини.
Для виконання зобов'язання з подання доповідей кожна держава-учасник, звичайно протягом одного року після набрання чинності договором відносно цієї держави (два роки у випадку КЕСКП і КПД), повинна представити всеосяжну первісну доповідь. Потім вона повинна періодично представляти доповіді відповідно до положень договору (звичайно кожні чотири роки або кожні п'ять років) про подальші заходи щодо виконання договору. У доповідях повинні бути перераховані юридичні, адміністративні й судові заходи, здійсненні відповідною державою для введення в дію положень договору, а також повинні вказуватися будь-які фактори або труднощі, що виникли при забезпеченні дотримання прав. Щоб домогтися належного складання доповідей, що дозволяє комітетам виконувати свою роботу, кожний договірний орган підготував керівні принципи відносно форми й змісту доповідей держав. Ці керівні принципи публікуються у зведеному документі (HRI/GEN/2), що регулярно оновляється. Договірні органи розглядають питання про підготовку єдиного проекту погоджених керівних принципів про подання доповідей відповідно до міжнародних договорів в області прав людини.
Держави-учасники повинні розглядати процес підготовки своїх доповідей для договірних органів не тільки як виконання свого міжнародного зобов'язання, але і як можливість оцінки стану справ в області захисту прав людини на території під їхньою юрисдикцією для цілей планування й здійснення відповідної політики. Процес підготовки доповідей надає кожній державі можливість:
а) провести всеосяжний огляд вжитих заходів для приведення національного законодавства й політики у відповідність до положень відповідних міжнародних договорів з прав людини, стороною яких воно є;
b) контролювати прогрес, досягнутий у справі заохочення реалізації прав, закріплених у договорах, у контексті заохочення прав людини в цілому;
с) виявляти проблеми й недоліки, що стосуються свого підходу до здійснення договорів;
d) оцінювати майбутні потреби й цілі для більш ефективного здійснення договорів;
е) планувати й розробляти відповідні стратегії для досягнення зазначених цілей.
Якщо дивитися на систему подання доповідей під цим кутом зору, то вона є важливим інструментом для оцінки державою того, що було зроблено й що ще має бути зроблене з метою заохочення й захисту прав людини в країні. Процес подання доповідей покликаний заохочувати участь населення на національному рівні, контроль громадськості за політикою уряду й конструктивні контакти із громадянським суспільством у дусі співробітництва й взаємоповаги з метою сприяння реалізації всіх прав, закріплених у відповідних конвенціях. Деякі держави включають у свої доповіді коментарі й критичні зауваження НУО; частина інших держав спочатку представляють свої доповіді на розгляд парламентів, а потім представляють їх Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для розгляду відповідним договірним органом.
3.3. Правозахисні механізми ООН
Інтерес Організації Об'єднаних Націй о заохочення і захисту прав людини та основних свобод пов'язаний безпосередньо з усвідомленням міжнародним співтовариством того, що "визнання гідності, яка властива всім членам людскої сім'ї, і рівних та невід'ємних прав є основою свободи, справедливості та загального миру", і прийняттям у результаті цього державами-членами Організації Об'єднаних Націй зобов'язань "сприяти співробітництву з Організацією Об'єднаних Націй у загальному поважанні і дотриманні прав людини і основних свобод".
Так, включення до цілей, перерахованих у Статуті Організації Об'єднаних Націй, здійснення міжнародного співробітництва "в заохоченні і розвитку поважання до прав людини і основних свобод для всіх, без різниці в расі, статі, мові і релігії в повній мірі відображає глибоку відданість творців Організації здійсненню прав людини, що є реакцією на страхіття другої світової війни. Досвід війни, дійсно, привів до поширеного переконання, що ефективний міжнародний захист прав людини є однією із важливих умов міжнародного миру і прогресу.
Проблеми прав людини і основних свобод фігурують у ряді статтей Статуту Організації Об'єднаних Націй. У преамбулі народи Об'єднаних Націй виражають свою рішучисть "знову утвердити віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особи, в рівноправність чоловіків та жінок і в рівність прав великих і малих націй". У словах "в заохоченні і розвитку поважання прав людини і основних свобод для всіх є деяка різниця зі статтею 1 про цілі і принципи Організаціі Об'єднаних Націй, зі статтею 13 про функції і повноваження Генеральної Асамблеї, зі статтею 62 про функції і повноваження Економічної і Соціальної Ради, а також зі статтею 76 про основні завдання Міжнародної системи опіки. Стаття 8 передбачає, що "Організація Об'єднаних Націй не встановлює ніяких обмежень стосовно прав чоловіків і жінок брати участь у будь-якій якості і в рівних умовах у її головних і допоміжних органах". Стаття 56 передбачає, що всі члени
Loading...

 
 

Цікаве