WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Cоціально-правова держава як головна передумови ефективної реалізації прав людини - Дипломна робота

Cоціально-правова держава як головна передумови ефективної реалізації прав людини - Дипломна робота

відповідність до стандартів цієї організації. Голова Комітету Міністрів Ради Європи Холдор Асгримсон і Генеральний секретар Ради Європи Вальтер Швимер у жовтні 1999 р. відвідали Україну з метою вивчення стану дотримання нею міжнародних зобов'язань. За підсумками цього візиту застосування санкцій було тимчасово відкладено. В зв'язку з подальшимневиконанням Україною цих зобов'язань Рада Європи в січні 2000 р. порушила процедуру призупинення прав і обов'язків членів української делегації в Парламентській Асамблеї, в тому числі стосовно права голосу під час її засідань.
Важливо також, щоб органи державної влади, які безпосередньо реалізують міжнародно-правові зобов'язання держави у разі виникнення колізій з національним законодавством дотримувались пріоритету норм міжнародного права. У цьому питанні Уповноважений з прав людини виходить із принципу примату міжнародного права, який закріплено у ст.27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, де зазначається, що "держава - учасниця Конвенції не може посилатися на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання нею договору".
У виступі Уповноваженого на першому засіданні Української асоціації міжнародного права в грудні 1999 р. було зазначено, що "примат норм міжнародного права має бути закріплено в Основному законі - Конституції України". Уповноважений вважає, що відсутність цього важливого міжнародного принципу в Конституції України ускладнює реальне дотримання міжнародних стандартів прав людини в нашій державі та негативно впливає на посадових осіб, які недостатньо обізнані з традицією їх безпосереднього застосування.
Зважаючи на наведене та з метою підвищення рівня реалізації міжнародних стандартів прав людини, Уповноважений вважає, що потрібно змінити частину першу ст. 9 Конституції України, встановивши норму про те, що "загальновизнані принципи і норми міжнародного права та чинні міжнародні договори України є складовою частиною правової системи України і в разі колізії міжнародно-правових зобов'язань України і норм закону застосовуються правила загальновизнаних принципів і норм міжнародного права".
З набуттям Україною незалежності було проголошено необхідність її побудови як правової держави, орієнтованої на загальнолюдські цінності. Це стало принциповим напрямом розвитку України на засадах демократичної держави і необхідною умовою входження України до світової та європейської спільноти .
Проте для того щоб Україна дійсно стала демократичною, соціальною і правовою державою, як це встановлено в Конституції України, потрібно, щоб людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека були не тільки проголошені найвищою соціальною цінністю, а й стали реальністю нашого життя. Правовий порядок в Україні необхідно реально підтримувати на засадах, відповідно до яких ніхто не міг би бути примушеним робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та місцевого самоврядування діяли б на підставі повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому відповідність національного законодавства міжнародним стандартам прав людини є необхідною умовою втілення в життя наведених конституційних норм. Під час зустрічі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з Прем'єр-міністром України 29 грудня 1999 р. було зазначено, що пріоритет прав і свобод людини і громадянина має стати стрижнем державної політики. Уповноважений привернула увагу, зокрема, до ролі уряду у приведенні українського законодавства в сфері прав людини у відповідність до її міжнародно-правових зобов'язань та реального забезпечення цих прав і свобод усіма державними органами та посадовими особами. Будь-яке недотримання цієї конституційної вимоги у світлі міжнародних зобов'язань України за будь-яких обставин має тягти за собою сувору відповідальність відповідних виконавчих структур.
Зміст закріплених у Основному законі прав і свобод людини свідчить, що в цілому він відповідає положенням Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та Факультативного протоколу до нього. Певною мірою цей комплекс прав узгоджується і з Конвенцією про захист прав і основних свобод людини 1950 р. та Першим протоколом, а також Протоколами №2, 4, 7, 11 до неї.
Все це дає підстави для висновку, що Україна змінює державний курс у напрямі переорієнтації всієї своєї правової системи: права і свободи людини і громадянина визнані невідчужуваними та непорушними (ст. 21 Конституції України). Утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані або обмежені, крім випадків, передбачених самою Конституцією.
Уповноважений з прав людини вважає за необхідне наголосити, що норми Конституції України є нормами прямої дії, і суди, як і інші державні органи, в процесі здійснення захисту прав і свобод людини зобов'язані забезпечити цю конституційну вимогу.
Відповідно до Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. А закріплені в чинних міжнародних договорах стандарти прав і свобод людини мають бути доведені до відома широких верств населення.
В Конституції України закріплено важливий конституційний принцип, згідно з яким встановлені в ній права і свободи людини і громадянина, не є вичерпними. Уповноважений вважає, що стандарти прав і свобод людини, що мають забезпечуватися в Україні, необхідно розширити, приєднавшись до низки універсальних та європейських конвенцій з прав людини, а також зняти застереження до вже ратифікованих Україною конвенцій.
До цього належать і існуючі зобов'язання України перед Радою Європи щодо приведення її чинного законодавства до стандартів Конвенції про захист прав і основних свобод людини. На жаль, у законі про ратифікацію цієї конвенції від 17 липня 1997 р. не визначено, які зміни необхідно внести до законодавства України. Міністерство юстиції, на яке було покладено це завдання до цього часу цю роботу не завершило. З метою прискорення виконання цього зобов'язання перед Радою Європи доцільно було б, щоб Верховна Ради України прийняла таку програму з визначенням строків і виконавців з одночасним створенням Урядом України міжвідомчої робочої групи для її впровадження.
При вступі до Ради Європи в 1995 р. Україна взяла на себе зобов'язання упродовж року прийняти рамковий закон про правову політику щодо захисту прав людини. Проте лише у травні 1998 р. Кабінет Міністрів України подав на розгляд Верховної Ради України проект Концепції державної правової політики захисту прав людини, який так і не було розглянуто парламентом.
Що стосується змісту цієї концепції, то, на думку Уповноваженого, вона має бути більш узгодженою з положеннями Загальної декларації прав людини, Міжнародними пактами про права людини, Конвенцією про захист прав і основних свобод людини та з іншими
Loading...

 
 

Цікаве