WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Cоціально-правова держава як головна передумови ефективної реалізації прав людини - Дипломна робота

Cоціально-правова держава як головна передумови ефективної реалізації прав людини - Дипломна робота

прав та інтересів суддів може призвести до підриву основних принципів судочинства та суттєво вплинути на права учасників процесу та розбудову правової держави. Сам по собі судовий спір між суддею та державою завдає не тільки шкоди авторитету судді, а й підриває довіру громадян до держави. Уряду України також необхідновишукати можливість невідкладного погашення фінансової заборгованості перед суддями.
Автор вважає, що суддя не повинен перейматися проблемами, пов'язаними з організаційним забезпеченням процесу (викликом сторін, свідків та інших учасників процесу, доставкою підсудних тощо). Розв'язанням цих проблем має опікуватись апарат суду. А щоб суддя не відповідав за діяльність чи бездіяльність апарату суду, апарат належить підпорядкувати не голові суду, а державній судовій адміністрації. Тоді голови судів більше не перейматимуться адміністративними питаннями, а тому не потраплятимуть у залежність ні від місцевої влади, ні від підприємців.
За всі проблеми в організації судового процесу відповідатиме виконавча влада, і при цьому вона не зможе впливати на вирішення судових справ. Апарат суду зобов'язаний дбати про належне технічне оснащення кабінетів, залів судових засідань, організацію ремонту приміщень, ведення діловодства і судової статистики, виклик учасників процесу, народних засідателів, конвоювання підсудних, фіксування судового процесу технічними засобами тощо.
Контроль за забезпеченням діяльності судів має здійснюватися органами суддівського самоврядування. Апарат суду повинен бути підзвітний голові та загальним зборам суддів відповідного суду.
Треба, врешті-решт, приділити значну увагу захисту прав самих суддів, адже порушення їх прав рикошетом відбивається на кожній людині, яка звернулася за захистом своїх прав до суду.
Автор вважає, що завданням подальшого розвитку правосуддя є реальне забезпечення верховенства права і права кожної людини на справедливий судовий розгляд незалежним і неупередженим судом. Відповідно до принципу верховенства права людина, її права визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Однак цей принцип не діятиме до того часу, поки він залишатиметься теоретичним постулатом і не реалізовуватиметься в судовій практиці. Подальший розвиток правосуддя в Україні має бути спрямований на повне забезпечення: доступності правосуддя, справедливої та прозорої судової процедури; професіоналізму, незалежності та неупередженості суддів та ефективності судового захисту. Вдосконалення судової системи в Україні має відбуватися лише спільними зусиллями усіх гілок влади, як законодавчої і виконавчої, так і судової .
РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ
3.1. Міжнародні стандарти в сфері реалізації прав людини
У Статуті Організації Об'єднаних Націй, прийнятому після Другої світової війни та повалення тоталітарних фашистських режимів, які звели нанівець права людини та навіть саме її існування, було проголошено, що однією з цілей діяльності ООН є міжнародне співробітництво для сприяння загальній повазі та дотриманню прав людини і основних свобод для всіх. Ще тоді Україна як одна з держав - засновниць ООН відповідно до ст. 55 Статуту ООН узяла на себе ці зобов'язання.
Для забезпечення проголошеної мети Генеральна Асамблея ООН прийняла 10 грудня 1948 р. Загальну декларацію прав людини, в якій уперше в історії було встановлено перелік основних прав і свобод людини, що підлягають дотриманню в усьому світі, а також було погоджено юридичний зміст цих прав і свобод та визначено легальні випадки допустимих їх обмежень. Загальна декларація була прийнята у формі резолюції Генеральної Асамблеї ООН і тому мала на той час рекомендаційний характер. На її основі ООН підготувала і в 1966 р. відкрила для підписання та ратифікації Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, які було ратифіковано Україною в 1973 р. Понад сто країн світу ратифікували кожен із цих пактів. Завдяки міжнародному визнанню норм Загальної декларації в конституціях більше 120 країн світу перелік, зміст і допустимі обмеження прав і свобод, які містяться в Декларації, перетворилися на загальновизнані звичаєві норми міжнародного права, тобто на міжнародні стандарти прав людини, яких мають дотримуватися всі країни світу. на Всесвітній конференції з прав людини (Відень, 1993 р.) представники 171 держави, в тому числі й України, підтвердили універсальність та загальнообов'язковість міжнародних стандартів прав людини і наголосили, що їх виконання є важливим чинником існування демократичного суспільства в будь-якій країні.
Загальне визнання міжнародних стандартів обумовлює зобов'язання всіх держав світу погодитись на міжнародний контроль за додержанням цих стандартів у національній правовій системі. Крім того, відповідно до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та Факультативного протоколу до нього 1966 р., Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 р., Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1965 р., Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р., Конвенції про права дитини 1989 р., Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання 1984 р. Україна, ратифікувавши їх, взяла на себе зобов'язання надавати конвенційним органам доповіді про дотримання прав і свобод, передбачених цими конвенціями, і виконувати зауваження цих органів, а також брати участь у інших формах міжнародного контролю.
Крім того, приєднавшись до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Україна взяла на себе зобов'язання щодо імплементації цього документа в національне законодавство. Особливістю цієї конвенції є встановлення механізму міжнародного контролю, найважливішим елементом якого є діяльність Європейського суду з прав людини, який розглядає заяви будь-яких осіб, неурядових організацій або груп осіб про порушення положень конвенції або Протоколів до неї. Держави - учасниці конвенції зобов'язались ніяким чином не перешкоджати ефективному здійсненню цього права.
Особливі форми міжнародного контролю передбачено Європейською конвенцією про запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню 1987 р., яку Україна ратифікувала 5 травня 1997 р. Відповідно до цієї конвенції діє Європейський комітет про запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню. У ньому працюють представники всіх держав-учасниць, у тому числі й України. Комітет проводить інспекції на місцях на предмет дотримання конвенції усіма державами-учасницями і відповідно до наслідків інспекцій готує доповідь про стан дотримання конвенції, яку в конфіденційному порядку надає уряду держави, в якій відбулася інспекція. Уряд повинен вжити необхідних заходів щодо викорінення зазначених
Loading...

 
 

Цікаве