WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Cоціально-правова держава як головна передумови ефективної реалізації прав людини - Дипломна робота

Cоціально-правова держава як головна передумови ефективної реалізації прав людини - Дипломна робота

кількості справ і матеріалів, що надходять для розгляду до судів загальної юрисдикції.
Зростання кількості справ, з одного боку, свідчить, що зростає довіра до судової гілки влади. Але тільки кількісні показники не можуть братися за основу при дослідженні ефективності діяльності суду тастану реалізації права на справедливий та неупереджений суд. Також важливе співвідношення кількості та якості розгляду судами справ. Бо за кожною з мільйонів судових справ стоїть доля, права і інтереси конкретної людини.
Автор переконаний, що судова процедура може вважатися справедливою та забезпечить якісне відправлення правосуддя лише тоді, коли спрямована на забезпечення верховенства права та заснована на засадах законності, рівності учасників процесу перед законом і судом, змагальності, гласності й відкритості. Правосудність судового рішення гарантується згодою з ним сторін, а також правом на оскарження та перегляд рішення в суді вищої інстанції. Правила судочинства не повинні бути обтяжені зайвими формальностями. Будь-які обмеження цих засад свідчать про порушення прав та свобод людини.
Основними причинами низького рівня правосуддя у кримінальних справах є порушення вимог кримінально-процесуального законодавства при розгляді справ, прийняття до провадження справ, у яких органи досудового слідства неналежним чином провели слідство, а іноді й низький професіоналізм та недостатнє почуття відповідальності суддів за правильне вирішення справ.
Однією з ознак якості судочинства є наявність чи відсутність скасованих та змінених судових рішень. Неповнота досудового та судового слідства, суттєві помилки в дослідженні та юридичній кваліфікації злочинів, неправильна оцінка доказів, неправильне застосування, а іноді незнання кримінального законодавства, неуважність, поверховість при вивченні справ і розгляді їх, призначення покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину - це далеко не повний перелік причин скасування і зміни вироків.
Проте в Україні, як свідчить судова статистика, останніми роками майже кожна п'ятнадцята справа повертається судом прокуророві для усунення суттєвих порушень закону (ст. 2491 КПК України) та на додаткове розслідування. Крім того, зростає кількість справ, які апеляційна та касаційна інстанції повернули на додаткове розслідування після скасування вироків.
На думку автора, повертаючи за власною ініціативою справу на додаткове розслідування, суд тим самим ініціює продовження слідчої діяльності з обґрунтування обвинувачення, сприяє "підгонці доказів", тобто фактично виконує функцію обвинувачення, тим самим порушуючи вимоги Конституції України щодо принципу змагальності та презумпції невинуватості. Така безпринципність суддів стимулює безвідповідальне ставлення слідчих до своїхобов'язків, які мають гарантовану можливість через певний час виправити недоліки в роботі без істотних для себе наслідків.
Автор переконаний, що інститут додаткового розслідування має бути законодавцем вилучений з Кримінально-процесуального кодексу України як такий, що суперечить основним принципам судочинства, а також призводить до брутального порушення права людини на належний і своєчасний розгляд справи.
Повернення справи на додаткове розслідування також є суттєвим чинником, який негативно впливає на кількість винесених судами виправдувальних вироків.
Водночас у судовій практиці є досить багато прикладів, коли вищестоящою судовою інстанцією закриваються справи за відсутністю складу злочину стосовно осіб, які засуджені до тривалих строків позбавлення волі.
Деякі суди, попри погіршення якості розслідування кримінальних справ, недостатньо реагують на виявлені недоліки постановленням окремих ухвал.
Автор переконаний, що відсутність гострого реагування суддів на порушення законодавства під час досудового слідства, у тому числі щодо застосування до підозрюваних з метою отримання доказів тортур, та безпідставне направлення справ на додаткове розслідування є насамперед наслідком існування хибної кругової поруки і корпоративної солідарності суддів і працівників правоохоронних органів.
Не менш вагомим фактором, який впливає на якість судочинства, є правильність призначення судами мір кримінального покарання. Це в свою чергу пов'язано насамперед з його гуманізацією. З прийняттям нового Кримінального кодексу України суди отримали можливість більш диференційовано підходити до цього питання.
Проте, як свідчить аналіз, гуманізація кримінального покарання, зокрема, через застосування судами покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, відбувається дуже повільно.
Необхідно зазначити, що суди, хоч і не так активно, як хотілося б, стали призначати передбачені у Кримінальному кодексі України нові види покарання, зокрема арешт, обмеження волі, громадські роботи, але їх частка серед усіх видів покарань залишилася незначною.
Водночас відбулося зменшення застосування судами виправних робіт та штрафу. Це пояснюється відсутністю коштів у багатьох засуджених для сплати штрафних санкцій, невиплатою заробітної плати працюючим та безробіттям значної кількості громадян тощо .
Автор вважає, що гуманізація покарання має відбуватися і надалі, оскільки засудження до позбавлення волі далеко не завжди є адекватним покаранням вчиненому злочину. До речі, про це свідчить досвід інших країн у цьому питанні, це світові тенденції.
Останнім часом у багатьох європейських країнах (Велика Британія, Франція, Німеччина та інші) дедалі більшого поширення набуває ідея відновлювального правосуддя, яка серед іншого передбачає можливість припинення кримінального переслідування на підставі примирення потерпілого з обвинуваченим. Найбільш ефективною формою відновлювального правосуддя є медіація (посередництво), що полягає в досягненні за участі підготовленого посередника примирення потерпілого з правопорушником, який визнав факт вчинення ним злочинного діяння. Справа передається для проведення процедури медіації прокурором або судом за взаємною згодою жертви та обвинуваченого. У разі медіації потерпілий може розраховувати на відшкодування шкоди та залагодження негативного емоційного стану, заподіяного злочином, обвинувачений - на звільнення від кримінальної відповідальності або пом'якшення покарання.
Автор вважає, що успішна медіація сприяє переосмисленню обвинуваченим своєї поведінки, і держава повинна бути зацікавлена в примиренні, оскільки це суттєво знижує затрати ресурсів і часу на розгляд і вирішення справи. Тому інститут медіації необхідно запроваджувати у кримінальному процесі.
Результати проведеного моніторингу стану дотримання права на своєчасний розгляд справи засвідчують, що судова тяганина останніми роками набула масового характеру і стала звичайним явищем у діяльності судів.
Однією з причин судової тяганини є відкладення розгляду справ у зв'язку з неявкою прокурора на процес. Непоодинокими є також випадки, коли через неявку прокурора для участі у розгляді справи громадяни тривалий час не
Loading...

 
 

Цікаве