WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Cоціально-правова держава як головна передумови ефективної реалізації прав людини - Дипломна робота

Cоціально-правова держава як головна передумови ефективної реалізації прав людини - Дипломна робота

діяльності. Сьогодні найефективнішою є саме така держава, так як максимально задовольняє потреби людини, цінує її як особистість, гарантує їй права, свободи і національну самобутність. Така держава законодавчо закріплює принципи громадянського суспільства, тобто відображає в юридичному плані його основні засади.
Правова держава складається як результат реформ - економічних, політичних, правових та реальної зміни характеру взаємовідносин між суспільством, державою, особою. Так, громадянське суспільство, дотримуючись правових норм, виступає за легітимізацію, законність усіх процесів і у суспільстві, і у державі. Вони поєднані через фундаментальну властивість - юридичну та соціальну захищеність особистості. Саме правова гуманістична держава - практичний інструмент забезпечення і захисту здоров'я, честі, гідності, свободи особистості, засіб боротьби із бюрократією, форма реалізації самоуправління і народовладдя.
Глибинні зміни в історичному розвитку сучасності спричинили появу ще одного суб'єкта - громадянського суспільства. Саме громадянське суспільство стверджує демократичні засади, гуманістичні принципи і цінності у стосунках між різними спільнотами. Воно довело свою цінність і для особи, і для суспільства. На даний час - це найоптимальніша форма суспільної організації, яка наділена гуманістичними та демократичними рисами. Як історично сформоване утворення, воно - середовище існування та активної діяльності людини, що надає гарантії для її захищеності і стабільності. Таке суспільство незалежне від держави, але взаємодіє із нею, утворює розвинуті правові відносини. "Громадянське суспільство - це середовище активного і вільного функціонування особи. Його мета - забезпечити людині гідний життєвий рівень, що передбачає матеріальний добробут, соціальну захищеність, політичну безпеку" . У громадянському суспільстві громадяни з власної ініціативи покращують життя. Вони відстоюють свободи, права, що сприяють їхній самореалізації.
Сучасне українське суспільство, звільняючись від патерналістської опіки держави, стоїть перед проблемою самостійного пошуку шляхів розвитку. Тому потрібно переоцінювати нові теоретичні засади, що спрямовували б прогрес суспільства. Новою концепцією суспільного розвитку, що виправдала себе у Західній Європі, стала побудова громадянського суспільства. Більшість дослідників стверджують, що саме відсутність громадянського суспільства в Україні зумовлює бюрократичний і важкий шлях побудови правової держави. Ті народи, які сформували добре структуроване, зріле, життєздатне громадянське суспільство, вже давно зуміли збудувати демократичні правові держави.
Постійний економічний спад, політична нестабільність, відсутність сформованих структур громадянського суспільства у нашій державі негативно позначаються на соціально-політичній активності та ініціативі населення. Відмічається низька правова культура людей, незнання своїх прав та обов'язків, юридична неосвіченість, втрата почуття людської гідності, байдужість до політичних процесів. Такі суспільні негаразди стають звичними перешкодами на шляху побудови громадянського суспільства та реалізації основної мети - благополуччя людей. Мабуть, це загальна проблема країн, що прагнуть позбутися залишків тоталітарного режиму, сформувати якісно нові відносини, структуру та механізми функціонування суспільства. Складність становища України полягає у тому, що вона одночасно вирішує дві фундаментальні проблеми. Першу - відродження і зміцнення власної державності, забезпечення реального суверенітету та гідного місця у світовому співтоваристві. Другу - перехід до якісно іншої, нової форми соціально-політичної, економічної організації суспільства, модернізації його основ. Стабільність і майбутнє України залежить від успіху в обох напрямках. Отримання незалежності стало лише початком, першим кроком на шляху розв'язання наболілих питань багатовікової історії українців.
Суперечливість та неоднозначність трансформаційних процесів в усіх царинах українського буття примушують нас до поглибленого системного аналізу різноманітних суспільно-політичних явищ, які мають місце на протязі останніх років. Куди рухається наша держава? З чим пов'язані наші негаразди та кризові явища? Набридле пояснення про протистояння комуністів і демократів, реформаторів і консерваторів звучить вже як сарказм. Тим паче, що при нинішній ідеологічній мімікрії окремих персоналій навіть фахівці інколи не можуть відповісти на питання про ідеологічну орієнтацію того чи іншого відомого політика на даний політичний момент. Суто ідеологічне пояснення всього, що відбувається у пострадянських країнах, давно вже не спрацьовує навіть на рівні масової свідомості.
Саме теорія модернізації суспільства дає змогу відповісти на всі ці питання, благополучно оминаючи пороги надмірної заідеологізованості та політичної заангажованості. Поняття модернізації є більш універсальним, воно має чітко виражений культурологічний відтінок. Політична модернізація - процес поширення демократичних цінностей і норм, властивих розвиненим країнам світу. Формування політичних інститутів та структур громадянського суспільства має своїм змістом також раціоналізацію державної влади, забезпечення її ефективності.
Однією із найактуальніших проблем політичної модернізації є забезпечення стабільності в Україні. Треба зазначити, що перехід від одних державно-політичних форм до інших, структурні зміни у відносинах власності, у свідомості та самосвідомості великих верств населення супроводжуються, як правило, конфронтацією ідеологій і політичних сил, явищами соціальної поляризації і напруги. Країни, що переживають радикальні трансформаційні процеси, можуть бути лише умовно стабільними.
2.2. Уповноважений ВРУ з прав людини
Історичний досвід держав був значною мірою врахований при запровадженні інституції омбудсмана в Україні. В Конституції України в ст.101 передбачено створення нового конституційного органу - Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини для здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина (Додаток А). Ст.55 Конституції нашої країни проголошує право кожного звертатися до Уповноваженого з прав людини за захистом своїх прав. Включення цієї норми до статті Конституції, яка передбачає основні правові механізми захисту прав і свобод людини, свідчить про конституційне значення діяльності Уповноваженого по контролю за дотриманням прав і свобод людини в Україні. Уповноважений з прав людини є невід'ємним елементом конституційної системи захисту прав і свобод людини і громадянина, яка включає в себе в першу чергу систему судів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та міжнародні судові та інші органи, членом або учасницею яких є Україна.
При розробці української моделі Уповноваженого з прав людини враховувались національні правові та культурні традиції, особливості системи державної влади в Україні, а також досвід функціонування
Loading...

 
 

Цікаве