WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Загальні питання гармонізації - Реферат

Загальні питання гармонізації - Реферат

багатосторонніх угод, укладених у рамках Організації Об'єднаних Націй, Співдружності Незалежних Держав, Ради Європи, Організації Чорноморського економічного співробітництва,Організації з питань безпеки та співробітництва в Європі та інших міждержавних об'єднань. Зокрема, Верховна Рада України І скликання затвердила 24 такі угоди (у перший рік діяльності - 1, у другий - 8, у третій - 15), ІІ - 73 (у перший рік діяльності - 11, у другий - 19, у третій - 22,
у четвертий - 21), а ІІІ скликання - 112 (відповідно 15, 44, 26, 27). Це свідчить про серйозну ратифікаційну роботу парламенту нашої держави, що дає можливість розглядати міжнародні договори не лише як джерело міжнародного права, а й як джерело права України. Але щоб міжнародні договори стали реальною складовою системи законодавства України, необхідно докласти чимало зусиль для належного узгодження їх з даною системою. Основну роль у вирішенні цього завдання має відіграти вищеназваний Закон "Про міжнародні договори України". Аналіз його з позицій сьогодення свідчить, що він потребує вдосконалення. У зв'язку з цим 26 грудня 2002 р. Верховна Рада України прийняла його нову редакцію.
Не менш важливим у загальнотеоретичному плані є також питання про набуття чинності міжнародними договорами з участю нашої держави, особливо тими, що визначають систему прав та обов'язків людини і громадянина. Вище зазначалося, що відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства нашої держави. З цього випливає, що на них повинен поширюватися той самий порядок набуття чинності, як і на закони та інші нормативно-правові акти України. Даний порядок закріплений у ст. 57 Основного Закону, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права й обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, не є чинними. Отже, як у такому випадку розглядати чинність міжнародно-правових договорів, зокрема ратифікованих Верховною Радою України, якщо вони у належний спосіб не доведені до відома громадян нашої держави? Адже ще у 1993 р. Законом України "Про міжнародні договори України" встановлено, що вони повинні публікуватись у "Відомостях Верховної Ради України", парламентській газеті "Голос України" та "Зібранні діючих міжнародних договорів України", чиє видання мало забезпечити Міністерство закордонних справ України. Але, як не прикро, ця вимога названого Закону тривалий час практично не виконувалась, через що міжнародні договори належно не оприлюднені.
Крім того, варто звернути увагу на те, що під час подання до Верховної Ради України на ратифікацію міжнародних договорів не подаються одночасно, як того вимагає вказаний Закон (п. 8 ст. 7), проекти законів про ратифікацію та зміни до законодавчих актів, які повинні забезпечувати гармонізацію національного законодавства нашої держави з міжнародним правом. І це слід належним чином визначити в законопроекті про регламент Верховної Ради України.
У процесі гармонізації національного законодавства з міжнародним правом не можна не враховувати ту обставину, що система останнього поділяється на публічне та приватне право, властиві їм галузі, правові інститути та норми. Безумовно, це викликає певні труднощі, якщо брати до уваги, що подібного чіткого поділу як законодавчої, так і правової системи у нашій та ряді інших європейських держав не існує, хоча в юридичній науці вже є певні теоретичні розробки зазначеного питання. Звичайно, при його вирішенні не потрібен поспіх. Адже практично неможливо автоматично поділити правову систему будь-якої країни на публічне та приватне право. Це особливо стосується тих держав, де зародження, розвиток і становлення правових систем відбувалися за характерних саме для цих держав історичних, національних умов, які не передбачали, а то й не могли передбачити (наприклад, враховуючи особливості розвитку соціально-економічних систем конкретних країн) поділу національного права на публічне та приватне. Тому виникає необхідність здійснення ґрунтовних досліджень зазначеної проблеми як на рівні національної, так і на рівні міжнародної правової науки.
Досить непростим, з нашої точки зору, є і питання практичної реалізації норм і принципів міжнародного права, які стали частиною національних правових систем. Усі знають, що практично в усіх державах реалізація норм матеріального права будь-якої галузі забезпечується, як правило, розвитком відповідних процесуальних галузей, їх норм. Наприклад, відомо, що цивільне, кримінальне, адміністративне та деякі інші галузі права кореспондують з відповідними процесуальними галузями (цивільно-процесуальним, кримінально-процесуальним, адміністративно-процесуальним правом тощо). Якщо вести мову про міжнародне право, то його норми та принципи не завжди реалізуються через відповідні процесуальні норми. У ряді випадків їх просто немає. Що роблять у такому разі держави, зокрема Україна? Їх законодавчі органи вимушені спеціально розробляти і впроваджувати у національне законодавство або пристосовувати до нього певні існуючі процесуальні норми, які забезпечували б реалізацію норм і принципів міжнародних договорів, що стали частиною правової системи конкретної країни. Отже, наявність процесуального механізму реалізації міжнародних принципів і норм слід також ураховувати під час розв'язання загальних проблем гармонізації законодавства з міжнародно-правовою системою. І це, як нам уявляється, є досить значущою проблемою, на яку повинна бути звернута увага вчених-юристів, зокрема нашої держави.
Безумовно, з'ясування і практичне вирішення проблем гармонізації законодавства України з міжнародним правом є одним із важливих завдань не лише Верховної Ради України, а й інших державних органів, їх посадових осіб, наукових установ, учених. Слід зрозуміти, що побудувати досконалу національну законодавчу систему без урахування міжнародного права сьогодні практично не може жодна держава, тому що немає такої, яка б не здійснювала тією чи іншою мірою міжнародне співробітництво. Ось чому від рівня узгодженості національних правових систем з міжнародним правом багато в чому залежать рівень міжнародного співробітництва будь-якої держави світу та її авторитет.
Література
1. Міжнародне співробітництво України у правовій сфері.- Харків: Фоліо, 1975.- 408с.
2. Наукові праці Одеської національної юридичної академії.- Одеса: Юридична література, 2002.- 324с.
3. Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні.- Львів: ЛНУ, 2002.- 312с.
4. Дахно Іван Іванович Міжнародне економічне право.- К.: МАУП, 2000.- 158с.
5. Міжнародне право в схемах і таблицях: Навчальний посібник(для студентів юридичного факультету)/ Укладач Бичківський О.П.- Запоріжжя: ЗДУ, 2002.- 210с.- 9.58
Loading...

 
 

Цікаве