WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Загальні питання гармонізації - Реферат

Загальні питання гармонізації - Реферат


Реферат на тему:
Загальні питання гармонізації
?
армонізація національного законодавства будь-якої країни з міжнародним правом, зокрема економічним, передбачає узгодження їх змісту. Розглядаючи питання гармонізації законодавства України з міжнародним економічним правом, передусім необхідно мати на увазі, що воно є частиною міжнародного права, а це обумовлює потребу аналізу загальних проблем, пов'язаних із названою гармонізацією. Загальні підходи, властиві гармонізації права будь-якої країни з міжнародним, характерні і для гармонізації міжнародного економічного та інших галузей міжнародного права.
Насамперед слід зазначити, що сьогодні у світі практично не існує держав, які б, здійснюючи свою внутрішню та зовнішню політику, не співробітничали з іншими державами безпосередньо або через відповідні міжнародні організації. Це, у свою чергу, вимагає від кожної з них виваженості порівняння своїх дій з діями інших держав, а коли потрібно, то й узгодження їх прийняттям спільних оптимальних рішень. Нині практично всі держави розуміють, що саме так, на основі їх рівноправного співробітництва та мирного співіснування можна досягти не лише загального всесвітнього прогресу, а й відповідного розвитку кожної з держав. Саме такий підхід до організації відносин з іншими державами юридично визначений Конституцією України, Декларацією про державний суверенітет України, Законом України "Про міжнародні договори України" від 22 грудня 1993 р. та іншими нормативно-правовими актами.
Створення та розвиток національної правової основи міжнародного співробітництва - один із чинників, який сприяв визнанню України, встановленню з нею дипломатичних відносин біля 160 держав світу. Вона співпрацює нині більше ніж із 100 міжнародними організаціями. Це дає можливість нашій країні не тільки успішно співробітничати з державами світу в різних напрямах, а й відігравати вагому роль у забезпеченні миру і безпеки на Землі.
Одночасно варто зауважити, що можна було б мати і більш значущі результати щодо цього, якби своєчасно визначалися і належним чином вирішувалися проблеми, пов'язані з активізацією діяльності України у міжнародному співробітництві.
Однією з них, до того ж досить важливою, є проблема гармонізації законодавства України з міжнародним правом. Зрозуміло, що від ступеня відповідності національного законодавства будь-якої держави правовим міжнародним стандартам багато в чому залежить ефективність її міжнародного співробітництва з іншими державами та міжнародними організаціями. Навіть вступ до окремих міжнародних організацій, зокрема Європейського Союзу (сьогодні багато держав світу бажають стати його членами, Україна теж активно діє в цьому напрямі), залежить поряд з іншим від того, наскільки та чи інша країна готова сприйняти інтеграційне законодавство цієї міжнародної організації.
Досліджуючи питання гармонізації національного законодавства з міжнародним правом, головне - методологічно правильно визначити механізм їх розв'язання. Оптимальним варіантом, як нам здається, має бути приведення норм конституції будь-якої країни до міжнародних стандартів. Це надзвичайно важливо, якщо взяти до уваги, що конституція є основою, правовим фундаментом розвитку національного законодавства. Цілком зрозуміло, що від того, наскільки повно в ній будуть враховані норми і принципи міжнародного права, настільки повно буде відображено їх у національному законодавстві, яке покликане розвивати конституційні положення. Отже, є всі підстави розглядати норми та принципи міжнародного права як правотворчий чинник розвитку конституційного та інших галузей законодавства.
Наступним, на нашу думку, досить вагомим методологічним принципом гармонізації законодавства нашої держави з міжнародним правом є положення ст. 9 Конституції України, де записано: "Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України". Реалізація цього конституційного положення дає можливість постійно розширювати межі національного законодавства України, збагачувати його за рахунок норм і принципів міжнародного права, які конкретизовані, уніфіковані та закріплені у міжнародних договорах і віддзеркалюють правові надбання світової цивілізації. Безумовно, це значною мірою сприяє поступовому зближенню національного законодавства нашої держави з міжнародною правовою системою, ліквідації існуючих між ними суперечностей. А якщо взяти до уваги, що в цьому напрямку діють й інші держави світу, то можна дійти висновку, що міжнародне право стає своєрідним "спільним знаменником", який об'єднує всі національні правові системи.
Таким чином, через втілення в законодавстві України норм і принципів міжнародного права наша держава практично гармонізує свою правову систему не лише з міжнародно-правовою системою, а й з національними правовими системами держав світу. За роки незалежності нашої держави її органами державної влади укладено понад 2 тис. міжнародних (міждержавних, міжурядових та міжвідомчих) договорів. Участь Верховної Ради України у цьому процесі регламентовано п. 32 ст. 85 Конституції України, згідно з яким вищий законодавчий орган нашої держави уповноважений надавати згоду на їх обов'язковість. Реалізуючи свої конституційні повноваження, парламент України ратифікував або дав згоду на приєднання до 580 міжнародно-правових актів з питань розширення та активізації міжнародних політичних і зовнішньоекономічних зв'язків нашої держави, отримання міжнародних позик і кредитів, захисту прав і свобод людини і громадянина, діяльності України в рамках міждержавних організацій,
направлення підрозділів Збройних сил України до іншої держави чи допуску підрозділів збройних сил інших держав на територію України тощо.
Зокрема, Верховна Рада України ратифікувала 41 міжнародний договір України про дружбу, взаємну допомогу та співробітництво з іншими державами, 49 договорів, спрямованих на встановлення, розвиток та поглиблення співпраці нашої держави з країнами світу в галузі економіки та торгівлі, 34 - на взаємодію України з міжнародними фінансовими організаціями, 44 - на уникнення подвійного оподаткування, 37 - на заохочення та взаємний захист інвестицій, 17 - на введення режиму вільної торгівлі, 15 - на регулювання міжнародних перевезень пасажирів та вантажів.
Ратифікаційна діяльність парламенту України має тенденцію до зростання. Якщо Верховною Радою України І скликання було ратифіковано 52 міжнародні договори (у перший рік її діяльності - 2, у другий - 22, у третій - 28), то парламентом ІІ скликання - вже 241 (у перший рік його функціонування - 25, у другий - 73, у третій - 80, у четвертий - 63), а ІІІ скликання - 287 (відповідно 55, 101, 49, 82).
Разом з тим вищий законодавчий орган України ратифікував або надав згоду на приєднання до 209
Loading...

 
 

Цікаве