WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Загальна характеристика законодавства, що регулює спори у сфері зовнішньоекономічної діяльності - Реферат

Загальна характеристика законодавства, що регулює спори у сфері зовнішньоекономічної діяльності - Реферат


Реферат на тему:
Загальна характеристика законодавства, що регулює спори у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
У процесі зовнішньоекономічної діяльності між суб'єктами, які її здійснюють, можуть виникати різного роду спори. Вони потребують свого розгляду і розв'язання відповідно до чинного законодавства. Велике значення має при цьому створення відповідних міжнародно-правових та національних засад про регулювання розгляду спорів, що виникають у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Як відомо, в Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі, який був підписаний 1 серпня 1975 р. у Гельсінкі, значне місце відводилося питанням розгляду міжнародних спорів і, зокрема, через використання арбітражу. Цьому було відведено окремий підрозділ Заключного акту "Співробітництво в галузі економіки, науки і техніки і навколишнього середовища. Торгівля. Арбітраж". У ньому наголошувалося, що швидке і справедливе вирішення спорів, які виникають із комерційних угод у сфері торгівлі і обміну послугами, а також із контрактів у галузі промислового виробництва, сприяє розширенню торгівлі і співробітництву, а арбітраж є одним із зручних способів вирішення спорів. На Нараді було рекомендовано організаціям, підприємствам і фірмам країн-учасниць передбачати арбітражні застереження в контрактах або спеціальних угодах, а також проведення арбітражу на основі взаємоузгодженого регламенту. Крім того, було рекомендовано не перешкоджати проведенню арбітражу третій країні, з урахуванням діючих, міждержавних та інших угод у цій галузі.
Генеральна Асамблея ООН 11 грудня 1985 р. схвалила розроблений Комісією Організації Об'єднаних Націй з права міжнародної торгівлі Типовий Закон "Про міжнародний торговий арбітраж". Його рекомендували державам враховувати незалежно від правової та економічної системи.
Розглядаючи міжнародно-правові засади арбітражу, важливо зазначити, що Україна 21 квітня 1961 р. підписала і 18 березня 1963 р. ратифікувала Віденську конвенцію "Про зовнішньоторговий арбітраж". Крім того, нашою державою була підписана 29 грудня 1958 р. і ратифікована 10 жовтня 1960 р. Нью-Йоркська конвенція "Про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень". До речі, учасниками цієї Конвенції є понад 130 держав світу.
В Україні уже створені певні правові основи розгляду і розв'язання таких спорів, які закріплені насамперед у Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р. У сьомому розділі цього Закону "Порядок розгляду спорів у зовнішньоекономічній діяльності" (статті 38-39), зокрема, записано, що спори, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності, можуть розглядатися судовими або арбітражними органами України, іншими органами вирішення спорів за вибором сторін спору, якщо це прямо не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними угодами.
Будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на його виконання, можуть бути предметом розгляду в органах суду України, якщо одна зі сторін у справі є фізичною особою або державою. У випадку, коли сторонами у справі виступають юридичні особи, такі спори розглядаються в арбітражних судах.
Міжнародні спори, які можуть виникнути в результаті дій України, вирішуються у погодженому сторонами порядку згідно з нормами міжнародного права.
Постановою Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р. були поставлені відповідні завдання перед рядом державних органів. Зокрема було рекомендовано Торгово-промисловій палаті України створити зовнішньоекономічний третейський суд. Такий суд було створено. Водночас з ініціативи і за участі Торгово-промислової палати України були розроблені і 24 лютого 1994 р. прийняті Закон "Про міжнародний комерційний арбітраж", а також Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України та Положення про Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України.
Названі вище закони та положення і створюють основну правову базу вирішення спорів, які виникають у процесі здійснення зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних зв'язків.
Основні положення Закону України
"Про міжнародний комерційний арбітраж"
У преамбулі до Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 24 лютого 1994 р. зазначено, що цей Закон виходить з визнання корисності арбітражу (третейського суду) як методу, що широко застосовується для вирішення спорів, які виникають у сфері міжнародної торгівлі, і необхідності комплексного врегулювання міжнародного комерційного арбітражу в законодавчому порядку; враховує положення про такий арбітраж, які є в міжнародних договорах України, а також у типовому законі, прийнятому в 1985 р. Комісією ООН з права міжнародної торгівлі і схваленому Генеральною Асамблеєю ООН для можливого використання державами у своєму законодавстві.
Названий вище Закон складається з восьми розділів, в яких об'єднано 35 статей.
У першому розділі Закону "Загальні положення" (статті 1-6) визначаються сфера його застосування, терміни та правила їх тлумачення, а також інші питання. Зокрема, як випливає зі ст. 1 даного розділу, цей Закон застосовується до міжнародного комерційного арбітражу, якщо він знаходиться на території України. Однак положення, передбачені статтями 8, 9, 35 і 36 цього Закону, застосовуються і в тих випадках, коли арбітраж знаходиться за кордоном.
До міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають під час здійснення зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї зі сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їхніми учасниками, а також їхні спори з іншими суб'єктами права України.
У ст. 2 Закону дається визначення термінів та правила їх тлумачення. Так, "арбітраж" - це будь-який арбітраж (третейський суд), незалежно від того, утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України; "третейський суд" - одноособовий арбітр або колегія арбітрів; "суд" - відповідний орган судової системи держави. Щодо терміна "комерційний", то він тлумачиться широко й охоплює питання, що випливають з усіх відносин торговельного характеру - як договірних, так і недоговірних.
Відносини торговельного характеру включають такі угоди (не обмежуючись ними): будь-які торговельні угоди про поставку товарів або надання послуг чи обмін товарами або послугами; угоди про розподіл, торговельне представництво; факторні операції; лізинг;інжиніринг; будівництво промислових об'єктів; надання консультативних послуг; купівля-продаж ліцензій; інвестування; фінансування; банківські послуги; страхування; угоди про експлуатацію або концесії; спільні підприємства та інші форми промислового або підприємницького співробітництва; перевезення товарів та пасажирів повітрям, морем, залізничними та автомобільними шляхами.
У цій статті тлумачаться й інші положення Закону.
Розділ другий "Арбітражна угода" (статті 7-9) містить передусім норми, які визначають її суть. Арбітражна угода - це угода сторін про передання до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або
Loading...

 
 

Цікаве