WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Організаційно-правові форми міжнародного митного співробітництва - Реферат

Організаційно-правові форми міжнародного митного співробітництва - Реферат


Реферат на тему:
Організаційно-правові форми міжнародного митного співробітництва
?
У процесі співробітництва держав з митних питань вироблено ряд організаційно-правових форм, які використовуються у цій сфері. До таких форм, наприклад, належить створення вільних зон, зон вільної торгівлі, митних союзів держав тощо.
Поняття вільної зони визначене в одній із доповідей, яка була зроблена на Конференції ООН з торгівлі і розвитку у 1975 р. В ній зазначається, що вільна зона - це анклав у національній митній території, яка зазвичай розташовується поблизу від міжнародного морського порту або аеропорту. У цю зону без митних формальностей надходить устаткування, оснащення та інші товари іноземного походження. Ця імпортована продукція переробляється в зоні, а потім експортується поза нею без втручання митних властей країни зони. Сьогодні ці зони здебільшого називаються спеціальними митними зонами, вільними економічними зонами, а також трапляються й інші назви. Правове регулювання їх функціонування здійснюється Законом України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" від 13 жовтня 1992 р., Митним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами. Так, відповідно до статей 217-218 Митного Кодексу України, спеціальна митна зона - це митний режим, згідно з яким до товарів, які ввозять на території відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон із-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозять із території зазначених зон за межі митної території країни, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачене законом.
Спеціальні митні зони є частиною території України, на яких запроваджується спеціальний митний режим. Ці зони створюються відповідно до законодавства країни про спеціальні (вільні) економічні зони шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної митної зони з визначенням її статусу, території, строку, на які вона створюється, та особливостей застосування законодавства України на її території. Законом установлюються вимоги щодо створення спеціальної митної зони, видів товарів, дозволених до ввезення у таку зону, та характер операції, що здійснюється з товарами у межах зони. У законі також визначаються вимоги щодо організації роботи спеціальної митної зони та обов'язків органів управління зони щодо виконання вимог митного законодавства під час здійснення митного контролю.
У країнах, які входять до Європейського Союзу, питання, пов'язані із функціонуванням вільних зон, регулюються Митним кодексом Європейських співтовариств, який був прийнятий 12 жовтня 1992 р. З метою здійснення нагляду за правильністю застосування законодавства у цій сфері з боку країн - членів Європейського Союзу створений спеціальний орган - Комітет з питань вільних зон і вільних складів.
Щодо зон вільної торгівлі як однієї з організаційно-правових форм міжнародного митного співробітництва, то вони створюються на основі угоди двох і більше держав, за якою усуваються всі перепони в торговельних зв'язках між ними. Водночас ці угоди надають право визначати власну політику стосовно держав, які не є учасниками таких угод. Прикладом такої угоди може бути Угода про створення зони вільної торгівлі між країнами - членами СНД, яка була підписана 15 квітня 1994 р. Відповідно до ст.1 зазначеної Угоди зона вільної торгівлі створюється для вирішення завдань, пов'язаних із скасуванням мита, а також податків і зборів, які мають з ними еквівалентну дію, і кількісних обмежень; усунення інших перешкод для вільного переміщення товарів і послуг; створення ефективної системи взаємних розрахунків і системи платежів у торговельних та інших операціях; співробітництво в проведенні торговельної економічної політики для досягнення цілей цієї Угоди в галузях промисловості, сільського господарства, транспорту, фінансів, інвестицій, у соціальній сфері, а також у розвитку добросовісної конкуренції тощо; сприяння міжгалузевій і внутрішньогалузевій кооперації та науково-технічному співробітництву; гармонізації та уніфікації законодавства Договірних Сторін тією мірою, якою це необхідно для належного та ефективного функціонування зони вільної торгівлі.
Зазначена Угода про створення зони вільної торгівлі також закріплює технічні та інші спеціальні вимоги (обмеження) (ст. 4), регулює питання зборів та формальностей, які пов'язані із ввезенням і вивезенням товарів (ст. 5), уніфікації та гармонізації митних процедур (ст. 6), товарних номенклатур (ст. 7), внутрішніх податків та інших зборів фіскального характеру (ст. 8), транзиту (ст. 10), реекспорту (ст. 11).
У ній міститься норма про те, що Договірні Сторони сприятимуть розвитку виробничої кооперації та науково-технічного співробітництва на міждержавному (міжгалузевому, регіональному) рівні та на рівні суб'єктів господарювання, у тому числі через надання різних форм державної підтримки. Угода також визначає систему спеціальних торговельних заходів, які можуть бути запроваджені у формі кількісних обмежень імпорту товарів або у формі спеціального імпортного мита, антидемпінгового і компен-саційного мита на термін, необхідний для усунення збитків або загрози збитків. У цьому документі також регламентується порядок вирішення спорів, а також інші питання.
У 1991 р. були створені зони вільної торгівлі країнами так званої Андської групи (Болівія, Колумбія, Перу, Еквадор і Венесуела). У тому ж році була підписана Угода про зону вільної торгівлі між США та Канадою, а в 1993 р. - Центральна Європейська Угода про вільну торгівлю з участю Польщі, Угорщини і Словаччини.
Україна теж уклала двосторонні Угоди про вільну торгівлю з Азербайджаном, Вірменією, Білорусією, Грузією, Казахстаном, Киргизстаном, Литвою, Латвією, Молдовою, Російською Федерацією та іншими державами-учасницями СНД.
Створюються вільні зони на основі угод і з участю інших держав.
Митний союз є також однією з форм співробітництва держав. Він створюється державами-учасницями з метою проведення спільної політики в галузі зовнішньоекономічних відносин і митного законодавства та усунення перешкод на шляху товарообміну між відповідними країнами-учасницями. Так, 6 січня 1995 р. була підписана Угода між Урядом Республіки Білорусь та Урядом Російської Федерації про створення Митного союзу, до якої, підписавши відповідні Угоди, 20 січня 1995 р. приєдналася Республіка Казахстан, а 29 березня 1996 р. - Киргизька Республіка. У цій Угоді визначені цілі та принципи формування єдиного Митного союзу. До цілей, заради яких створювався Митний союз, належать:
забезпечення спільними діями соціально-економічного прогресу своїх країн через усунення між ними перепон, що їх розділяють, для вільної економічної взаємодії між суб'єктами господарювання;
гарантування стійкого розвитку економіки, вільного товарообміну і добросовісної конкуренції;
зміцнення координації торговельної політики своїх країн і забезпечення всебічного розвитку національного народногогосподарства;
створення умов для формування загального економічного простору;
створення умов для активного виходу держав - членів Митного союзу на світовий ринок.
Митний союз як економічне об'єднання держав, заснований на відповідних принципах. Одним із таких принципів є наявність єдиної митної території держав - учасниць Митного союзу. Його здійснення досягається скасуванням у торгівлі між державами товарами, які походять з їх території, митного обкладання податків і зборів, що мають еквівалентну дію, а також кількісних обмежень. Крім того, передбачається встановлення і застосування у відносинах з третіми країнами однакового торговельного режиму, загальних митних тарифів і заходів нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі. І, нарешті, передбачається формування механізму взаємовідносин Митного союзу з третіми державами та міжнародними організаціями на основі положень Угоди між урядами держав-членів про єдиний порядок регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
В основі другого принципу лежить наявність однотипного механізму регулювання економіки, який базується на ринкових принципах господарювання й уніфікованому законодавстві. Зокрема, передбачалась уніфікація зовнішньоторговельного, митного, валютно-фінансового, податкового та іншого законодавства, що стосується економічних умов господарювання, цінової політики, валютного регулювання, валютного контролю, експертного контролю, недобросовісної конкуренції, обмеження ділової практики та інтелектуальної власності.
В Угоді містяться положення щодо механізму й етапів створення Митного союзу, розподілу митного обкладання податків і зборів, що мають еквівалентну дію, умов введення тимчасових обмежень (ст. 2-5). У цій же Угоді (ст. 6) вирішується питання щодо митного контролю. Зокрема, зазначається, що сторони забезпечують єдність управління своїми митними службами, організовують спільний контроль за переміщенням товарів і транспортних засобів, скасовують митний контроль на спільному кордоні, безумовно забезпечуючи надійний митний контроль на своїх зовнішніх кордонах.
Угода регулює й інші питання.
Реалізуючи положення Угоди про Митний союз, зазначені держави вирішують питання, пов'язані зі вступом до Світової організації торгівлі (СОТ). Так, 3 червня 1997 р. був підписаний Протокол щодо міжнародних торговельних переговорів цих держав з питань вступу до СОТ. У ньому, зокрема, зазначалося, що вони самостійно оформляють документи про приєднання до СОТ, укладення інших міжнародних торговельних і економічних договорів, а також вживають заходів щодо реалізації прав і виконання зобов'язань, які випливають із них. Держави визнали, що їх приєднання до СОТ повинно створити сприятливі умови для їх входження в міжнародну торговельну систему і завершення формування Митного союзу відповідно до норм СОТ.
Література
1. Міжнародне співробітництво України у правовій сфері.- Харків: Фоліо, 1975.- 408с.
2. Наукові праці Одеської національної юридичної академії.- Одеса: Юридична література, 2002.- 324с.
3. Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні.- Львів: ЛНУ, 2002.- 312с.
4. Дахно Іван Іванович Міжнародне економічне право.- К.: МАУП, 2000.- 158с.
5. Міжнародне право в схемах і таблицях: Навчальний посібник(для студентів юридичного факультету)/ Укладач Бичківський О.П.- Запоріжжя: ЗДУ, 2002.- 210с.- 9.58
Loading...

 
 

Цікаве