WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Міжнародно-правове регулювання порядку укладення міжнародних економічних договорів - Реферат

Міжнародно-правове регулювання порядку укладення міжнародних економічних договорів - Реферат

іноземного партнера (контрагента), перед укладенням договору слід зважити і свої можливості щодо виконання належним чином своїх майбутніх зобов'язань.
Необхідно враховувати також і те, що бурхливий розвиток зовнішньоекономічних відносин, народження нових форм співробітництва, договорів не дає можливості адекватно й своєчасно відображати ці та інші зміни у законодавстві. У зв'язку з цим зростає значення саме договірного урегулювання відносин, особливо у разі відсутності законодавства. Якщо немає відповідного нормативного акта, який регулює договірні відносини в певній галузі міжнародного економічного співробітництва, то краще у договорі детально урегулювати взаємні права та обов'язки сторін, ніж звертатися до суду або арбітражу.
Детальне розроблення і погодження умов договору вимагає значних затрат часу, і щоб його якось зекономити, слід використовувати типові контракти, в яких закріплені загальні для даного виду положення. Звичайно, вони потребують у кожному конкретному випадку подальшої спеціалізації, адже неможливо на всі випадки життя створити один універсальний контракт.
Важливе значення має і те, хто готує проект контракту як основу договірних відносин. Практика зовнішньоекономічного співробітництва засвідчує, що у більш вигідному становищі перебуває саме та сторона, яка розробляє проект договору. Не слід забувати і про інтереси партнера, домагаючись збалансування договірних умов, дотримуючись розумних меж, адже пред'явлення завищених вимог до контракту (наприклад, надання додаткових гарантій) може викликати збільшення вартості послуг, товарів тощо.
При укладенні контрактів важливим є вибір країни, право якої може бути використаним для регулювання відносин між сторонами. Це може бути (за взаємною згодою) право країни, яка представлена однією із сторін, або право інших держав, якщо виникають суттєві суперечності в правових нормах країн, що укладають договір. У даному випадку можна використовувати, наприклад, загальні умови Європейської економічної комісії, в яких відбито зміст правових норм таких країн, як Австрія, Бельгія, Великобританія, Данія, Італія, Голландія, Норвегія, ФРН, Фінляндія, Франція, Швеція і Швейцарія (форма № 188). Загальні умови широко застосовуються у договірній практиці багатьох західних країн.
Необхідною умовою успішного міжнародного економічного співробітництва є високий професіоналізм тих, хто займається питаннями договірної роботи. Якщо договір складається безграмотно з юридичного погляду, то це, як правило, завдає значної майнової шкоди.
Трапляються контракти, в яких досить детально викладені зобов'язання сторін, але не сказано про відповідальність у разі їх невиконання, хоч це не означає, що її не існує. Тому краще зробити застереження щодо відповідальності, її меж у контракті. У цьому переконує такий приклад. Одна із організацій України уклала з іноземним партнером договір на поставку товарів, у якому не передбачалася відповідальність постачальника (продавця). Але товар був поставлений з грубим порушенням строків. На основі чинного законодавства покупець - іноземний партнер - висунув вимогу відшкодувати йому завдані збитки, які значно перевищили вартість самого товару. Коли б у даному випадку у договорі були обумовлені межі відповідальності, то це б істотно поліпшило становище українського продавця.
Важливе значення при укладенні зовнішньоекономічних договорів має тлумачення тих термінів, які в них використовуються.
У Законі України від 16 квітня 1991 р. "Про зовнішньоекономічну діяльність" у ст. 1 дається визначення найбільш типових термінів, які вживаються в процесі здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Зокрема, роз'яснюються такі терміни, як валютні кошти, демпінг, експорт, імпорт, квоти, ліцензії, митне регулювання та ін.
Реальність протоколів, листів про наміри, меморандумів, угод тощо, їх обов'язковість залежать від того, як до цього ставляться сторони, котрі ці документи підписали. Чітко відмежувати декларації від реальних зобов'язань буває інколи просто неможливо.
У тих випадках, коли, наприклад, зовнішньоторговельна угода оформляється одним документом (договором, контрактом) або іншими документами, що підписуються одночасно, то тут проблем, як правило, мало. Але в багатьох випадках такі угоди укладаються через пошту, телеграф, телекс, що викликає певні непорозуміння.
Як відомо, в укладенні договору беруть участь дві сторони: оферент (сторона, яка виступає з пропозицією укласти договір) і акцептант (сторона, яка повинна дати згоду на укладення договору).
Укладаючи договір про зовнішньоекономічну діяльність, слід дотримуватися встановлених законодавством вимог, інакше договори будуть недійсними. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єкти насамперед повинні бути здатними укласти такий договір. Складаючи його текст, вони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій.
Зовнішньоекономічний договір укладається у письмовій формі (якщо інше не передбачене законодавством або міжнародним договором України), підписує договір особа, яка має таке право згідно з посадою відповідно до установчих документів, та особа, яку уповноважено на це відповідним документом, виданим за підписом керівника.
Форма зовнішньоекономічної угоди визначається правом місця її укладання, а форма угод з приводу будівель та іншого нерухомого майна, розташованого на території України, - законами України.
Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця її укладання, якщо сторони не передбачили інше. За відсутності погодження між сторонами відносно права, яке має застосовуватись до зовнішньоекономічних договорів, застосовується право країни, де заснована або має основне місце діяльності сторона, яка є продавцем у договорі купівлі-продажу; наймодавцем - у договорі майнового найму; ліцензіаром - у ліцензійному договорі про використання виключних або аналогічних прав; експедитором - у договорі транспортно-експедиційного обслуговування; страхувальником - у договорі страхування; кредитором - у договорі кредитування; дарувальником - у договорі дарування; поручителем - у договорі поруки; заставником - у договорі застави.
У цій статті вирішуються питання застосування права і щодо інших договорів. Так, до зовнішньоекономічного договору про створення спільного підприємства застосовується право країни, на території якої спільне підприємство створюється й офіційно реєструється.
Література
1. Міжнародне співробітництво України у правовій сфері.- Харків: Фоліо, 1975.- 408с.
2. Наукові праці Одеської національної юридичної академії.- Одеса: Юридична література, 2002.- 324с.
3. Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні.- Львів: ЛНУ, 2002.- 312с.
4. Дахно ІванІванович Міжнародне економічне право.- К.: МАУП, 2000.- 158с.
5. Міжнародне право в схемах і таблицях: Навчальний посібник(для студентів юридичного факультету)/ Укладач Бичківський О.П.- Запоріжжя: ЗДУ, 2002.- 210с.- 9.58
Loading...

 
 

Цікаве