WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Європейське економічне співтовариство та Європейський Союз у системі міжнародних економічних відносин - Реферат

Європейське економічне співтовариство та Європейський Союз у системі міжнародних економічних відносин - Реферат

обумовлюється ще й тим, що, як уже зазначалося, його основу становлять три міжнародні організації: Європейське співтовариство (ЄС), яке раніш було відоме як Європейське економічне співтовариство (ЄЕС), Європейське об'єднання вугілля та сталі (ЄОВС) та Європейське співтовариство затомної енергії (Євроатом). Правовою підвалиною існування всіх трьох організацій є міждержавні договори про їх створення, а саме: Договір про створення ЄОВС від 18 квітня 1951 р., Договір про створення ЄЕС і Договір про створення Євроатому від 25 березня 1957 р. Саме зі створення цих організацій починається історія сучасного Європейського Союзу.
Як випливає з назв ЄОВС та Євроатому, діяльність цих організацій обмежувалась певними галузями економіки. Сфера інтересів ЄЕС, навпаки, була визначена значно ширшою й охоплювала практично всі інші галузі, окрім указаних вище.
Однією з головних спільних рис трьох організацій було існування однакових органів управління, частина яких навіть була спільною. Так, основу інституційної структури цих об'єднань становили Рада та Комісія, які діяли в усіх організаціях, а також Асамблея і Суд, які були спільними для них.
Одним із значних етапів на шляху до створення діючої нині структури ЄС було підписання 8 квітня 1965 р. Договору про створення єдиної Ради і єдиної Комісії європейських співтовариств.
Нині органами управління ЄС є Європейська рада, Європейський парламент, Рада Європейського союзу, Європейська комісія та Європейський суд.
Членами Європейської ради, яка визначає загальні напрями розвитку ЄС, є глави держав чи урядів держав-членів, Голова Європейської комісії, а також їх заступники - міністри закордонних справ та один із членів Європейської комісії. Виконавчими органами ЄС є Рада Європейського Союзу і Європейська комісія, остання з яких несе відповідальність за дотриманням виконання Договору про ЄС, має повноваження щодо законодавчої ініціативи, контролю та імплементації і, отже, є головною ланкою практичної реалізації політики ЄС.
Діяльність ЄС регулюється так званим правом ЄС, яке є великим за обсягом нормативним масивом, що охоплює значну кількість різноманітних норм, які різняться юридичною силою, ієрархічними зв'язками, сферою дії, а також іншими ознаками. Крім цього, праву ЄС притаманна значна специфіка, яка полягає в тому, що це право є автономною системою, яка має основу в міжнародному правопорядку і межує за своєю природою, з одного боку, з міжнародним правом, а з іншого - з національним.
Склад джерел права ЄС заведено розділяти на дві групи, перша з яких дістала назву "первинне право", а друга - "вторинне право". Такий поділ джерел є не просто їх класифікацією, а характеристикою ієрархії їх відносин. Первинне право має пріоритет, вищу юридичну силу порівняно з актами вторинного права, яке створюється і діє на основі первинного і не може йому суперечити.
Поняття "первинного права" охоплює передусім три установчі договори, на основі яких були створені співтовариства: Паризький договір про європейське об'єднання вугілля та сталі (ЄОВС) 1951 р. і два Римські договори 1957 р. - про Європейське Співтовариство і Євроатом разом з усіма протоколами, деклараціями та іншими документами, які є додатками до них; документи, якими до них вносились зміни та доповнення, зокрема Договір про злиття 1965 р., Акт Ради про проведення прямих виборів у Європейський парламент 1976 р., Єдиний європейський акт 1986 р., Маастрихтський договір 1992 р., Амстердамський договір 1997 р., договори про приєднання до ЄС нових членів.
Поняття "первинне право" охоплює також міжнародні договори співтовариств і джерела, які належать до так званого неписаного права. Останніми є загальновизнані принципи і норми, що належать до звичаєвого міжнародного права, а також загальні принципи права, закріплені в конституціях держав-членів.
Під вторинним правом ЄС розуміється сукупність правових актів, які приймаються правовими інститутами й іншими органами співтовариств. Відповідно до ст. 89 Договору про ЄС загалом таких актів існує п'ять: регламент, директива, рішення, рекомендації та висновки.
Регламент призначений для загального застосування. Він є обов'язковим в усіх його частинах і підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах. Регламенти вирішують головні питання діяльності співтовариств, служать основою правового регулювання їхньої діяльності. Оскільки регламентами регулюються найважливіші питання політики ЄС, вони відрізняються від інших актів досить загальним характером викладених у них положень.
Наступним за юридичною силою документом вторинного права є директива. Вона також є обов'язковим актом, але містить положення, заходи щодо виконання яких держави встановлюють самостійно. Саме директиви відповідно до Маастрихтського договору (ст. 100) відіграють головну роль у процесі гармонізації права співтовариств, тому їх положенням необхідно приділити особливу увагу в процесі адаптації законодавства України до права ЄС. При цьому, однак, слід враховувати, що директива може бути адресована як державам-членам у цілому, так і окремим із них, унаслідок чого джерелом узгодження мають обиратись директиви загального характеру.
Рішення, як і регламент, є обов'язковим у цілому для тих, кому воно адресоване, однак від останнього воно відрізняється вищим ступенем конкретизації своїх положень.
За загальним правилом рекомендації та висновки не є обов'язковими. Однак слід враховувати, що відповідно до Договору про ЄОВС рекомендації мають обов'язкову силу і є аналогом директиви в рамках ЄС та Євроатому.
Отже, нормативний характер у праві ЄС мають регламенти, директиви, рішення, а також рекомендації, які приймаються в рамках договору про ЄОВС.
Останнім джерелом вторинного права ЄС є рішення Суду ЄС, які мають силу прецеденту.
Право ЄС, як і будь-яка інша система права, має у своєму складі нормативні акти різної юридичної сили. Відповідно до Амстердамського договору ієрархія нормативних актів у ЄС має шість рівнів: 1) установчі акти; 2) загальні принципи; 3) міжнародні договори; 4) вторинне право співтовариств; 5) міжінституційні угоди і подібні акти; 6) угоди між державами-членами.
Література
1. Міжнародне співробітництво України у правовій сфері.- Харків: Фоліо, 1975.- 408с.
2. Наукові праці Одеської національної юридичної академії.- Одеса: Юридична література, 2002.- 324с.
3. Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні.- Львів: ЛНУ, 2002.- 312с.
4. Дахно Іван Іванович Міжнародне економічне право.- К.: МАУП, 2000.- 158с.
5. Міжнародне право в схемах і таблицях: Навчальний посібник(для студентів юридичного факультету)/ Укладач Бичківський О.П.- Запоріжжя: ЗДУ, 2002.- 210с.- 9.58
Loading...

 
 

Цікаве