WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблеми конституційної реформи - Реферат

Проблеми конституційної реформи - Реферат

підписаний і оприлюднений Президентом України, Верховна Рада України має право офіційно його опублікувати".
З огляду на викладене ці та інші визначені законопроектом зміни, з нашої точки зору, не лише вдосконалили б функціонування конституційно-правового механізму, а й сприяли б процесу формування України як демократичної, правової держави. Запропоновані зміни відповідають Конституції України й цілком узгоджуються з практикою світового конституціоналізму, яка поки що не знає єдиного стандарту організації влади у правовій державі. Вони віддзеркалюють світовий досвід. Проте цей законопроект у зв'язку із ситуацією, що склалася в державі і безпосередньо у Верховній Раді України, на розгляд до сесійної зали не потрапив.
Слід зазначити, що групи народних депутатів неодноразово подавали пропозиції щодо внесення змін до Конституції України. Останній законопроект за підписом 167 народних депутатів було зареєстровано 14 травня 2002 року за № 0999. До речі, на нього є позитивний висновок Конституційного Суду. Зокрема, цим законопроектом вносилися пропозиції щодо змін до статей 81, 82, 85, 87, 90, 94, 97, 98, 106, 111, 112, 113, 115 та деяких інших. За багатьма позиціями вони збігалися з пропозиціями, сформульованими у законопроекті 1997 року, який було розроблено Інститутом законодавства Верховної Ради України. В цілому пропозиції, які містяться в законопроекті за реєстраційним № 0999, виважені і об'єктивно обґрунтовані. Взяти, наприклад, доповнення до ст. 81 Конституції України, в якій говориться про підстави припинення повноважень народного депутата України. Цю статтю доповнює положення про те, що у разі виходу або виключення народного депутата України,обраного за виборчим списком політичної партії (блоком партії), його повноваження припиняються достроково відповідно до закону. Необхідність внесення такого доповнення до зазначеної статті зумовлена тим, що чимало народних депутатів, обраних за виборчим списком політичної партії (блоком партії), переходять з однієї фракції до іншої. Наприклад, лише народними депутатами третього скликання було здійснено понад 500 переходів з фракції до фракції. Це питання досить болюче не лише з моральної точки зору, а й для подальшої "долі" фракцій, особливо нечисленних, коли у зв'язку з подібними вчинками народних депутатів виникає загроза їх існуванню. Така ситуація, наприклад, склалася в лютому 2001 року у фракції Прогресивної Соціалістичної партії та фракції Селянської партії України, які внаслідок виходу окремих народних депутатів із зазначених фракцій були на межі припинення свого існування.
Аналізуючи проект закону "Про внесення змін до Конституції України", який було внесено Президентом України (реєстраційний № 3207 від 6 березня 2003 року), не можна погодитися з багатьма його положеннями. І сьогодні дивує позиція окремих вчених, які не бачать серйозних вад цього проекту, погоджуються з далеко не виваженими та обґрунтованими пропозиціями щодо внесення змін до Основного Закону України. Передбачалося, що цей законопроект перш за все сприятиме перетворенню України з президентсько-парламентської республіки (якою на сьогодні вона вважається) у парламентсько-президентську республіку, де, як відомо, ключова роль у вирішенні багатьох питань належить парламенту. Але, якщо розглянути систему повноважень, які пропонується залишити за Президентом (а їх навіть більше ніж було раніше), то можна взяти під сумнів ідею парламентсько-президентської республіки. Візьмемо, наприклад, питання, що стосується організації виконавчої влади і, зокрема, формування Кабінету Міністрів України. За даним законопроектом Президент призначає 8 ключових посадових осіб: 4 міністрів (Міністра внутрішніх справ, Міністра оборони, Міністра закордонних справ, Міністра з надзвичайних ситуацій), а також 4 керівників досить важливих відомств (Голову Державної податкової адміністрації України, Голову Державної митної служби України, Голову Служби безпеки України, Голову Державного комітету у справах охорони державного кордону) і самостійно звільняє їх з цих посад. Інші члени уряду призначаються парламентом України. Таким чином, спостерігається подвійний підхід до формування уряду, який, з нашої точки зору, позитивно не позначатиметься на ефективності його діяльності і стабільності. Ми вже є свідками того, що практично одноособове з боку Президента України формування уряду не є достатньо ефективним, коли врахувати, що за 12 років незалежності змінено у державі 11 урядів. Про яку стабільність і ефективність діяльності уряду у такій надзвичайно важливій сфері, як виконавча влада, за таких умов може йтися.
Не є вдалим, з нашої точки зору, положення законопроекту про залишення за Президентом права призначати голів місцевих державних адміністрацій. Ми вважаємо, це повинен робити Кабінет Міністрів України. Інакше, за такого підходу до формування як уряду, так і складу керівників місцевих державних адміністрацій, розглядати Кабінет Міністрів як вищий орган в системі органів виконавчої влади немає достатніх підстав.
Якщо за нині чинною Конституцією України Кабінет Міністрів України відповідальний перед Верховною Радою України і підзвітний їй у межах, передбачених Конституцією України, то в президентському законопроекті міститься положення про те, що Кабінет Міністрів України відповідальний не лише перед Верховною Радою України, а й перед Президентом України. Безперечно, такий підхід, знову ж, призводить до посилення президентської влади, і він не властивий для парламентсько-президентської республіки.
Немало дискусій викликає пропозиція щодо утворення в Україні двопалатного парламенту, який мав би складатися з Палати регіонів і Державних зборів. Така ідея не нова. Ще під час розгляду проекту Конституції України 1996 року виникало питання про структуру парламенту. Народні депутати, вивчивши причини створення дво- і однопалатних парламентів країн світу, досвід їх діяльності, дійшли висновку, що в Україні має бути однопалатний парламент, це і закріплено у чинний Конституції нашої держави. Загальновідомо, що однією з умов створення двопалатного парламенту в першу чергу є федеративний устрій певної держави, а створення такого парламенту, наприклад, в Англії було викликано усуненням соціальних суперечностей і віддзеркаленням в законодавчому органі цієї держави інтересів різних соціальних верств населення. Як аргумент на користь двопалатного парламенту нам наводять приклади структур парламентів не лише
Loading...

 
 

Цікаве