WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблеми конституційної реформи - Реферат

Проблеми конституційної реформи - Реферат


Реферат на тему:
Проблеми конституційної реформи
Протягом березня-травня 2003 року найбільш актуальним гострим питанням, яке стало предметом обговорення та дискусії окремих політиків, політичних партій, народних депутатів, ряду трудових колективів, було питання так званої конституційної реформи, яка повинна базуватися на двох проектах законів про внесення змін та доповнень до Конституції України, внесених 167 народними депутатами України (реєстраційний № 0999) і Президентом України (реєстраційний № 3207).
Розгляд цих законопроектів, реформа політичної системи, розробка концептуальних засад конституційних змін, пов'язаних з нею, в нинішніх умовах функціонування держави і життя суспільства є безперечно важливими. Вирішення цих проблем вимагає розробки відповідних законопроектів, якими насамперед повинні вноситися зміни до Конституції України.
У зв'язку з цим Інститутом законодавства Верховної Ради України було підготовлено законопроект про внесення змін до Конституції України, який увійшов до Плану законодавчих робіт на 1997 рік. Слід зазначити, що не всі зрозуміли цей крок. Більше того, окремі політики визначили його як підготовку до так званого конституційного перевороту. У зв'язку з цим 28 серпня 1997 року мною була опублікована в газеті "Голос України" відповідна стаття, в якій пояснювалися необхідність і обґрунтованість внесення змін до Основного Закону. Хотілось би коротко зупинитися на змінах, пропонованих на той час.
Ми всі добре розуміємо, що рівень розвитку законодавства, його якість значною мірою залежать від його відповідності положенням Конституції України як Основного Закону. Чим досконалішою вона буде, тим досконалішим буде вітчизняне законодавство. Це аксіома, яку можна застосувати до будь-якої держави. Одночасно варто зазначити, що зміст конституцій багатьох держав удосконалюється відповідно з потребами соціального, економічного і політичного життя, інтересів громадян. Взагалі зауважимо, що практично не існує держав, які не вносили б змін до своїх конституцій. Це звичайне явище для розвитку конституціоналізму в країнах світу. Так, за чотири десятиріччя дії Конституції Федеративної Республіки Німеччина було прийнято 35 законів, якими до неї вносилося майже 100 поправок. У результаті із 146 статей даної Конституції майже половину повністю змінено, з'явилося 30 нових. Або взяти Францію. Невдовзі після прийняття у 1958 р. Конституції цієї держави до неї було внесено ряд змін щодо організації державної влади і політичної системи. Як наслідок - змінився зміст 14 її статей, з'явилося шість нових. Можна згадати і про Сполучені Штати Америки, історія яких налічує понад 200 років. За цей період було внесено майже 5 тис. пропозицій щодо змін до Конституції США. Проте складність і жорсткість процедур внесення таких змін дозволили реалізувати лише 27 поправок, останню з яких було ратифіковано у 1992 р.
І рік, який пройшов на той час після прийняття Конституції України, і її глибокий аналіз дали змогу зробити висновок, що вона теж потребує певних змін та уточнень. У своїй доповіді на Урочистих зборах з нагоди першої річниці прийняття Конституції України 27 червня 1997 р. Президент України Л. Д. Кучма зазначив, що в "Основному Законі є й певні неузгодження, нечіткі положення, не скрізь вивірено баланс сил". На необхідність внесення змін до Основного Закону України звертав увагу і І. С. Плющ як Голова Верховної Ради України. В цьому дійсно є потреба. Адже багатьом відомо, що наша Конституція - результат політичного компромісу, якого було досягнуто в досить суперечливих на той час умовах, за складних відносин між більшістю політичних сил не лише у Верховній Раді, а й за її межами. А це значить, що при прийнятті Основного Закону окремі його положення були не досить досконалими. І це всі розуміли. Але державі й суспільству вкрай потрібна була Конституція, за допомогою якої необхідно було закріпити загальні засади організації суспільного життя та державної влади, визначити систему прав, свобод та обов'язків людини і громадянина, правовий статус державних органів та вирішити інші важливі питання. Вже тоді, на час прийняття Основного Закону, було цілком ясно, що до нього найближчим часом вноситимуться зміни. І справді, не так уже й багато минуло часу, як в першу чергу від народних депутатів України як суб'єктів законодавчої ініціативи, державних органів, вчених, інших осіб та організацій почали надходити пропозиції щодо вдосконалення окремих норм Конституції, тих, доцільність застосування яких не підтверджується практикою. Враховуючи це, як вже зазначалося, і була розпочата робота в Інституті законодавства Верховної Ради України з підготовки законопроекту про внесення змін до Конституції України.
Варто зазначити, що безпосередньо у самій Конституції України передбачено порядок внесення змін до неї, іншими словами, закріплено конституційний процес своєрідного її самовдосконалення. Розділ XIII Основного Закону так і називається - "Внесення змін до Конституції України" (статті 154-159). Крім того, ст. 85 цього розділу визначає перелік повноважень Верховної Ради України. В п. 1 зазначеної статті записано, що до її повноважень належить "внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом XIII цієї Конституції". Тому не лише уважний політик, а й пересічний громадянин за умови його неупередженості нічого неконституційного в діях народних депутатів і Верховної Ради України в цілому помітити не зможе.
Декілька слів про розділ XIII, який визначає порядок внесення змін до Конституції України. Насамперед у ст. 154 цього розділу говориться, що законопроект про внесення змін до Конституції України може бути поданий до Верховної Ради України Президентом України або не менш як третиною народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, тобто не менш як 150 народними депутатами України. А у ст. 155 закріплено, що законопроект про внесення змін до Конституції України, крім розділу І "Загальні засади", розділу III "Вибори. Референдум" і розділу XIII "Внесення змін до Конституції України", попередньо схвалений більшістю від конституційного складу Верховної Ради України, вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесії Верховної Ради України за нього проголосувало не менш як дві третини від конституційного складу Верховної Ради України.
Якщо говорити про законопроект стосовно внесення змін до розділу І "Загальні засади", розділу
Loading...

 
 

Цікаве