WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Військове правосуддя і спеціалізація судів загальної юрисдикції - Реферат

Військове правосуддя і спеціалізація судів загальної юрисдикції - Реферат

року в Законі "Про судоустрій України" стосуються військової юрисдикції так само, як і юрисдикції загальних судів. Отже, військові суди в Україні однозначно визначені як суди загальної юрисдикції, проте, не як "звичайні" або як "спеціалізовані" суди, а як окрема ланка судів специфічної (в межах загальної) юрисдикції. Виходячи з того, що статус військових судів як "загальних" судів було визначено законом ще до прийняття нової Конституції України і останньою не встановлено ніяких застережень щодо цього, слід вважати, що після набуття чинності Конституцією України військові суди також мають розглядатись як окрема специфічна ланкасудів загальної юрисдикції (в усякому разі Закон про судоустрій у цій частині не було змінено чи визнано неконституційним). Навпаки, аналіз змісту перехідних положень розділу ХV Конституції України (відсутність вказівки в них щодо ліквідації військових судів, продовження повноважень до закін-чення строку, на який вони обрані чи призначені, суддів усіх судів, в тому числі суддів військових судів) дає підстави вважати правильним висновок про необхідність збереження у системі судоустрою військових судів України і на майбутнє.
На користь такого висновку свідчать не лише особливості формування кваліфікаційних комісій суддів та органів суддівського самоврядування, але насамперед визначення законом окремих завдань та окремої юрисдикції військових судів та зумовлена цим відмінність у застосуванні територіального принципу побудови системи військових судів, а також особливості кадрового забезпечення військових судів.
А проте, в Україні, на відміну від деяких інших країн, статус військових судів та суддів цих судів не регламентується окремими законами (статтею 4 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року встановлювалося, що особливості статусу суддів військових судів мають визначатися спеціальним законом, і це положення залишилося після внесення до названого закону змін від 21 червня 2001 року, однак, це, на мою думку, не узгоджується з Конституцією України, яка не передбачає особливого статусу для суддів окремих видів судів), військові суди не визначено як спеціалізовані; не передбачено якихось особливостей процедури розгляду судових справ у військових судах, позбавлені будь-якого правового впливу на рішення військових судів органи військового управління.
Сказане вище дає підстави зробити висновок, що військові суди в Україні утворюють специфічну ланку судів, що належать до підсистеми загальних судів у системі судів загальної юрисдикції, на відміну від спеціалізованих судів. Тому навряд чи можна погодитися з такими, наприклад, оцінками, які зустрічаються в пресі: "Деякі фахівці вважають, що військові суди є спеціалізованими судами і мають право на конституційне існування. Насправді ж вони є судами загальної юрисдикції, але зі спеціальним суб'єктом".
На це можна відповісти, що навіть заперечуючи необхідність існування військових судів як специфічної ланки правосуддя, прибічники "скасування" військової юстиції не можуть не помічати специфіки останньої, вказуючи на "спеціального суб'єкта". Звичайно, ніхто не заперечує проти обговорення проблеми, чи повинні військові суди в Україні бути спеціалізованими, чи вони мають залишитися в тому статусі, якого їм надав з перших років існування незалежної України законодавець? Наприклад, як відзначається в науковій літературі, сучасні тенденції розвитку судової системи США знаходяться в площині розширення спеціалізації судів. Проте в Теннесі, як і в інших штатах, зокрема в Нью-Йорку, пішли дещо іншим шляхом. Відбувається спеціалізація не судів, а суддів. Наводиться думка американського правознавця Генрі Гліка, який слушно пише: "Немає необхідності мати спеціалізовані суди, якщо є спеціалізація усередині суду. Напевно, дешевше спеціалізувати суддів, ніж суди. Спеціалізація суддів дає більше свободи, гнучкості; дозволяє більш компетентно розглядати справи".
Виокремлення військової юрисдикції якраз і дає можливість більш компетентно розглядати справи цієї юрисдикції військовими суддями, наближеними і професійно, і територіально до тієї сфери суспільних відносин, яку "обслуговує" військова юрисдикція - військових відносин. Однак для цього немає потреби створювати спеціальні процедури розгляду справ, відмінні від тих, якими керуються звичайні суди. Що ж до "спеціалізованих" військових судів, то в деяких країнах військовим судам надано законом такий статус, але це ні в кого не викликає подиву чи протесту.
Таким чином, підсумовуючи розгляд питання щодо визначення місця військових судів у системі судоустрою України, їх статусу з точки зору належності до загальних чи спеціалізованих судів, можна зробити такі висновки.
1. Світова практика в даному питанні не має однозначної відповіді, характеризується багатоманітністю у вирішенні проблеми статусу військових судів. Однією з причин цього є теоретична невизначеність змісту принципу спеціалізації у сфері правосуддя.
2. Аналіз світового досвіду дає підстави стверджувати, що спеціалізація у правосудді визначається трьома рівнями: як загальна спеціалізація судів, як окрема (вторинна) спеціалізація судів і як внутрішня спеціалізація суду.
3. Конституційне визначення принципу спеціалізації в Україні не можна вважати повним і достатньо послідовним. Його визнано лише як принцип побудови системи судів загальної юрисдикції, хоча спеціалізація правосуддя передбачає два види судочинства: конституційне і судів загальної юрисдикції. При цьому поряд з основними засадами судочинства законом можуть бути визначені також інші засади судочинства у судах окремих судових юрисдикцій. Недостатня визначеність принципу спеціалізації породжує різне розуміння не лише місця і статусу військових судів у системі судоустрою, але й взагалі принципово різні уявлення про цю систему.
4. Аналіз відповідних положень Конституції України та законодавства дає підстави вважати військові суди в Україні специфічною ланкою судів, що належать до підсистеми загальних судів у системі судів загальної юрисдикції.
Література
1. Див.: Друзенко Г. Адаптация к законодательству ЕС // Юридическая практика. - 2002. - 12 ноября.
2. Див.: Глазовский Н. Ф. Цели, возможности и механизмы устойчивого развития на разных уровнях природно-социальных систем // Переход к устойчивому развитию: Глобальный, региональный и локальный уровень. - М., 2002. - С. 9.
3. Головатий М. Обережно - глобалізація // Урядовий кур'єр. - 2002. - 25 вересня.
4. Лейст О. Э. История правовых и политических учений. - М., 1999. - С. 619-620.
5. Див.: Сдасюк Г. В. Императивы концепции устойчивого развития и реалии глобализации // Переход к устойчивому развитию: Глобальный, региональный и локальный уровень. - М., 2002. - С. 9.
Loading...

 
 

Цікаве