WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Військове правосуддя і спеціалізація судів загальної юрисдикції - Реферат

Військове правосуддя і спеціалізація судів загальної юрисдикції - Реферат

громадян від неправомірних дій і рішень органів виконавчої влади та їх службовців (чотири моделі або чотири системи адміністративної юстиції) та відповідно чотири підходи до правового і організаційного оформлення вказаного захисту, тобто до створення системи спеціалізованих органів - судів, трибуналів, колегій тощо. "Цими способами забезпечення правового захисту громадян у сфері дії публічного права є: адміністративний("управлінський тип"), загальносудовий, "квазісудовий" (англо-американський, "англосаксонський"), адміністративно-судовий ("німецький тип")". Інколи, зауважують автори, виділяють лише дві основні моделі адміністративної юстиції, що склалися в західних країнах: континентальну і англо-американську. У деяких країнах сформовано також змішані системи адміністративної юстиції. Наприклад, у Голландії одна частина адміністративних справ розглядається судами загальної юрисдикції, а інша - спеціалізованими.
Що стосується конституційної юрисдикції, то, як відзначає М. І. Козюбра, вона має досить давню історію. Особливо бурхливо конституційна юрисдикція розвивалася протягом ХХ століття, і нині вона стала надбанням практично всіх цивілізованих країн. У сучасному світі існують різні моделі конституційної юрисдикції, особливості яких зумовлює переважно специфіка правових систем тих чи інших країн. Конституційна юрисдикція здійснюється або через систему загальних судів, що характерно в основному для країн "загального права" (англосаксонської сім'ї правових систем), або ж особливим органом - Конституційним Судом, що властиве, головним чином, країнам "континентального права" (романо-германській правовій системі), тобто переважній більшості країн Європи.
У тих випадках, продовжує автор, коли конституційна юрисдикція здійснюється загальними судами (чи всіма судами, чи лише Верховним судом), питання про визначення їх правової природи та місця в системі органів держави не виникає. Воно стає актуальним для європейської, в тому числі української моделі конституційної юрисдикції, коли контроль за додержанням Конституції здійснюється спеціалізованими органами - конституційними судами. Як складова судової влади за характером і змістом своєї діяльності Конституційний Суд є особливим державним органом, статус якого істотно відрізняється від статусу судів загальної юрисдикції. Конституційний Суд не входить до системи судів загальної юрисдикції, є самостійним, незалежним від них державним органом.
У Конституції України принцип спеціалізації вживається лише як один з двох принципів побудови системи судів загальної юрисдикції, хоча фактично у статті 124 Конституції мається на увазі спеціалізація правосуддя більш загальна, а саме у формі судочинства судів загальної юрисдикції та окремого від нього конституційного судочинства.
Окрема (вторинна) спеціалізація - передбачає наступну диференціацію за різними ознаками тих юрисдикцій, які утворюються в результаті загальної спеціалізації (тобто як спеціалізацію судів загальної юрисдикції, так і диференціацію спеціального правосуддя). Так, наприклад, в Росії, як уже відзначалося, в системі судоустрою передбачаються (у рамках загальної спеціалізації - В.Ш.) три самостійні і незалежні одне від одного утворення: система судів загальної юрисдикції (загальні суди, військові суди і спеціалізовані суди); система арбітражних судів; Конституційний Суд Російської Федерації, який займає особливе місце в судовій системі. Отже, загальна юрисдикція поділяється на звичайну (загальну), військову та окремі спеціалізовані юрисдикції, що мають бути визначені законом. Необхідно, однак, зауважити, що в літературі критично оцінюється закон про судову систему Російської Федерації, який лише декларативно проголошує єдність судової системи, але насправді встановлює три самостійні ланки судової системи, виходячи з Конституції РФ.
Інший приклад - спеціалізована адміністративна юрисдикція у ФРН. Як зазначається в літературі, паростки адміністративного правосуддя слід шукати на початку ХІХ ст., впродовж якого відбулося чітке відокремлення публічного права від приватного. Це призвело, з одного боку, до обмеження компетенції (підсудності) звичайних судів, а з іншого - виникла адміністративна юстиція, тобто було засновано органи самоконтролю за управлінням. Зразком для наслідування в багатьох випадках виявилася французька Державна рада, на яку за Конституцією 1848 року було покладено, зокрема, обов'язки з підготовки законопроектів і адміністративних регламентів та нагляду за діяльністю адміністрацій, і яка лише в 1872 році стала самостійним органом правосуддя.
У ФРН юрисдикція адміністративних судів у сфері публічно-правових спорів має кілька обмежень, одним з яких є те, що для певних сфер (галузей) публічної адміністрації існують самостійні гілки судової системи: суди у соціальних справах; фінансові суди.
Крім предметної (галузевої) спеціалізації, в практиці має місце й так звана спеціалізація суб'єктна: щодо неповнолітніх, подружжя тощо. Однак В. Шишкін з цього факту робить, на наш погляд, безпідставний висновок, що суб'єктна спеціалізація виключає існування самостійної судової юрисдикції і, відповідно, спеціалізованих судів, вважаючи, що військові суди чомусь повинні розглядатися як спеціалізовані за суб'єктом суди і які не можуть утворювати окрему ланку правосуддя. Військові суди зовсім не є судами суб'єктної спеціалізації, їх особливість визначається особливістю сфери їх функціонування - сфери військового управління, в якій виникають специфічні відносини, пов'язані з військовою службою. Світовий досвід існування військових судів - єдиний критерій істини в даному разі.
Таким чином, у рамках загальної спеціалізації відбувається окрема (вторинна) спеціалізація, в результаті якої виокремлюються самостійні ланки судової системи як спеціалізовані суди (спеціалізовані ланки судів, судові підсистеми з певною специфікою чи окремі судові органи), або ж утворюються спеціалізовані ланки чи підрозділи всередині певних судів. Ступінь організаційного відокремлення таких судів залежить від багатьох факторів: особливостей і традицій національної правової системи, економічних, соціальних, політичних факторів, розвитку правової теоретичної думки, рівня правосвідомості тощо.
Нарешті, внутрішня спеціалізація суду - це, по суті, спеціалізація суддів у рамках розподілу праці в конкретній судовій установі, закріплення суддів за певними категоріями судових справ, віднесених до юрисдикції даного суду.
Цей загальний підхід до визначення принципу спеціалізації дає можливість з чітких методологічних позицій оцінити ті пропозиції щодо судоустрою України, які висловлюються в літературі, а також визначити устрій системи військових судів, про що буде сказано далі.
Щодо військових судів, то згадані вище зміни від 21 червня 2001
Loading...

 
 

Цікаве